Повернення: ніколи не пізно і завжди близькоЗразок

Коли мрії руйнуються

Як ми ставимося до такого хлопця, як Йосип? Його кинули в яму, продали в рабство, зрадили, ув'язнили, забули. Але його історія ближча до наших історій, ніж ми можемо подумати на перший погляд.

Вас коли-небудь покидали? Залишали? Продавали? Ваші надії коли-небудь вичерпувалися? Вас коли-небудь били ножем у спину? Можливо, ви щойно йшли в правильному напрямку, а потім ваше життя різко пішло вниз. Дивовижно, що Йосип пройшов через усе це і все ж мав перспективу зрозуміти, що Бог весь час діяв.

Це велика історія Йосипа. Навіть після того, як він почав робити добро вдруге, це все було витягнуто з-під нього знову. Чи можете ви усвідомити відчуття, що всі інші йдуть попереду, а ви відстаєте далі? Саме там був Йосип, але він ніколи не випускав з уваги Божу роботу у своєму житті.

З досвіду Йосипа ми можемо взяти принаймні п’ять принципів. По-перше, Йосип зрозумів, що загальна мета його життя полягала в тому, щоб вписатися в маленьку частину більшого Божого плану для світу. Йосип знав, що мета його життя була більшою, ніж просто втілення власної мрії, навіть мрії, даної Богом. Він знав, що був на землі, щоб бути частиною Божої історії.

По-друге, Йосип знав, що Бог піде з ним всюди. Бог був з ним, коли його продали торговцям, на аукціоні, у домі Потіфара та у в’язниці. Він був з Йосипом, коли той був при дворі фараона, у роки достатку та роки бідності, і коли повернулися його брати. Бог був з ним увесь час.

По-третє, Йосип знав, що повинен віддати Богові все найкраще. Йосип, безсумнівно, міг би виконувати свою роль слуги без волі. Він міг зрізати кути на кожному кроці. Але Йосип усвідомив, що Бог був поруч із ним у цьому процесі, тому він хотів і надалі робити все можливе в кожній ситуації.

По-четверте, Йосип розумів, що повернення — це не розплата. Він сказав своїм братам, що Бог керує його життям, а не вони. Він не сказав, що всі наслідки їхніх дій зникли, але він пробачив їх, оскільки визнав, що він був у Божій історії.

Нарешті Йосип визнав, що він є частиною історії спасіння. Йосип сказав: «Та не журіться й не коріть себе за те, що продали мене сюди. Бог послав мене поперед урятувати вам життя.» (Буття 45:5). Візьміть цю маленьку фразу: урятувати вам життя. Я вважаю, що це надприродне. Таке мислення говорить про те, що щоденна робота полягає в тому, щоб віддавати своє життя в руки Бога, а Божа робота кожного дня полягає в тому, щоб використовувати мої обставини для Його слави.

Йосип навчає нас, що наша боротьба завжди полягає в чиємусь спасінні. Це не означає, що ми повинні говорити: «Принесіть мені більше боротьби, тому що більше людей отримають спасіння». Ніхто з нас не рветься в цю битву з охотою. Але коли до нас приходить битва, ми знаємо, що Бог виконує велику мету.

Дайте відповідь

Йосип пройшов шлях від мрійника до раба до в’язня. Як ви ставитесь до його історії?

Як ви думаєте, що відчував Йосип, коли він був у в’язниці, і все, здавалося, розвалювалося? Як ви справляєтеся, коли у вашому житті все руйнується?

Що, на вашу думку, допомогло Йосипу ніколи не випускати з уваги той факт, що Бог діяв у його історії? Як обставини сформували його для роботи, якої хотів Бог?