Доступно Про Бога Та БібліюЗразок

ЯК ВІДПУСТИТИ БІЛЬ ОБРАЗ?

Дозвольте запитати: «Чи доводилося Вам відчувати біль від несправедливого ставлення, слів чи вчинків інших людей?» Іншими словами: «Чи ображали Вас?» Думаю, на всій планеті не знайдеться людини, яка б цього не переживала.

Гірка правда полягає в тому, що нас ображали, ображають і, скоріше за все, будуть ображати. На жаль, це від нас не залежить. Питання лише у тому, що ми зробимо зі своєю образою: дозволимо їй укоренитися чи приймемо рішення простити.

Одного разу я познайомився зі старенькою жінкою, яка все життя страждала від клаустрофобії, тобто панічно боялася замкнутого простору: не могла зайти у ліфт, проїхатися в маршрутці та навіть знаходитись у кімнаті без відритої кватирки.

Я запитав її, як давно це відбувається. «З дитинства», - відповіла вона. – «У сталінські часи моїх батьків арештували як «ворогів народу», а мене з братом відправили до спец-інтернату. Там була вихователька, яка настільки нас ненавиділа, що на ніч закривала в темному погребі з величезними щурами. Від страху ми притискалися один до одного і плакали, доки не закінчувалися сльози…» Ця травма була настільки сильною, що, потрапляючи у закрите приміщення, вона, навіть через десятиліття, кожного разу повертається в той самий підвал.

«Скажіть, будь ласка, чи простили Ви ту жінку?», - обережно запитав я свою нову знайому. «А що, потрібно?!», - здивувалася вона. – «Та й прощати вже нікого…» Виявилося, що, вирісши, хтось із випускників інтернату жорстоко помстився своїй мучительці, і вона давно померла. «Але ж Ви то живі! І страждаєте від цього саме Ви! Давайте поставимо крапку і виберемося з цієї темряви!», - закликав я її, запропонувавши звершити молитву. Через деякий час ми знову побачилися, і вона, уже з посмішкою, сказала: «Дякую! Мені стало значно легше…»

Цей випадок – один із багатьох, але всі подібні історії мають дещо спільне: простити треба не заради того, хто Вас образив, а ради себе самого. Помираючи на хресті, Ісус молився за тих, хто Його розпинав. Він простив Сам і готовий простягнути руку кожному, хто цього потребує. Просто скажіть: «Господь! Я знаю, що Ти простив Своїх ворогів, і прошу в Тебе сили зробити так само. Сьогодні я прощаю… (назвіть імена) і приймаю від Тебе зцілення своєї душі. Амінь».

Рішення простити не означає, що Ви перестанете відчувати біль. Цілком можливо, що рана не зникне у ту ж секунду. Ви просто покажете її Лікареві й дозволите Йому провести дезінфекцію, а далі почнеться поступовий процес зцілення. Головне - пам’ятати: простити непросто, але воно того варте.