Наш ритмЗразок

Ритм трепету

Я завжди вставав рано в нашому домі. Здебільшого вранці ви можете знайти мене в офісі, сидячи у своєму сірому кріслі з чорною кавою в руці, як я чекаю, поки моя сім’я заворушиться. Цей щоденний ритм — до того, як усі діти прокинуться, до того, як на сходах відлунить тупіт маленьких ніжок, до того, як обіди та рюкзаки вирушать до школи, — ця щоденна ранкова година допомагає задати тон всьому дню.

Одна з моїх улюблених частин ранку — це коли Дженні спускається сходами, зазвичай ще в піжамі, шукаючи свій перший ковток кави за день. Клянуся, це не перестає мене дивувати — кожного разу у мене перехоплює подих. Я не можу не зупинитися й дивитися, просто в трепеті від тієї жінки, яка спускається сходами. Від неї буквально перехоплює подих. Як би мені не подобалася початкова ранкова тиша, саме цього моменту, цього ритму я з нетерпінням чекаю кожного дня. Коли я бачу, як вона спускається тими сходами, я просто не можу не подумати: «Вау! Ця жінка моя дружина!»

Кожного ранку, коли ми прокидаємось, у нас є вибір. Ми можемо насолоджуватися днем або ледве його пережити. Ми можемо вибрати, чи розглядати наше подружжя як чудовий подарунок, який ми отримали, або просто як постійну частину нашого звичайного життя. Ми можемо сприймати кожен день із радістю та вдячністю як нову можливість пізнати та відкрити їх більше або повірити в брехню, що ми вже знаємо все, що можна знати про них. Вибір за нами. Трепет стосується того, як ми бачимо. Процвітаючі пари вирішують дивитися на світ новими очима трепету та подиву.

Трепет визначається як вдячність, радість і подив. Глибоке почуття захоплення та натхнення. Він розбиває ваші очікування, не піддається легкій класифікації. Він автоматично зупиняє нас на шляху і захоплює подих. Трепет – це те, що закладено глибоко в кожному з нас, те, що ми від народження відчували регулярно. Він чекає, готовий до пробудження. Як сказано в Екклезіаста 3:11: «Бог заклав вічність у людське серце». Без регулярних доз трепету наші душі можуть почати чахнути. Як зазначив Альберт Ейнштейн: «Найпрекрасніша емоція, яку ми можемо відчути, — це таємниця... Той, для кого ця емоція є чужою, хто більше не може зупинитися, щоб здивуватися і стояти в захопленні від трепету, такий же мертвий». Якщо ми втратимо почуття трепету або захоплення одне одним, ми швидко прямуємо до катастрофи. Ми створені для трепету, для життя і для того, щоб насолоджуватися глибокою вдячністю за великий дар життя, стосунків одне з одним.

День за днем, коли ми вирішуємо практикувати бачення світу таким дивовижним способом, ми знаходимо, що наше звичайне перетворюється на надзвичайне. Ми відкриваємо магію прямо посеред нашої буденності. Зоряне нічне небо, захід сонця, що запалює хмари, моя чудова дружина, котра щоранку спускається сходами у своїй піжамі. Те, що раніше здавалося нормальним, стає божественним, коли я дозволяю Богу відкрити мої очі, щоб побачити красу всередині цього.

ПРАКТИКА:

• Заведіть щоденник подяки про те, що ви помічаєте у своєму подружжі.
• Щоранку чи вечора надсилайте своєму подружжю швидке текстове повідомлення лише з однією подякою.
• Прогуляйтеся разом обсадженою деревами стежкою.
• Моліться, щоб очі побачили магію, приховану серед буденності. Поставте собі за мету знаходити принаймні одну мить трепету щодня.