Доступно Про Бога Та БібліюЗразок

А ХІБА Я ГРІШНИК?

Вчора ми зазначили, що суть пекла – не у тому, що там погано, а у відділенні від свого Творця. Так само і суть небес – не в тому, що там добре, а в безкінечному спілкуванні з найбільш дорогою для нас Особистістю.

Я часто кажу, що для тих, хто ненавидить Бога, саме рай може здатися пеклом. Тільки уявіть, що Вам довелося вийти заміж чи одружитися з тим, кого Ви не любите. Що би Ви відчували? А якби це тривало цілу вічність? 

Ви скажете: «Зачекай! А хіба Господь не бачить наперед, хто Його вибере, а хто відкине? Чому ж тоді це не попередити?» У тому й вся справа, що знати і вирішувати замість когось – різні речі. Він не може то давати нам свободу, то забирати її.

З подібним викликом зустрічаються усі батьки. Ми виховуємо дітей, наставляємо їх, однак ні в кого немає гарантій, що, подорослішавши, вони стануть гідними членами суспільства. Даруючи життя, ми тим самим визнаємо їхнє право як на власні досягнення, так і на помилки.

Погана новина у тому, що на землі немає жодної людини, яка б не згрішила. Добра – це не вирок, адже Бог пропонує нам вихід – щире покаяння.

Люди часто виправдовуються, кажучи: «Я – не грішник. Я нікого не вбив і нічого не вкрав. Погляньте на інших!» Однак, незалежно від того, великий гріх чи малий, скоєно його ділом, словом чи подумки, кожний злочин тягне за собою покарання. Це схоже на каміння, яке падає у воду: не важливо, опиниться там дрібний гравій чи величезні скелі – те, й інше опускається на дно.

Пам’ятаю, як, перебуваючи за кермом, я перевищив допустиму швидкість і «попався» поліції. У той час тато моєї дружини проходив лікування від раку, і я спішив, бо віз йому медикаменти. Проте навіть така серйозна причина не врятувала мене від штрафу. Мені виписали протокол про порушення, я поклав його в «бардачок» і просто про нього забув. Однак від «тимчасової амнезії» борг нікуди не зник. Пройшло кілька років, і він усе одно мене «наздогнав».

Те ж саме відбувається і з будь-яким гріхом: оступився – розрахуйся. Гіркі наслідки починають проявлятися вже на цій землі, а потім переходять у вічність. Що ж робити? Варіантів усього два – або ми платимо самі, або дозволяємо заплатити за нас Ісусу.