Виявляючи співпереживанняЗразок

Співпереживання брудниться

Співпереживати важко. Для того, щоб стати співпереживаючою людиною, потрібно докласти зусиль. Звичайно, деякі з нас відразу влаштовані таким чином, але багато хто з нас ні. Ми можемо казати: "У мене просто немає співпереживання до людей" або "Я не знаю, через що вони проходять, тому не знаю, як допомогти." Ми думаємо, що ніколи не виростемо в цьому. Але ми можемо. Навіть якщо ми не розуміємо їхньої ситуації, співпереживання прагне стати на їхній рівень, щоб зрозуміти їхню точку зору. Ми можемо зростати в співпереживанні, якщо захочемо цього.

Коли ми живемо, проявляючи співпереживання, то практично беремо на себе чийсь тягар і робимо його частково своїм. Це може приносити нам дискомфорт у будь-якій сфері - емоційно, фізично, фінансово, і це лише деякі з них . Зазвичай це і є причиною, чому люди не хочуть влазити в чиєсь життя. Як було відзначено в перший день цього плану, добре відчувати жаль і співчуття, але це всього лише наші почуття. Але коли ми діємо, виходячи з цих почуттів, тоді співпереживання проявляється в нашому житті та допомагає іншим.

Щоб повністю зрозуміти вплив співпереживання і як ми можемо зростати в ньому, розгляньмо деякі приклади відмінностей між співчуттям і співпереживанням:

Співчуття співчуває комусь, хто втратив своє подружжя.
Співпереживання йде відвідати його і занурюється у всю важкість горя.

Співчуття засмучується з приводу звільнення людини з роботи.
Співпереживання запрошує цю людину на обід і допомагає їй знайти нову роботу.

Співчуття жаліє залежну людину, у якої не виходить надовго залишатися тверезою.
Співпереживання складає план того, як допомогти людині звільнитися і пробудити в ній почуття відповідальності.

Будьмо чесними. Співпереживання багато в чому незручне, тому ми часто не хочемо проявляти його. Іноді ми самі переживаємо свою частку труднощів із сильним болем, і останнє, чого ми хочемо, - це відкритися, щоб це відчували інші. Ми також думаємо, що не зможемо допомогти, тому що наш досвід відрізняється від їхнього досвіду. Але ми не обов'язково повинні мати однаковий досвід. Просто ми повинні захотіти допомогти їм пройти через яму, у якій вони знаходяться. Співпереживання вирішує пірнути з головою в цю яму і не турбується про незручність або бруд.