Римлян 7:7-25

Римлян 7:7-25 НУП

Що ж скажемо? Що Закон є гріхом? Зовсім ні! Але я не інакше пізнав гріх, як через Закон, бо я не знав би й бажання, якби Закон не казав: Не бажай. А гріх, узявши привід від заповіді, викликав у мене всяке бажання; бо без Закону гріх мертвий. Я жив колись без Закону; коли ж прийшла заповідь, то гріх ожив, а я помер. І заповідь, дáна для життя, виявилася мені для смерті; тому що гріх, узявши привід від заповіді, звів мене і вбив нею. Так що Закон святий і заповідь свята, праведна й добра. То що, добре принесло мені смерть? Зовсім ні! Але гріх, щоб виявитися гріхом, через добре заподіяв мені смерть, щоб гріх через заповідь став надзвичайно грішним. Бо ми знаємо, що Закон духовний, а я плотський, проданий під владу гріха. Бо я не розумію, що роблю; бо роблю не те, що хочу, а роблю те, що ненавиджу. Якщо ж я роблю те, чого не хочу, то погоджуюся з Законом, що він добрий. Проте вже не я це роблю, а гріх, який живе в мені. Бо знаю, що не живе в мені, тобто в моїй плоті, добро; бажання-то в мене є, а щоб робити добро, того не знаходжу. Бо добро, яке хочу, не роблю, а зло, яке не хочу, роблю. Якщо ж роблю те, чого не хочу, то вже не я це роблю, а гріх, який живе в мені. Отже, я знаходжу закон, що, коли хочу робити добро, то близько до мене зло. Бо за внутрішньою людиною я знаходжу насолоду в Законі Божому, та у своїх членах бачу інший закон, який воює проти закону мого розуму і робить мене полоненим закону гріха, що знаходиться в моїх членах. Бідна я людина! Хто визволить мене від цього смертного тіла? Дякую Богу через Ісуса Христа, нашого Господа! Отже, я сам розумом служу Закону Божому, а плоттю — закону гріха.