Надприродне життяЗразок

Життя з оглядом на вічність

Багато християн мають неадекватне уявлення про загробне життя. Святе Письмо не говорить нам усього про те, як це буде, але деякі аспекти є певними. Ми не будемо нескінченно грати на арфах або співати, ширяючи на хмарах. Ми не будемо просто сидіти на небесних диванах і спілкуватися з покійними близькими чи відомими вірянами з минулого.

Натомість ми будемо жити життям, запропонованим Едемом — ми будемо зайняті насолодою та турботою про те, що створив Бог, пліч-о-пліч із божественними істотами, які залишилися вірними Йому. Небо й земля більше не будуть розділеними місцями.

Знання нашої долі має формувати наше мислення тут і зараз. Як сказав Павло: «Чого око не бачило й вухо не чуло і що на серце людині не приходило, – те приготував Бог тим, які люблять Його!» (1 Коринтян 2:9). Знання про цей дивовижний, славетний результат допомагає тримати наші теперішні обставини в перспективі. Після того, як Павло написав слова, які ми щойно прочитали, він сказав це у своєму другому листі до коринтян:

Благословенний Бог і Отець Господа нашого Ісуса Христа, Отець співчуття і Бог усякої втіхи, Який розраджує нас у всіх наших скорботах... Не хочемо, щоб ви, брати, не знали про наші труднощі, що трапилися [з нами] в Азії, бо нам було надзвичайно важко, понад силу, так що й не надіялися вже жити. Але самі в собі ми мали присуд смерті, щоб не надіятися на себе самих, але на Бога, Який воскрешає мертвих. (2 Коринтян 1:3–4, 8–9)

Ми або живемо з нашим пунктом призначення, або ні. І наше усвідомлення своєї долі має змінити нашу поведінку. Якби ви знали, що колись будете жити в одній квартирі або працювати в одному офісі з тією людиною, яку ви критикуєте, принижуєте чи іншим чином зневажаєте, ви б доклали трохи більше зусиль, щоб бути миротворцем, підтримкою і, можливо, навіть другом для цієї людини. Чому ж тоді ми так погано ставимося до одновірців? Чому ми не докладаємо стільки ж зусиль, щоб наблизити небоговірну людину до Ісуса, скільки ми докладаємо до неї, як до ворога? Ми або думаємо про вічність, або ні.

Скільки влади Ісус повинен дати вам, щоб ви були щасливі? Питання може здатися дивним, адже будь-який такий дар від Ісуса був би чудовим. Чому ж тоді ми змагаємося з вірянами за статус? Чому ми сваримося одне з одним за перевагу, увагу та особисту вигоду? Хіба ми не кращі за коринтян, яким Павло мав нагадати про їхнє призначення? Ми або задовольняємося тим, що правимо і царюємо з Ним, або ні.

Християнине, настав час жити так, ніби ви знаєте, хто ви є, і знаєте, які плани Бог має щодо вас.