Біблія каже... ЩО?Зразок

Ананій і Сапфіра

Дії 5 розпочинається з історії, яку направду важко зрозуміти та осмислити. Чоловік на ім'я Ананій та його жінка Сапфіра продали свій маєток, і залишили собі частину виручених грошей перед тим, як покласти решту "до ніг апостолів". 

Якимсь чином Петро довідався про вчинок Ананія і покликав його на розмову. Петро сказав: "Ананію, чого сатана твоє серце наповнив…" Він також додав, що гроші, які чоловік виручив, були повністю у його владі. Здається, Петро не так вже й хвилюється про суму, яку приховали, оскільки він щиро вірить, що Бог потурбується про все. Він більше непокоїться брехнею Ананія та Сапфіри. 

Відразу після розмови Ананій упав та помер на місці. І якщо це не надто жорстко, то ось продовження історії: через кілька годин приходить Сапфіра, яка ще не знала про смерть чоловіка. Петро покликав на розмову і її, і вона теж померла на місці. Ці обидві смерті навели великий страх на людей.

Який напружений уривок! Скидається на те, що "покарання не відповідає скоєному переступу", чи не так? Аби ретельно проаналізувати цю історію, нам потрібно повернутися назад до попереднього розділу. 

Наприкінці Дії 4 ми бачимо непохитну єдність між усіма віруючими. У Дії 4:32 написано: "І жаден із них не вважав що з маєтку свого за своє, але в них усе спільним було." Дух Божий настільки потужно працював у кожному зі спільноти віруючих, включно з Петром та Іваном, так що ніхто не терпів недостачі. У 34-35 віршах ми читаємо, звідки їх потреби частково перекривалися: 

Бо, хто мав поле чи дім, продавали, і заплату за продаж приносили, та й клали в ногах у апостолів, і роздавалося кожному, хто потребу в чім мав. Дії 4:34-35 UBIO

Коли роздумуємо про кінець 4 розділу Дій та опис віруючих, Ананій і Сапфіра якось не дуже й вливаються туди. У спільноті віруючих царювала якась надзвичайна чистота. Вони мали "одне серце і одну душу", не було нікого егоїстичного, і потреби всіх були задоволені. Це була чудова спільнота людей, які йшли по життю разом. Однак, Ананій і Сапфіра схоже були фальшивками серед цих самовідданих людей з чесним серцем. Можливо, вони хотіли бути схожими на інших, аж поки справа дійшла до виручених за маєток грошей. Тоді вони збрехали, аби отримати незаслужену честь. Сказавши неправду, вони постали більш щедрими людьми, ніж були насправді. 

Незалежно від того, наскільки тяжко читати цей уривок, продовжуйте й надалі шукати розуміння уривків, які є нелегкими для сприйняття. І наостанок, давайте довіряти нашому Богові, чиї думки набагато вищі за наші думки, і покладатися на Нього, адже Він тримає під контролем абсолютно все.