UNCOMMEN: Повернення вашої ідентичності як чоловікаЗразок

Хто ви та чиї ви

Вчора ми говорили про фальшиву ідентичність і про те, як часто ми легко довіряємо нашу самооцінку тому, що нам не допомагає. Сьогодні хочеться приділити увагу питанню нашого походження. В мене є п'ятирічний син, який має яскраві очі та дуже цікавиться навколишнім світом. Він завжди ставить мені нескінченні запитання про те, як усе влаштовано, куди нас приведе дорога, якою ми прямуємо, через скільки хвилин ми туди доїдемо... Ви зрозуміли, про що мова.

Іноді мене це все дратує, тож я просто хочу тиші та спокою. Втім я намагаюся не вбити в ньому цю допитливість. Ось чому: власне наша цікавість дізнатися своє походження як людини скерує нас до того, хто ми є, та чому ми саме такі. Щодня перед тим, як мій син іде до школи, я беру його за плечі, ставлю на коліна й кажу: “Ти мій син. Я пишаюся тобою. Ми з мамою дуже любимо тебе. Ти — Кейсі. А тепер іди та зроби все, що у твоїх силах”. Він завжди всміхається та вислизає з моїх рук. Однак я всім серцем вірю, що моєму синові необхідно щодня чути, хто він є, ще в такому ранньому віці. Це стає частиною того, як Кейсі думає про себе. Бо, коли він переросте дитячий садок і піде далі, світ запропонує йому протилежний погляд на його ідентичність і приналежність.

Багатьом із нас може бути боляче довідуватися дещо про свого татка, чи навіть про батька, котрого ми не знали. Либонь, тато знаходився щодня фізично в домі, проте не перебував там емоційно чи духовно для нас. Я, либонь, є таким батьком тоді, коли вранці поглядаю крізь дзеркало на своїх дітей, які снідають.

Коли ми народжуємось, у нас є земні батьки. Але ще більш священним є те, що ми вирушаємо в духовну мандрівку з Богом. Він починає досягати серця та висвітлювати нам нашу ідентичність, оперуючи залежністю спершу від матері, котра годує нас, а потім і від батька, що забезпечує нас усім необхідним, а також іншими способами, коли ми зростаємо. Через наше оточення ми дізнаємося про те, ким є Бог, навіть не усвідомлюючи цього.

Господь говорить у Своєму слові, що ми Його діти, а Він — наш Батько, що в нас є право народження та насліддя, щоб успадкувати. Розважмо сьогодні про значення цього, замість того, щоб казати те, що ми переважно думаємо про себе.

Прочитайте ці вірші сьогодні декілька разів. Прикріпіть їх на дзеркало у ванній кімнаті, в машині чи на стіну в офісі. Промовляйте ці вірші день у день, аж поки не повірите та не знатимете головою та серцем. Спостерігайте за тим, що зробить Господь, коли ви зрозумієте свою ідентичність у Христі як Божої дитини та Спадкоємця Престолу.