А ти скажеш мені: Тож чому Він ще докоряє? Бо хто може протистояти Його волі?
О, людино! Хто ти, що сперечаєшся з Богом? Чи скаже витвір Тому, Хто його створив: Чому Ти зробив мене саме таким?
І хіба не має влади гончар над глиною, щоби з тієї самої глини зробити одну посудину на честь, а іншу — на нечесть?
Тож Бог, бажаючи показати гнів і виявити Свою могутність, щадив з великим терпінням посудини гніву, які були готові для знищення,
щоби показати багатство Своєї слави на посудинах милості, які заздалегідь приготував для слави, —
нас, яких покликав не тільки з юдеїв, але і з язичників.
Як і в Осії, каже: Назву не Мій народ — Моїм народом, і нелюбиму — улюбленою.
І буде: на місці, де сказано їм: Ви — не Мій народ, там їх назвуть синами Живого Бога!
Ісая виголошує про Ізраїль: Хоч буде кількість синів Ізраїля, як піску в морі, але спасеться останок!
Адже Господь, завершуючи і остаточно вирішуючи, здійснить [по справедливості] справу на землі, [бо справа вирішена остаточно].
Так, як про це провіщав Ісая: Якщо би Господь Саваот не залишив нам потомства, ми стали б, як Содом, і уподібнилися би до Гоморри!
Що ж скажемо? Язичники, які не шукали праведності, осягнули праведність, — ту праведність, що з віри,
а Ізраїль, який шукав Закону праведності, не осягнув Закону [праведності].
Чому? Тому що шукали не з віри, а з діл [Закону]. Вони спіткнулися об камінь спотикання,
як написано: Ось, кладу на Сіоні камінь спотикання та скелю спокуси, і хто вірить у Нього, не буде засоромлений!