До римлян 9:19-33
До римлян 9:19-33 Свята Біблія: Сучасною мовою (UMT)
І хтось може спитати мене: «Якщо Бог керує нашими вчинками, то чому ж Він досі звинувачує нас? Бо, зрештою, хто ж може протистояти волі Бога?» Але хто ж ти є, чоловіче добрий, щоб сперечатися з Богом? Глиняний глечик не питає гончара: «Навіщо Ти зробив мене таким?» Хіба гончар не має влади над глиною, щоб з одного й того ж місива зробити дві різні посудини: чашу для урочистостей і звичайний глечик? А Богу, коли Він хотів виявити гнів Свій і силу Свою, все ж таки не забракувало терпіння й жалю до людей, які викликали в Нього той великий гнів, і які були засуджені до знищення. Він терпів їх, щоб показати багатство слави Своєї тим, хто приймає Його милосердя, кого Він приготував одержати славу Його. Це ті з нас, кого Він покликав не лише від юдеїв, а й від поган. Та невже хтось наважиться протидіяти всесильним діянням Божим? Як сказано у Святому Писанні, у пророка Осії: «Тих, хто не був Моїм народом, Я назву Своїм народом. Жінку, яку не любили, Я назву коханою». А також: «На тому ж місці, де Бог сказав їм: „Ви — не Мій народ”, там їх назвуть дітьми живого Бога». Саме так Ісая провіщав про Ізраїль: «Навіть якщо ізраїльтян буде так багато, немов того піску морського, однак лише декілька врятується, бо вирок Свій Господь на землі учинить до кінця і без зволікань». І ще Ісая провістив: «Якби Господь Всемогутній не залишив для нас нащадків, ми б стали як Содом і Ґоморра». Що ж на це сказати? Ми робимо висновок, що погани, які не прагнули праведності, здобули її — ту праведність, що є наслідком віри. А люди Ізраїлю, які йшли за Законом, що приніс би праведність, не жили відповідно до того Закону. Чому? Тому що вони чинили так не через віру, а через вчинки свої. І спіткнулися вони об камінь спотикання. Так сказано у Святому Писанні
До римлян 9:19-33 Переклад. Ю. Попченка. (НУП)
Ти тоді скажеш мені: За що ж Він ще дорікає? Адже хто може протистояти Його волі? А ти хто, людино, що сперечаєшся з Богом? Хіба виліплене скаже тому, хто його виліпив: Чому ти зробив мене таким? Чи гончар не має влади над глиною, щоб із того ж самого замісу зробити одну посудину для почесного вжитку, а іншу — для непочесного? Що ж, якщо Бог, бажаючи показати гнів і явити Свою силу, з великим довготерпінням терпів посудини гніву, приготовлені на загибель, щоб явити й багатство Своєї слави над посудинами милості, які наперед приготував для слави, тобто над нами, яких і покликав не тільки з іудеїв, а і з язичників? Як і в Осії Він каже: Не Мій народ назву Моїм народом і некохану — коханою. І на тому місці, де було сказано їм: Ви не Мій народ, — там вони будуть названі синами Бога живого. А Ісая вигукує про Ізраїль: Навіть якщо число синів Ізраїля буде як пісок морський, тільки залишок спасеться. Бо Він виконає і прискорить слово у праведності, тому що скоре слово здійснить Господь на землі. І як Ісая перед цим сказав: Якби Господь Саваоф не залишив нам нащадків, ми стали б як Содом і уподібнилися б до Гоморри. Що ж скажемо? А те, що язичники, які не шукали праведність, отримали праведність, праведність від віри; а Ізраїль, який шукав Закон праведності, не досягнув Закону праведності. Чому? Тому що шукав не у вірі, а ніби в ділах Закону; бо спіткнувся об камінь спотикання, як написано: Ось Я кладу на Сіоні камінь спотикання і скелю спокуси; та кожен, хто вірує в Нього, не осоромиться.
