Що ж скажемо? Що Закон є гріхом? Зовсім ні! Але я не інакше пізнав гріх, як через Закон, бо я не знав би й бажання, якби Закон не казав: Не бажай.
А гріх, узявши привід від заповіді, викликав у мене всяке бажання; бо без Закону гріх мертвий.
Я жив колись без Закону; коли ж прийшла заповідь, то гріх ожив, а я помер.
І заповідь, дáна для життя, виявилася мені для смерті;
тому що гріх, узявши привід від заповіді, звів мене і вбив нею.
Так що Закон святий і заповідь свята, праведна й добра.
То що, добре принесло мені смерть? Зовсім ні! Але гріх, щоб виявитися гріхом, через добре заподіяв мені смерть, щоб гріх через заповідь став надзвичайно грішним.
Бо ми знаємо, що Закон духовний, а я плотський, проданий під владу гріха.
Бо я не розумію, що роблю; бо роблю не те, що хочу, а роблю те, що ненавиджу.
Якщо ж я роблю те, чого не хочу, то погоджуюся з Законом, що він добрий.
Проте вже не я це роблю, а гріх, який живе в мені.
Бо знаю, що не живе в мені, тобто в моїй плоті, добро; бажання-то в мене є, а щоб робити добро, того не знаходжу.
Бо добро, яке хочу, не роблю, а зло, яке не хочу, роблю.
Якщо ж роблю те, чого не хочу, то вже не я це роблю, а гріх, який живе в мені.
Отже, я знаходжу закон, що, коли хочу робити добро, то близько до мене зло.
Бо за внутрішньою людиною я знаходжу насолоду в Законі Божому,
та у своїх членах бачу інший закон, який воює проти закону мого розуму і робить мене полоненим закону гріха, що знаходиться в моїх членах.
Бідна я людина! Хто визволить мене від цього смертного тіла?
Дякую Богу через Ісуса Христа, нашого Господа! Отже, я сам розумом служу Закону Божому, а плоттю — закону гріха.