Виявляючи співпереживанняЗразок

Коли Ісусу не було потреби плакати 

Що робить Ісуса настільки видатним? Той факт, що Він залишив досконалість небес і зійшов на землю, щоб допомогти нам. Він народився людиною і випробував усі труднощі, пов'язані з цим. І в цьому Він умів співчувати оточуючим Його людям.

В Іоанна 11 описана історія про дорогого друга Ісуса. Він був дуже близький із двома сестрами Мартою і Марією та їх братом Лазарем. Іоана 11:5 розповідає, що Він любив їх. Крім відносин, які були у Ісуса з учнями, ці троє були його близькими друзями. Тому було би зрозумілим, якби після звістки, що Лазар хворий, Ісус негайно вирушив до нього, правда? Ні. Він почекав два дні. Ці два дні були несамовитими для Марії і Марти. 

Але Ісус знав увесь Божий план. Він знав, що хвороба Лазаря була "не смертельна" (Іоана 11:4) і що Він збирався "його розбудити" (Іоана 11:11). Його не турбувало, що Лазар пробув у гробі чотири дні. Він із самого початку бачив повну картину і вирушив на зустріч із Марією і Мартою в потрібний час. Ось розмова між Марією й Ісусом:

Прийшовши на те місце, де був Ісус, і побачивши Його, Марія впала до ніг Його і сказала: «Господи, якби Ти був тут, то мій брат не помер би». Ісус був глибоко схвильований її горем, тим, як вона побивається і як плачуть юдеї, які прийшли разом з нею. Ісус запитав: «Де ви його поклали?» «Господи, — відповіли Йому, — йди подивись». Ісус заплакав. Іоана 11: 32-35

Ісус заплакав. Найкоротший вірш у Біблії, але говорить так багато про нашого Спасителя. Він підтверджує, що Ісус був повністю Богом і повністю людиною. Він знав, що Лазар не залишиться мертвим і що життя Його учнів не залишиться колишнім після цього. Все ж Він плакав. Він відчував їхній біль і Свій власний. 

Іноді в житті ми стаємо свідками важких ситуацій. Ми бачимо, як хтось страждає, але, з іншого боку, ми впевнені, що це обернеться на краще. Це може бути друг, якому ми допомагаємо, або дитина, яку виховуємо. Ми бачимо повну картину і навіть добре уявляємо собі результат. Але в такі моменти, замість того, щоб намагатись усе виправити, нам потрібно зупинитися на хвилину й посидіти з цією людиною, навіть якщо нам некомфортно. Так робив наш Спаситель. 

Співпереживання вдихає життя, зцілюючи людей. Давайте будемо диханням надії для тих, хто потребує бути побаченими у своїй темряві.