До римлян 7:7-25
До римлян 7:7-25 Свята Біблія: Сучасною мовою (UMT)
Чи думаєте ви, що я стверджую, що Закон — це гріх? Звісно, ні! Та не знати б мені, що таке гріх інакше, як через Закон. Бо й справді, я не знав би, що то є — прагнути чогось чужого, якби в Законі не було записано: «Не прагни чужого». Одначе гріх через цю заповідь знайшов шлях розбудити в мені потяг до всього злого. Без Закону, гріх мертвий. Я жив колись без Закону, та гріх ожив, коли з’явилася заповідь. І тоді ж я вмер. Тож заповідь, що мала принести життя, принесла мені духовну смерть. Скориставшись нагодою, гріх звабив мене заповіддю і нею ж убив мене. Отже, Закон і заповідь — святі, справедливі й добрі. То чи означає це, що добро спричинило смерть мені? Зовсім ні! Але гріх, використавши добро, приніс мені смерть. І сталося це, щоб викрити хибну природу гріха: щоб через цю добру заповідь я усвідомив, на скільки огидний гріх. Тож ми знаємо, що Закон — духовний, а я — ні. Гріх панує наді мною, неначе я раб його. І я не знаю, що роблю, бо роблю не те, що хотів би, а те, що ненавиджу. І якщо я роблю не те, чого бажаю робити, то погоджуюся з Законом, що він добрий. Насправді ж то не я роблю, а гріх, що живе в мені. Так, я знаю, що добро не живе в мені, тобто в моїй недуховній людській природі. Прагнення робити добрі справи у мене є, але здійснити їх ще не можу. Бо я не роблю те добро, яке я хочу робити, а чиню зло, якого чинити не хочу. Тож коли я роблю те, чого не хочу, то вже не я здійснюю це, а гріх, який живе в мені. Отже, я відчуваю цей Закон у собі, хоча я хочу чинити добро, та зло завжди є зі мною. Внутрішньо я насолоджуюся Законом Божим. Та бачу, що інший закон керує тілом моїм. Він ворогує з Законом Божим, що керує розумом моїм. Цей інший закон і є законом гріха. І він робить мене своїм в’язнем. Він владарює моїм тілом. О, нещасний я чоловік! Хто визволить мене з цього смертного тіла? Бог! Тож дяка Йому (за Його порятунок) через Господа нашого Ісуса Христа! Розумом своїм я є раб Закону Божого, а грішною природою своєю я — раб закону гріха.
До римлян 7:7-25 Переклад. Ю. Попченка. (НУП)
Що ж скажемо? Що Закон є гріхом? Зовсім ні! Але я не інакше пізнав гріх, як через Закон, бо я не знав би й бажання, якби Закон не казав: Не бажай. А гріх, узявши привід від заповіді, викликав у мене всяке бажання; бо без Закону гріх мертвий. Я жив колись без Закону; коли ж прийшла заповідь, то гріх ожив, а я помер. І заповідь, дáна для життя, виявилася мені для смерті; тому що гріх, узявши привід від заповіді, звів мене і вбив нею. Так що Закон святий і заповідь свята, праведна й добра. То що, добре принесло мені смерть? Зовсім ні! Але гріх, щоб виявитися гріхом, через добре заподіяв мені смерть, щоб гріх через заповідь став надзвичайно грішним. Бо ми знаємо, що Закон духовний, а я плотський, проданий під владу гріха. Бо я не розумію, що роблю; бо роблю не те, що хочу, а роблю те, що ненавиджу. Якщо ж я роблю те, чого не хочу, то погоджуюся з Законом, що він добрий. Проте вже не я це роблю, а гріх, який живе в мені. Бо знаю, що не живе в мені, тобто в моїй плоті, добро; бажання-то в мене є, а щоб робити добро, того не знаходжу. Бо добро, яке хочу, не роблю, а зло, яке не хочу, роблю. Якщо ж роблю те, чого не хочу, то вже не я це роблю, а гріх, який живе в мені. Отже, я знаходжу закон, що, коли хочу робити добро, то близько до мене зло. Бо за внутрішньою людиною я знаходжу насолоду в Законі Божому, та у своїх членах бачу інший закон, який воює проти закону мого розуму і робить мене полоненим закону гріха, що знаходиться в моїх членах. Бідна я людина! Хто визволить мене від цього смертного тіла? Дякую Богу через Ісуса Христа, нашого Господа! Отже, я сам розумом служу Закону Божому, а плоттю — закону гріха.
