Апологетика 101Зразок

Релятивізм

Хоча, можливо, неможливо знати все, безсумнівно, можна знати щось. Проте деякі навіть із цим не погоджуються, стверджуючи, що ми не можемо знати нічого за межами нашої власної «особистої» реальності й маємо натомість звернутися до свідомості — нашого «вищого я». Пошук знань за межами себе нібито обмежує наш справжній потенціал. Письменниця Нової духовності Шакті Гавейн вважає, що «коли ми постійно пригнічуємо та не довіряємо нашій інтуїтивній обізнаності, шукаючи натомість [зовнішнього] авторитету, схвалення та визнання від інших, ми віддаємо нашу особисту силу».

Ідея про те, що істина і моральність залежать від нашої особистої або культурної ситуації, називається релятивізмом. Якщо релятивізм правильний, однією з головних цілей у житті має бути усунення будь-яких бар’єрів, які можуть заважати людям знайти істину для себе. Але хіба це не небезпечно? Навіть Пол Куртц, атеїст-філософ, який допомагав розробляти філософію, відому як «секулярний гуманізм», визнавав, що це може бути небезпечним:

«Гуманіст стикається з критичною етичною проблемою: оскільки він відстоював етику свободи, чи може він розробити основу для моральної відповідальності? На жаль, просте звільнення людей від авторитарних соціальних інституцій, чи то церкви, чи то держави, не є гарантією того, що вони усвідомлять свою моральну відповідальність перед іншими. Навпаки, це часто не так. Різні соціальні інститути регулюють поведінку за допомогою певних норм і правил, і для їх дотримання накладаються санкції… Коли ці санкції ігноруються, ми можемо отримати [людину], яка дбає лише про власну жагу задоволення, амбіцій і влади, не зважаючи на моральні обмеження».

Куртц розуміє, що якщо немає відкритої моральної істини, якій ми всі зобов’язані підкорятися, будь-що можна витлумачити як добре чи погане відносно ситуації, у якій ми опинилися. Навіть якщо ми прагнемо робити правильні речі, якщо немає абсолютного стандарту для судження, то ми можемо чесно не погоджуватися між собою щодо того, що є правильним.