ЕмоціїЗразок

Ісус плакав

Вам коли-небудь було настільки боляче, що жодні слова не допомогли б? Можливо, ви пережили біль і горе, які важко навіть уявити. А може, ви намагаєтеся втішити когось іншого. Але в ті моменти майже неможливо підібрати правильні слова, які залікують наші розбиті серця. Зазвичай змінити ситуацію може хтось, хто знаходиться з нами в нашому болі. 

І саме тому лише три слова складають один із найпотужніших віршів у всьому Писанні: 

Закапали сльози Ісусові. Іоана 11:35

Сам Ісус зазнав болю, втрати, горя та смутку. І хоча Ісус знав, чим закінчиться історія, Він усе ще плакав посеред неї. 

Повернімося трохи назад аби отримати контекст для цієї неймовірної історії. Ісус чує про одного зі своїх дорогих друзів, Лазаря, який захворів. Ісус проголошує, що його хвороба не закінчиться смертю. Але коли він захворів ще сильніше, Ісус не йде зцілювати Його. 

Зазираючи наперед, Ісус знає, що Лазар помер, і Він іде відвідати його та його родину. Ісус розмовляє з обома сестрами Лазаря і бачить, як вони плачуть. Як Він відреагував? 

Він не применшує їхній біль. Він не пропонує легких відповідей і не каже фраз, які би просто гарно звучали. Він з ними, і Він плаче. 

Незабаром Ісус неймовірним дивом воскрешає Лазаря з мертвих, заздалегідь відтворюючи Своє власне воскресіння, яке дасть нам усім можливість возз'єднаться з Богом. 

Воскресіння Лазаря - це диво, яке нагадує нам, що Бог може зцілити наше розчарування, горе та біль. Він може взяти розбите і знову зробити цілим. Але багато хто з нас частіше застрягає посередині історії. Ми застрягли перед дивом - живемо в очікуванні. 

Історія Лазаря дає нам надію не лише тому, що вона має щасливий кінець, а тому, що ми служимо Богові, який з нами на кожному етапі історії. Бог поруч із розбитим серцем. Коли ми плачемо, Ісус із нами. Він нас розуміє. Він бачить нас і зустрічає нас у нашому болі та розчаруванні.  

Наші емоції - це дар від Бога, який нагадує нам про близькість до Бога. Отже, коли ми відчуваємо горе, нам не потрібно відштовхувати його. Незважаючи на те, що ми знаємо, чим закінчується історія, це добре, плакати посередині, бо плач усе одно може бути поклонінням, коли ми запрошуємо до нього Бога. 

Помоліться: Ісусе, дякую Тобі, що Ти показав мені, як я можу пережити біль. Дякую, що Ти був зі мною у плачі, в очікуванні та в поклонінні. Я запрошую Тебе до всього мого теперішнього болю. Допоможи мені не ігнорувати своє горе, але відчути Твою радість навіть посеред нього. Я віддаю Тобі все. В ім’я Ісуса, амінь.