Доступно Про Бога Та БібліюЗразок

А ЯКЩО БОГ НЕ ВІДПОВІДАЄ?

Більшість людей чесно зізнаються, що хоча б раз у житті зверталися до Господа в молитві: як правило, у складних та безнадійних ситуаціях. Українська приказка каже: «Як біда до порога, то людина до Бога», і це цілком природно. Але подумайте ось про що: «Чи можна вважати це справжніми відносинами?»

Уявіть, що хтось із Ваших знайомих телефонує Вам лише тоді, коли у нього виникли проблеми і сприймає Вас винятково, як «паличку-виручалочку». Чи буде Вам приємно? І чи можна назвати це дружбою?

Біблія каже, що Бог любить благословляти й милувати, але бажає чогось більшого, ніж взаємодія в режимі «дай – візьми». Адже тоді, якщо дав – ти потрібний; відмовив чи сказав: «Почекай» - станеш мало не ворогом.

Мене часто запитують: «Чи відповідає Бог на молитви?» Звичайно ж, так! «Тоді чому далеко не всі, хто просять про допомогу, зціляються? Чому багато з них все одно помирають від раку? Чому в християн народжуються хворі діти?», - усе це складні питання, які, очевидно, не мають простих відповідей. Але, як мені здається, за деякими з них стоїть нерозуміння самої суті того, що значить молитися.

Спілкування з Богом – це не формула, яка гарантує очікуваний результат, не автомат, куди треба кинути монетку і отримати те, що замовив. У першу чергу, молитва – це живі відносини, які будуються на повній довірі. Її головний результат – навіть не в отриманні бажаної відповіді, а в мирі та спокої, які кожного разу наповнюють наші серця.

Коли моєму тестеві повідомили про смертельний діагноз, його діти намагалися зробити все, що було у їхніх силах: зверталися до лікарів, пішли на операцію і, звичайно ж, молилися. У підсумку, він прожив усього кілька місяців. Невже Бог нас не почув? Ні, просто Його план виявився іншим. Я не знаю, чому все сталося саме так, але впевнений, що на Небі татові краще, ніж було на землі. Там у нього вже нічого не болить. Ну, а для нас це стало можливістю перевірити свої відносини з Господом і покладатися на Нього не тільки «тому що», але й «незважаючи ні на що».

Починаючи сімейне життя, люди обіцяють одне одному бути вірними і в радості, і в горі, і в достатку, і в нужді, і в здоров’ї, і в немочі. Якось, слухаючи ці слова, я подумав: «Якщо ми так присвячуємо себе чоловікам та дружинам, то наскільки більшої відданості вартий Ісус? Причому незалежно від того, що ми зараз проходимо…»