Радість — це ОсобистістьЗразок

Ви підете з радістю!

Нагадуємо, що радість — це не почуття. Радість — це присутність Ісуса в усьому, з чим ми зустрічаємося в житті. Як показали слова Павла в його листі до Филип’ян, навіть кайдани не могли втримати цієї радості!

Завершальні слова Павла до друзів у Филиппах (Филип’ян 4:21-23) також включають привітання від тих, хто був у домі Цезаря, де він був під домашнім арештом. Ці вірші допомагають нам зрозуміти, що Павло мав вплив на оточення, навіть коли був у кайданах. У Посланні до Филип’ян 1:12 він каже своїм читачам, що «все, що сталося зі мною, сприяло поширенню Доброї Звістки».

Коментар до цього уривка каже нам «Якби Павло міг вільно ділитися новинами про Ісуса по Риму, він, звичайно, охопив би багатьох звичайних людей міста. Але у в'язниці його почула найбільш спеціалізована і запекла група солдатів у всій Римській імперії. Павло провів 17 520 годин сам на сам з тими, хто працював у домі Цезаря і звітував перед самим Цезарем. За два роки ув’язнення він, імовірно, мав аж два десятки охоронців — високопоставлених офіцерів, які могли донести його повідомлення до незліченної кількості інших людей на високих посадах.» (МакАртур, Коментар Нового Завіту: Послання до Филип’ян, 60)

Вплив Павла мав велику цінність у Царстві, так само як і ваш.

Що, якби ми почали дивитися на своє життя як на можливість не впихувати Слово Боже в горло тим, хто поруч, а сяяти світлом Його доброти та любові тим, як ми живемо щодня? Ми можемо посміхатися і добре представляти Його. Ми можемо говорити слова надії, підбадьорення та життя оточенню. Його радість починається спочатку в нашому серці, а потім у нашому домі. Коло нашого впливу включає тих, з ким ми працюємо, тренуємося, відвідуємо церкву, касира в магазині та членів батьківського комітету. Наше вираження радості Ісуса всередині нас стає брижами радості, що впливає на тих, кого ми зустрічаємо щодня.

Ісаї 55 говорить про угоду благодаті, яку Бог уклав зі Своїм народом — опис Його Царства.

Вірш 12 говорить нам: «Тож ви підете з радістю, повернетеся з миром.»

Це правда й обіцянка для нас. Єврейське слово, yatsa, «ви підете» — це дієслово, що означає вивести; рухатися вперед із метою. Коли ми цілеспрямовано несемо в собі радість Ісуса, як описав Яків у Якова 1:2, ми можемо жити кожен день із надлишком, знаючи, що торкаємось цього темного світу проблиском Божої слави.

Незалежно від того, що ми зазнаємо в житті, наш біль не втрачається даремно, а наші труднощі не зменшуються. Швидше, наша боротьба — це можливість для Його світла ще яскравіше засяяти в нас. Ми – дарувальники радості! Відображаючи Його радість, ми можемо скрасити чийсь день, подолати дух важкості й привести інших до глибшого одкровення Божої доброти.

Коли Ісус є пристрастю нашого серця, ми матимемо нескінченну радість. Радість, яка залишається. Радість для вічності. І вічність з Ісусом починається сьогодні, тому що Радість є Особистістю.

Отче, дякую Тобі за те, що Ти моя велика радість! Допоможи мені стати на своє місце, ведучи з Твоєю радістю і вірячи, що Ти навмисно привів мене у це місце та розташував із цими людьми для Твоїх цілей і слави. Дай мені надію, що навіть найменші речі, зроблені з Тобою, матимуть вічне значення для Твого Царства.

Знайдіть докладне вивчення Послання до Филип'янтут.   Зв’яжіться з Робін в Instagram або через joyisaperson@gmail.com