До римлян 9:19-33 Біблія в пер. Івана Огієнка 1962 (UBIO)
А ти скажеш мені: Чого ж іще Він докоряє, бо хто може противитись волі Його? Отже, хто ти, чоловіче, що ти сперечаєшся з Богом? Чи скаже твориво творцеві: Пощо ти зробив мене так? Чи ганчар не має влади над глиною, щоб із того самого місива зробити одну посудину на честь, а одну на нечесть? Тож Бог, бажаючи показати гнів і виявити могутність Свою, щадив із великим терпінням посудини гніву, що готові були на погибіль, і щоб виявити багатство слави Своєї на посудинах милосердя, що їх приготував на славу, на нас, що їх і покликав не тільки від юдеїв, але й від поган. Як і в Осії Він говорить: Назву Своїм народом не людей Моїх, і не улюблену улюбленою, і на місці, де сказано їм: Ви не Мій народ, там названі будуть синами Бога Живого! А Ісая взиває про Ізраїля: Коли б число синів Ізраїлевих було, як морський пісок, то тільки останок спасеться, бо вирок закінчений та скорочений учинить Господь на землі! І як Ісая віщував: Коли б Господь Саваот не лишив нам насіння, то ми стали б, як Содом, і подібні були б до Гоморри! Що ж скажемо? Що погани, які не шукали праведности, досягли праведности, тієї праведности, що від віри, а Ізраїль, що шукав Закона праведности, не досяг Закону праведности. Чому? Бо шукали не з віри, але якби з учинків Закону; вони бо спіткнулись об камінь спотикання, як написано: Ось Я кладу на Сіоні камінь спотикання та скелю спокуси, і кожен, хто вірує в Нього, не посоромиться!
До римлян 9:19-33 Переклад Р. Турконяка (УТТ)
А ти скажеш мені: Тож чому Він ще докоряє? Бо хто може протистояти Його волі? О, людино! Хто ти, що сперечаєшся з Богом? Чи скаже витвір Тому, Хто його створив: Чому Ти зробив мене саме таким? І хіба не має влади гончар над глиною, щоби з тієї самої глини зробити одну посудину на честь, а іншу — на нечесть? Тож Бог, бажаючи показати гнів і виявити Свою могутність, щадив з великим терпінням посудини гніву, які були готові для знищення, щоби показати багатство Своєї слави на посудинах милості, які заздалегідь приготував для слави, — нас, яких покликав не тільки з юдеїв, але і з язичників. Як і в Осії, каже: Назву не Мій народ — Моїм народом, і нелюбиму — улюбленою. І буде: на місці, де сказано їм: Ви — не Мій народ, там їх назвуть синами Живого Бога! Ісая виголошує про Ізраїль: Хоч буде кількість синів Ізраїля, як піску в морі, але спасеться останок! Адже Господь, завершуючи і остаточно вирішуючи, здійснить [по справедливості] справу на землі, [бо справа вирішена остаточно]. Так, як про це провіщав Ісая: Якщо би Господь Саваот не залишив нам потомства, ми стали б, як Содом, і уподібнилися би до Гоморри! Що ж скажемо? Язичники, які не шукали праведності, осягнули праведність, — ту праведність, що з віри, а Ізраїль, який шукав Закону праведності, не осягнув Закону [праведності]. Чому? Тому що шукали не з віри, а з діл [Закону]. Вони спіткнулися об камінь спотикання, як написано: Ось, кладу на Сіоні камінь спотикання та скелю спокуси, і хто вірить у Нього, не буде засоромлений!
До римлян 9:19-33 Біблія в пер. П.Куліша та І.Пулюя, 1905 (UKRK)
Скажеш же менї: Чого ж іще й винуватить? хто встояв проти волї Його? Хто ж се ти, чоловіче, що змагаєш ся з Богом? Хиба скаже зроблене тому, хто зробив його: Нащо зробив єси мене так? Або не має власти ганчар над глиною, щоб з того самого місива зробити одну посудину на честь, а другу на нечесть? Коли ж, хотячи Бог показати гнїв свій, і явити силу свою, щадив у великому довготерпінню посуди гнїва, наготовлені на погибель, і щоб явити богацтво слави своєї на посудах милости, котрих наперед наготовив на славу, як і над нами, котрих покликав не тільки з Жидів, та й з поган? Як і в Осії глаголе: Назву немоїх людей людьми моїми, і неполюблену полюбленою. І буде на місцї, де сказано їм: Не мій ви народ, там назвуть ся синами Бога живого. Ісаїя ж покликує про Ізраїля: Хоч би було число синів Ізраїлевих як пісок морський, останок (тільки) спасеть ся: скінчивши бо слово, поскорить ся в правдї; бо скоро слово зробить Господь на землї. І яко ж прорік Ісаїя: Коли б Господь Саваот не зоставив нам насїння, були б ми, як Содома, й уподобились би Гоморі. Що ж скажемо? Що погане, котрі не вганяли за праведностю, настигли праведність, праведність, що од віри; Ізраїль же, вганяючи за праведностю, не настиг закону праведности. Чому? Тому, що (шукали праведности) не од віри, а якби од учинків закону; спіткнулись бо на камінь спотикання. Яко ж писано: Ось кладу в Сіонї камінь спотикання і камень поблазнї, а всякий, хто вірує в Него, не осоромить ся.