До римлян 7:7-25 Біблія в пер. Івана Огієнка 1962 (UBIO)
Що ж скажемо? Чи Закон то гріх? Зовсім ні! Але я не пізнав гріха, як тільки через Закон, бо я не знав би пожадливости, коли б Закон не наказував: Не пожадай. Але гріх, узявши привід від заповіді, зробив у мені всяку пожадливість, бо без Закону гріх мертвий. А я колись жив без Закону, але, коли прийшла заповідь, то гріх ожив, а я вмер; і сталася мені та заповідь, що для життя, на смерть, бо гріх, узявши причину від заповіді, звів мене, і нею вмертвив. Тому то Закон святий, і заповідь свята, і праведна, і добра. Тож чи добре стало мені смертю? Зовсім ні! Але гріх, щоб стати гріхом, приніс мені смерть добром, щоб гріх став міцно грішний через заповідь. Бо ми знаємо, що Закон духовний, а я тілесний, проданий під гріх. Бо що я виконую, не розумію; я бо чиню не те, що хочу, але що ненавиджу, те я роблю. А коли роблю те, чого я не хочу, то згоджуюсь із Законом, що він добрий, а тому вже не я це виконую, але гріх, що живе в мені. Знаю бо, що не живе в мені, цебто в тілі моїм, добре; бо бажання лежить у мені, але щоб виконати добре, того не знаходжу. Бо не роблю я доброго, що хочу, але зле, чого не хочу, це чиню. Коли ж я роблю те, чого не хочу, то вже не я це виконую, але гріх, що живе в мені. Тож знаходжу закона, коли хочу робити добро, що зло лежить у мені. Бо маю задоволення в Законі Божому за внутрішнім чоловіком, та бачу інший закон у членах своїх, що воює проти закону мого розуму, і полонить мене законом гріховним, що знаходиться в членах моїх. Нещасна я людина! Хто мене визволить від тіла цієї смерти? Дякую Богові через Ісуса Христа, Господа нашого. Тому то я сам служу розумом Законові Божому, але тілом закону гріховному...
До римлян 7:7-25 Переклад Р. Турконяка (УТТ)
То що ж скажемо? [Хіба] Закон — то гріх? Зовсім ні! Але я пізнав гріх тільки через Закон. Я не знав би пожадливості, якби Закон не говорив: Не пожадай. Тож гріх, узявши привід від заповіді, викликав у мені всяку пожадливість, адже гріх без Закону — мертвий. Я жив колись без Закону, а як прийшла заповідь, гріх ожив, а я помер, тому заповідь, дана для життя, спричинила мені смерть. Бо гріх, що взяв привід через заповідь, звів мене й умертвив нею. Отже, Закон — святий, і заповідь — свята, праведна та добра. Хіба те, що добре, спричинило мені смерть? Зовсім ні! Але гріх, щоб і виявитися гріхом, спричинив мені смерть через добро, аби гріх став надмірно грішним завдяки заповіді. Бо знаємо, що Закон є духовний, а я — тілесний, проданий гріхові. Адже я не розумію, що чиню: роблю не те, що хочу, а те, що ненавиджу. Коли ж я роблю те, чого не хочу, то погоджуюся із Законом, що він добрий. Бо тепер уже не я це виконую, але гріх, який живе в мені. Адже знаю, що не живе в мені, тобто в моєму тілі, добро: бажання є в мені, але щоб виконувати це добро, того не [знаходжу]. Тож не роблю те добре, яке хочу, але те недобре, якого не хочу, — те роблю. Якщо ж я роблю те, чого не хочу, то вже не я це роблю, а той гріх, який живе в мені. Отже, я відкриваю такий закон: коли я хочу робити добро, то зло налягає на мене. За внутрішньою людиною я насолоджуюся Божим Законом, та бачу інший закон у моїх членах, який воює із законом мого розуму й полонить мене законом гріха, що міститься в моїх членах. Нещасна я людина! Хто визволить мене від цього тіла смерті? Подяка Богові через Ісуса Христа, Господа нашого! Отже, я сам розумом служу Божому Законові, а тілом — законові гріха.
До римлян 7:7-25 Біблія в пер. П.Куліша та І.Пулюя, 1905 (UKRK)
Що ж скажемо? закон гріх? Нехай не буде так. Нї, я й не знав гріха, як тільки через закон, і жадоби не відав би, коли б закон не сказав: Не жадай. Гріх же, взявшись через заповідь, підняв у менї всяку жадобу. Без закону бо гріх мертвий. Я ж колись жив окроме закону; як же настала заповідь, гріх ожив, а я вмер. І знайшов я, що заповідь, котра на життє, ся на смерть. Гріх бо, узявшись через заповідь, обманив мене, і нею вбив мене. Тим же оце закон сьвят, і заповідь сьвята, і праведна і добра. Хиба ж добро принесло менї смерть? Нехай не буде так. Нї, гріх, щоб явив ся гріхом, добрим завдав менї смерть, щоб гріх був без міри грішен через заповідь. Знаємо бо, що закон духовний, я ж тїлесний, проданий під гріх. Що бо роблю, не розумію; не що бо хочу, роблю, а що ненавиджу, те роблю. Коли ж, чого не хочу, те роблю, то хвалю закон, що добрий. Тепер же вже не я роблю се, а гріх, що домує в менї. Знаю бо, що не живе в менї (се єсть в тїлї моїм), добре; бо хотїннє є в мене, зробити ж що добре, не знаходжу (способу). Бо доброго, що хочу, не роблю, а чого не хочу, лихого, те роблю. Коли ж, чого не хочу, те роблю, то вже не я те роблю, а гріх, що домує в менї. Оце ж знаходжу закон, що, коли хочу робити добре, передо мною лежить лихе. Бо я кохаюсь у законї Божому по нутряному чоловікові, бачу ж иншій закон у членах моїх, що воює проти закону ума мого і підневолює мене законові гріха, що в членах моїх. Окаянний я чоловік! хто мене збавить од тїла смерти сієї? Дякую Богові через Ісуса Христа, Господа нашого. Оце ж умом сам я служу закону Божому, тїлом же закону гріховному.