UNCOMMEN: Повернення вашої ідентичності як чоловікаЗразок

Сформована ідентичність

Джон Елдредж, автор книги “Дике серце”, якось сказав: “Ідентичність — це не те що падає на нас із неба. Добре це чи погано, втім ідентичність надається”. Ми є тими, ким ми є щодо інших.

Згадайте людей, які мали найбільший вплив на ваше життя. Позитивний або негативний. Що вони вам казали? Що вони говорили про вас? Як вони ставилися до тих, які були поруч з ними? У глибині душі кожна людина прагне зазнавати впливу інших і впливати на навколишній світ. Нам палко хочеться знати, що ми поліпшуємо щось у цьому житті. Той, хто вважає, що його життя нічого не варте, навряд чи живий. Хочеться знати, що ми маємо значення, що нашу присутність не можна замінити машиною, річчю чи навіть іншою людиною. Жахливий тягар фальшивого “я” полягає в тому, що його треба постійно підтримувати.

Ми думаємо, що повинні продовжувати щось робити, щоби бути бажаними. Подивіться телевізійну рекламу, призначену для чоловіків. Зробіть це, щоб отримати те. Використовуйте цю бритву, щоб гарна жінка крутилася навколо вас. Ведіть цю машину, щоб вас прийняли. Віднайшовши щось, що привертає до нас увагу, ми повинні цього триматися, щоб його не втратити. Для багатьох чоловіків ця фальшива ідентичність пов'язана зі щоденною роботою. Тому ми наполегливо працюємо з ціллю здобути ствердження цієї фальшивої ідентичності від організації чи компанії, що відкине нас, як тільки ми перестанемо бути “корисними” для кінцевого результату. Не дивно, що депресія та втрата ідентичності викликають велике занепокоєння щоразу, коли чоловіка позбавляють роботи.

Усім нам доводиться жити зі страхом, що ми не потрапимо до команди чи не здобудемо робоче місце, та з тягарем підтримувати те, що в нас є. Ми розвиваємо функціональне уявлення про себе, навіть якщо воно негативне.

Нещодавно мій син з гордістю показував мені, як він розмалював мій позашляховик тротуарною крейдою. Пам’ятаю свої слова: “Чим, по твоєму, ти займаєшся? Ти зробив шкоду!”. Мій син від сорому згорбився. Це мало не довело його до сліз. Я швидко збагнув свою помилку та спробував сказати йому, що мені подобаються його витвори мистецтва, тільки наступного разу хай малює на папері. Втім, імовірно, шкоду вже було завдано: у хлопчика формується ідентичність: “Моє мистецтво погане. Мій вплив жахливий; я псую добре. Я приношу шкоду”. Тож дитина формує в собі зобов'язання боятися зіпсувати це знову. Через роки його дружина запитує себе, чому чоловік боїться бути ближчим до неї; його колеги дивуються, чому він відмовився від відповідальної роботи. Відповідь криється в ідентичності, сформованій під впливом найважливішої для нього людини, й у його страху коли-небудь знову пережити подібне. Як молодий батько, я засвоюю — те, що ми кажемо нашим дітям, має велику вагу.

Проте, добра новина така, що слова, котрі Христос промовляє нам, набагато вагоміші, якщо ми дозволимо їм зануритись у наше серце. Бог створив людей з унікальними якостями та метою. Водночас у Його задумі є спільне для всіх — задоволення нашим життям за Його волею. Ми відкриваємо свою справжню ідентичність тим більше, чим ближче ми до Нього.