То що ж скажемо? [Хіба] Закон — то гріх? Зовсім ні! Але я пізнав гріх тільки через Закон. Я не знав би пожадливості, якби Закон не говорив: Не пожадай.
Тож гріх, узявши привід від заповіді, викликав у мені всяку пожадливість, адже гріх без Закону — мертвий.
Я жив колись без Закону, а як прийшла заповідь, гріх ожив,
а я помер, тому заповідь, дана для життя, спричинила мені смерть.
Бо гріх, що взяв привід через заповідь, звів мене й умертвив нею.
Отже, Закон — святий, і заповідь — свята, праведна та добра.
Хіба те, що добре, спричинило мені смерть? Зовсім ні! Але гріх, щоб і виявитися гріхом, спричинив мені смерть через добро, аби гріх став надмірно грішним завдяки заповіді.
Бо знаємо, що Закон є духовний, а я — тілесний, проданий гріхові.
Адже я не розумію, що чиню: роблю не те, що хочу, а те, що ненавиджу.
Коли ж я роблю те, чого не хочу, то погоджуюся із Законом, що він добрий.
Бо тепер уже не я це виконую, але гріх, який живе в мені.
Адже знаю, що не живе в мені, тобто в моєму тілі, добро: бажання є в мені, але щоб виконувати це добро, того не [знаходжу].
Тож не роблю те добре, яке хочу, але те недобре, якого не хочу, — те роблю.
Якщо ж я роблю те, чого не хочу, то вже не я це роблю, а той гріх, який живе в мені.
Отже, я відкриваю такий закон: коли я хочу робити добро, то зло налягає на мене.
За внутрішньою людиною я насолоджуюся Божим Законом,
та бачу інший закон у моїх членах, який воює із законом мого розуму й полонить мене законом гріха, що міститься в моїх членах.
Нещасна я людина! Хто визволить мене від цього тіла смерті?
Подяка Богові через Ісуса Христа, Господа нашого! Отже, я сам розумом служу Божому Законові, а тілом — законові гріха.
Біблія
Біблія для діточок
