Роздуми: СховокЗразок

Затишне місце

«Хованки» були моєю улюбленою грою в дитинстві. Не хочу хвалитися, але я чудово ховалася. Я була тихою і маленькою, і завжди знаходила НАЙКРАЩІ схованки. Я могла мовчки ховатися, поки всі інші не знайдуть, а потім, коли ніхто не дивився, я тихенько вислизала. Я була обережною і нікому не показувала свого улюбленого місця (щоб ховатися там знову і знову, звісно!).

Не думаю, що багато чого змінилося, коли я стала дорослою. Я так само добре вмію ховатися. Я просто не так добре знаходжу своє затишне місце. Хіба це не стосується всіх нас? Немає жодної людини на землі, яка б не вміла ховатися. Ми просто часто не можемо сховатися в потрібному місці.

Як мами, ми «увімкнені» весь день, всю ніч, без вихідних.
Погляньмо правді в очі, ховатися - це наш коник.

Яким би чудовим не було це покликання, воно також є важким, виснажливим, постійним, гучним і хаотичним. Не знаю, як вам, а мені хоча б раз на день хочеться втекти й сховатися.

Але де ми ховаємося?

Місце, де ми вирішили сховатися, приведе нас або до місця Перемоги (Ісус), або до місця Поразки (куди завгодно, але не до Ісуса). Коли ми дозволяємо страху, жалю чи провині поглинути нас, це означає, що ми втратили з поля зору наше затишне місце.

Псалмоспівець Давид зробив кілька величезних помилок. Він помилявся по-крупному і не один раз. Він міг би сховатися за всіма своїми помилками, але він знав, де сховатися. Він ховався в Господі.

Коли Бог є нашим сховком, неважливо, де ми були, що ми зробили чи хто ми є, ми знаходимо:

Прощення замість провини
Благодать замість сорому
Впевненість замість страху
Надію замість відчаю

Улюблене місце моєї чотирирічної доньки, де вона ховається, - це за пальто, що висять на гачках біля дверей. Хоча це дуже мило, це створює певну проблему: вона ховається лише до пояса. Її милі маленькі ніжки помітно випинаються назовні.

Кожна інша схованка залишає нас відкритими. Єдине місце, де ми повністю сховані й захищені - це Ісус. Він - наше затишне місце.