Благовістя в 21 століттіЗразок

Не чекай - першим почни розмову!

Більшість із нас хотіла б ділитися своєю вірою багато і часто, але при цьому говорити лише з тими, хто шукає, цікавиться, запитує про Бога. Але саме так відбувається, на жаль, не часто. Щоб людина, яка ще не вірить, сама звернулася до нас за порадою і допомогою, - це лише поодинокі випадки. І ми, зв’язані своїми страхами бути відкинутими, або виглядати по-дурному, чи не нав’язуватися, втрачаємо одна за одною можливості проголосити людям добру новину. Часом наша євангелізація завершується незграбним “я помолюся за тебе” або “заходь при нагоді в мою церкву”. Це краще, ніж нічого, та все ж нам варто вчитися будувати мости, шукати можливості, вкладати в стосунки, йти на територію загублених, а не чекати, поки вони самі прийдуть до нас.

Бог дає нам приклад, проявляє ініціативу по відношенню до людини, що настільки зранена гріхом, що не здатна щиро шукати Господа, не здатна ні спасти ні змінити сама себе. Тому Бог перший звертається до Адама в Едемському саду: “Де ти?” Господь перший посилає Сина, який відкупить наші гріхи. Бог споряджає апостолів, що проголошуватимуть благу звістку про наближення Царства. А тепер Бог запрошує нас йти в цей світ і брати ініціативу, звертатися до світу, що так само ховається, уникає Бога та розмов про Нього.

Прочитай ці уривки:

Мт 28:18-20

Дії 1:8

Дії 8:4-13

Який наказ Бог дає учням і нам також? Як цей наказ виконували перші учні? В чому полягала їхня ініціатива в поширенні Слова? Ісус змінює парадигму та світогляд учнів у розумінні Божого Царства. Раніше люди наближалися до Господа через мандрівки в Єрусалим, перебування в храмі, проведення обрядів. Священики й учителі Закону допомагали людям, відповідали на їхню ініціативу в богопізнанні. Тепер же Ісус дає нову настанову: “Ідіть! Навчіть! Будьте свідками до краю землі!”

Подумай, як ти можеш проявляти ініціативу, щоб ділитися своєю вірою з друзями, рідними? А з незнайомими людьми?