Любіть як ІсусЗразок

Любіть, як Христос любить Церкву (частина 2)

Ми були одружені всього два роки, коли одного разу вночі вона вперше відчула це: гострий колючий біль, який негайно затьмарив усі її інші відчуття. Протягом декількох наступних годин болю, гримас і сліз його інтенсивність пішла на спад. Будучи сором'язливим худим 20-річним хлопцем, я дав обітницю любити цю жінку в горі й радості, але припускав, що горе настане через кілька десятиліть підготовки. Однак сталося інакше. Біль постійно повертався. Ночами, поки в сусідній кімнаті спало немовля, ми намагалися з'єднатися тим самим способом, який приносить задоволення більшості одружених пар, але був тільки біль. Це були перші кілька днів інтимної посухи, що розтягнулася на три роки. Вона проникла в нашу спальню і нависла над нашим шлюбом, подібно довгою вечірньої тіні. Те, що покликане було зближувати нас, було спотворено, щоб нас розділити. Минали тижні, ми пробували знову і знову в надії, що ситуація змінилася, але вона не змінювалася. Незабаром ми взагалі перестали пробувати. Багато ночей ми проводили, повернувшись один до одного спиною, дивлячись в протилежні стіни. Я чув її приглушені ридання, коли вона намагалася приховати свій біль, і сам тихо плакав у подушку.

Зовсім не так я уявляв собі життя в шлюбі. Брудний посуд і підгузники, прання і галявина перед будинком - всі ці обов'язки накопичувалися і ще більше віддаляли нас один від одного. Після сварок не було сцен примирення. Не було суботнього ранку. Не було вечірніх побачень. Ця битва фізично й емоційно травмувала нас. Я думав, що люблю її, як Христос любить Церкву, але насправді не знав, що означає віддати себе за неї. Я зрозумів, як мало насправді знаю про те, як любити подібно до Ісуса. Я серйозно думав про розставання. Багато ночей я довго не спав після того, як вона лягала спати, і кликав до Бога в молитві. Я бачив, як мої численні спроби відновити стосунки з нею день за днем ​​відкидалися з невідомих мені причин.

Саме тоді Бог і відкрив мені очі, і я пам'ятаю, як подумав: ось що Ісус відчуває по відношенню до мене. Щоранку Він бажав спілкування зі мною, але я був дуже зайнятий. Щовечора перед сном, замість того, щоб проводити час з Ісусом, я спалював свої нервові клітини, впиваючись жалістю до себе. Тепер я міг уявити собі біль і розбите серце Ісуса щоразу, коли я відкидав Його сердечні запрошення до близького спілкування.

У той час я стверджував свої подружні права, заявляючи, що це для зміцнення нашого шлюбу. Якщо я хотів пройти через все це, мені необхідно було змінитися. Хоча це й здавалося одностороннім, їй було необхідно, щоб я відклав свої подружні права і любив її безумовно. Тому щоразу, коли я відчував укол відкидання, я згадував, як почувається Бог, коли я Його відкидаю. У Посланні до Ефесян сказано, що чоловік, який любить свою дружину, любить і себе. Я зрозумів, що саме тоді, коли я відчував себе найменш коханим, я найбільше мав кохати свою дружину. Така зрілість не прийшла просто з плином часу. Вона повинна була вирости через біль, жертовність і смирення.

Я все ще не дуже досяг успіху в тому, щоб любити її, як Ісус, але Він по Своїй благодаті повністю відновив наш шлюб і дарував нам міцний зв'язок. Через наш біль і наше рішення любити одне одного, незважаючи на нього, ми насолоджуємося таким рівнем близькості, якого ніколи не зазнають деякі пари.

Майкл Мартін
Команда YouVersion