Як бути ближнімЗразок

Нас всіх усиновлено

Один із практичних способів, якими наша церква намагається виконувати заповіді Ісуса, — це наставництво, виховання та усиновлення. Багато наших співробітників і відвідувачів виховують не своїх чад або усиновили дітей. Наші кампуси співпрацюють із місцевими партнерами, щоб надавати нашим людям усі аспекти цих можливостей. Під час наших серій Як бути ближнім ми запускаємо партнерство, щоб люди могли знаходити приймальні сім’ї та безпосередньо допомагати їм через простий вебсайт. Але ось що божевільно: ми всі всиновлені. Не тільки наш персонал, а вся наша церква і всі віряни. Відповідно до Галатів 4:5, до Христа ми були як діти, прив’язані до мирського закону, без батька. Але Бог послав Ісуса, щоб купити нашу свободу, щоб Він міг усиновити нас як Своїх власних. Іншими словами, без Ісуса ми всі без батьків, самотні, вразливі полонені. Усі згрішили та випали з Божої сім’ї — всіх було запрошено назад. Ми всі усиновлені.

Чи замислювалися ви коли-небудь, чому Святе Письмо — як Старий, так і Новий Заповіт — постійно закликає нас піклуватися про полонених, бідних, уразливих і самотніх? Подумайте над цим. Ісаї 58, Матвія 25, Якова 1, Псалом 68 і багато інших віршів Писання описують турботу про них як чисту релігію, справжній піст і те, що відрізняє прийнятних овець від викинутих кіз. Можливо, ці вірші з Писання просто нагадують нам дотримуватися двох найбільших заповідей Ісуса. Можливо, ми всі осиротіли, розбиті, загублені та полонені. Можливо, ми покликані любити ближнього, як Христос полюбив нас — так, як Бог усиновив нас. Те, як Святий Дух наповнює наше розбите я божественною силою.

Ми всі усиновлені, і всі ми певним чином зламані. Але чомусь наші очі часто заплющені на нашу зламаність, але широко відкриті на недоліки наших ближніх. Ми іноді забуваємо про те, що «такі самі». Ми тягнемося вниз, а не назустріч. Ми економимо, а не служимо. Ми рятуємо, а не встановлюємо зв'язок. Доктор Брене Браун, письменниця, спікер TED і сучасний філософ з уразливості добре каже: «... ми розділили світ на «тих, хто потребує допомоги» і «тих, хто пропонує допомогу». Правда в тому, що ми в обидвох категоріях". Так влучно, Брене.

Письменник і проповідник Освальд Чемберс виводить це на наступний рівень: «Головною основою царства Ісуса Христа є бідність, а не володіння. … Знання нашої власної бідності веде нас до морального кордону, де діє Ісус Христос”. Саме там ми хочемо бути, чи не так? Пригодницьке життя на кордоні, де працює Ісус. Якої бідності ви не знаєте у своєму житті? У вас самосліпота? Що заважає вам любити свого ближнього так, як люблять вас самого?

Сьогоднішній крок: Подивіться другу частину історії Боббі та Філліс, потім пошукайте у своєму серці та минулому розбиті події та стосунки. Зробіть перший крок, щоб дозволити Богу використати цю зламаність для зцілення інших.