Про рабів і смертні вироки

Розділ 21 книги Вихід показує, як плем’я перетворюється на націю, отримуючи власні закони для життя.

Книга закону розпочинається з постанови про рабство. Для багатьох це виглядає трохи незрозуміло: нещодавно євреї були рабами в Єгипті, а тепер самі стають рабовласниками. Ось, що найбільше хвилює: “Якщо пан його дасть йому жінку, і вона породить йому синів або дочок, та жінка й діти її нехай будуть для пана її, а він нехай вийде сам один”. Складається враження, що це несправедливо. Але за цим законом пан зобов’язаний був відпустити раба на волю на сьомий рік. До того ж, мав відпустити не з порожніми руками. Пан мав навчити раба не лише правильно жити, бо той став рабом через якісь проблеми, але він мав також забезпечити раба всім необхідним для життя. Тобто насправді для раба це був дуже добрий закон.А от пан, навпаки, мав збитки.

Якщо дивитися на закон про рабство з Божої точки зору, то ми бачимо зовсім не жорстокість, а любов Божу і турботу про менш захищених людей. Тому не дивно, що закон про рабство стоїть на першому місці. Кожний припис у книзі Закону (кажуть, що всього їх було 613), так чи інакше, пояснював якусь із десяти заповідей.

Наступна група законів, яка записана з 12 по 17 вірші 21 розділу, тлумачить шосту заповідь “не вбивай”. Саме зараз Мойсей пояснює деталі. Цікаво звернути увагу, що в розділі вказано конкретні п’ять важких злочинів, які одразу каралися смертю. Чотири з них перераховані в цьому уривку. Ось за що виносився смертний вирок: за умисне вбивство, за те, що вдарив батька чи матір, за крадіжку людини, за те, що проклинав батька чи матір і за те, що знав про битливість свого вола, який заподіяв смерть людини, але нічого не зробив, щоб запобігти вбивству.

Бог хоче, щоб людина зрозуміла і шанувала Його, пам’ятаючи, що тільки Бог дає життя і тільки Він має право його забирати; людині заборонено ставати Богом для інших. Той, хто шанує Господа, буде цінувати чуже життя і власне.

Ці Божі постанови були досконалими, детально продуманими і слугували єдиним можливим ресурсом, який на той час давав змогу побудувати досконале суспільство. Основним завданням цих законів було зупинити зло, щоб воно не розвивалося і не поширювалося.Жоден найгуманніший сучасний закон не можна навіть віддалено порівняти з тим, що свого часу дав Бог. Його Закон і досі актуальний, але жити за Божими заповідями для багатьох досі є недосяжним ідеалом.

Питання, які будуть розкриті в подкасті

• Чому Бог розпочинає вивчення закону саме з постанов про рабів і покарання смертю?
• Як Бог пропонує ставитися до рабів?
• Обговоріть у групі ці постанови: що здається вам негуманним, а що навпаки?
• Як можна пояснити заповідь “не вбий” і наказ страчувати за певні провини?
• Які саме провини були смертельно небезпечні?