Римлян 9:19-33

Римлян 9:19-33 УТТ

А ти скажеш мені: Тож чому Він ще докоряє? Бо хто може протистояти Його волі? О, людино! Хто ти, що сперечаєшся з Богом? Чи скаже витвір Тому, Хто його створив: Чому Ти зробив мене саме таким? І хіба не має влади гончар над глиною, щоби з тієї самої глини зробити одну посудину на честь, а іншу — на нечесть? Тож Бог, бажаючи показати гнів і виявити Свою могутність, щадив з великим терпінням посудини гніву, які були готові для знищення, щоби показати багатство Своєї слави на посудинах милості, які заздалегідь приготував для слави, — нас, яких покликав не тільки з юдеїв, але і з язичників. Як і в Осії, каже: Назву не Мій народ — Моїм народом, і нелюбиму — улюбленою. І буде: на місці, де сказано їм: Ви — не Мій народ, там їх назвуть синами Живого Бога! Ісая виголошує про Ізраїль: Хоч буде кількість синів Ізраїля, як піску в морі, але спасеться останок! Адже Господь, завершуючи і остаточно вирішуючи, здійснить [по справедливості] справу на землі, [бо справа вирішена остаточно]. Так, як про це провіщав Ісая: Якщо би Господь Саваот не залишив нам потомства, ми стали б, як Содом, і уподібнилися би до Гоморри! Що ж скажемо? Язичники, які не шукали праведності, осягнули праведність, — ту праведність, що з віри, а Ізраїль, який шукав Закону праведності, не осягнув Закону [праведності]. Чому? Тому що шукали не з віри, а з діл [Закону]. Вони спіткнулися об камінь спотикання, як написано: Ось, кладу на Сіоні камінь спотикання та скелю спокуси, і хто вірить у Нього, не буде засоромлений!

Безплатні плани читання та молитовні роздуми до Римлян 9:19-33