Я маю відчуття неспроможності: роздуми від Піта БріскоЗразок

Біг до неспроможності

Єдиний спосіб дізнатися про межі можливого — наважитися трохи вийти за них... — Артур Ч. Кларк

Ви бігун? Я не про напівмарафонця чи марафонця. Маю на увазі, чи ви людина, що біжить від найменшого відчуття власної неспроможності?

Багато років тому мене попросили представити драматичний монолог під час заходу для Campus Crusade. Я годинами готувався до свого двогодинного соло. Коли настав вечір, ми з Ліббі сиділи в першому ряду, насолоджувалися програмою й очікували мого виступу. Щойно настала моя черга виходити на сцену, ведучий оголосив глядачам: “У нас для вас сюрприз!”. Це зателефонувала Вонетт Брайт, дружина засновника Campus Crusade.

Через динаміки жінка повідомила, що її чоловік Білл, як очікується, помре цієї ночі. В кімнаті панувала тиша, а по щоках текли сльози, коли ми слухали, як Вонетт ділилась історією Білла.

Далі настала моя черга. Перед тим, як увімкнули світло, я витирав сльози й обмірковував напружену мить, яку ми всі розділили. Тут я збагнув, що мій розум порожній. Я мав бути на сцені наступні дві години, проте наразі не міг пригадати жодного рядка.

Я болісно сприймав свою обмеженість і подумував про те, щоб зійти зі сцени ще до початку виступу.

Неспроможність є боротьбою. Вона може паралізувати нас або насміхатися над нами. Ми хочемо втекти або проігнорувати прохання, бо переконані, що Бог обрав не ту людину для цієї роботи.

Це породжує питання: Чи справді Бог закликає людей виконувати те, що виходить за межі їхніх можливостей?

Відповідь, яка випливає з 9 розділу Луки: “Безумовно”.

Учні Ісуса щойно повернулися зі свого першого самостійного служіння — вони виганяли демонів і зцілювали хвороби — і Він їх запрошує відпочити разом із Ним. Але за ними йде натовп, і замість того, щоб прогнати людей, Божий Син приймає їх і навчає до самої вечері.

Дванадцятеро, підійшовши, сказали Йому [Ісусу]: Відпусти людей, щоби пішли… і знайшли їжу….

А Він сказав їм: Дайте ви їм їсти!

Вони відповіли: Немає в нас нічого, крім пʼяти хлібів та двох рибин… (Луки 9:12-13)

Ісус мав очі, що бачили тисячі голодних людей. Йому було відомо, що їжі не вистачить. Але, Він усе одно попросив учнів нагодувати голодних.

Чому?

Господи, таке можливо, що зосередженість на моїх обмеженнях вкрала дорогоцінні миті поклоніння. Замість того, щоб слухати власну мову ненависті до себе, посиль у мені голос прославлення Тебе й оспівування способів, якими Ти хочеш співпрацювати зі мною. Амінь.