До римлян 10:1-17

Поділитись

До римлян 10:1-17 Біблія в пер. Івана Огієнка 1962 (UBIO)

Браття, бажання мого серця й молитва до Бога за Ізраїля на спасіння. Бо я свідчу їм, що вони мають ревність про Бога, але не за розумом. Вони бо, не розуміючи праведности Божої, і силкуючись поставити власну праведність, не покорились праведності Божій. Бо кінець Закону Христос на праведність кожному, хто вірує. Мойсей бо пише про праведність, що від Закону, що людина, яка його виконує, буде ним жити. А про праведність, що від віри, говорить так: Не кажи в своїм серці: Хто вийде на небо? цебто звести додолу Христа, або: Хто зійде в безодню? цебто вивести з мертвих Христа. Але що каже ще? Близько тебе слово, в устах твоїх і в серці твоїм, цебто слово віри, що його проповідуємо. Бо коли ти устами своїми визнаватимеш Ісуса за Господа, і будеш вірувати в своїм серці, що Бог воскресив Його з мертвих, то спасешся, бо серцем віруємо для праведности, а устами ісповідуємо для спасіння. Каже бо Писання: Кожен, хто вірує в Нього, не буде засоромлений. Бо нема різниці поміж юдеєм та гелленом, бо той же Господь є Господом усіх, багатий для всіх, хто кличе Його. Бо кожен, хто покличе Господнє Ім’я, буде спасений. Але як покличуть Того, в Кого не ввірували? А як увірують у Того, що про Нього не чули? А як почують без проповідника? І як будуть проповідувати, коли не будуть послані? Як написано: Які гарні ноги благовісників миру, благовісників добра. Але не всі послухались Євангелії. Бо Ісая каже: Господи, хто повірив тому, що почув був від нас? Тож віра від слухання, а слухання через Слово Христове.

До римлян 10:1-17 Свята Біблія: Сучасною мовою (UMT)

Брати і сестри мої! Від усього серця бажаю спасіння ізраїльтянам і молю Бога про це. Я свідчу про те, що мають вони палке прагнення наслідувати Бога, та не знають, як це робити. Бо не знали вони Божої праведності, та намагалися заснувати свою власну праведність, не підкоряючись волі Божій. Христос — мета Закону, щоб кожний віруючий став праведним перед Богом. Мойсей пише про праведність перед Богом, яка йде від Закону: «Людина, котра дотримується Закону, буде жити ним». Але про праведність, яку дає віра, у Святому Писанні сказано так: «Не питай себе: „Хто вознесеться на небо?” (тобто щоб привести Христа на землю). Або „Хто спуститься в безодню?” (тобто щоб повернути Христа з мертвих)». Ні! Що сказано у Святому Писанні? «Слово Боже поруч з тобою, на устах твоїх і в твоєму серці». Ось це слово: «Якщо ти визнаєш власними устами: „Ісус — Господь”, — і повіриш серцем своїм, що Бог воскресив Його з мертвих, то будеш врятований». Адже ми віримо всім серцем в Ісуса, й саме це робить нас праведними перед Богом. Ми вголос підтверджуємо віру, та через те отримуємо спасіння. Бо сказано у Святому Писанні: «Хто вірить у Нього, не буде розчарований». Адже немає різниці між юдеєм і неюдеєм, бо той самий Господь є Господом над усіма людьми. Він сповнений милосердя до всіх, хто просить Його про допомогу, виявляючи свою віру в Нього. Бо «кожен, хто покличе ім’я Господа, буде врятований». Але як же люди зможуть кликати Господа на допомогу, якщо вони не повірили в Нього? Як можуть вони повірити, якщо нічого не чули про Бога? І як вони почують, коли ніхто не проповідує про Нього? А як вони будуть проповідувати, коли їх не послано для цього? Як сказано у Святому Писанні: «Як це прекрасно бачити тих, хто приносить Добру Звістку». Та не всі ізраїльтяни прийняли Благовість. Ще Ісая запитав Всевишнього: «Господи, хто повірив у те, що почув від нас?» Віра приходить тоді, коли люди слухають Послання, а чують вони тоді, коли хтось проповідує Добру Звістку про Ісуса Христа.

До римлян 10:1-17 Переклад. Ю. Попченка. (НУП)

Брати, бажання мого серця і молитва до Бога за Ізраїль, щоб він спасся. Бо свідчу про них, що вони мають ревність до Бога, але не за пізнанням. Бо, не знаючи праведності Божої і намагаючись установити власну праведність, вони не підкорилися праведності Божій. Бо кінець Закону — Христос для праведності кожному, хто вірує. Бо Мойсей пише про праведність від Закону, що «людина, яка виконає їх, буде жити ними». А праведність від віри так каже: Не кажи у своєму серці: Хто зійде на небо? — тобто щоб Христа звести вниз — чи: Хто зійде в безодню? — тобто щоб Христа вивести з мертвих. А що вона каже? — Близько до тебе слово, на твоїх устах і в твоєму серці, — тобто слово віри, яке ми проповідуємо. Бо якщо своїми вустами визнаєш Ісуса Господом і своїм серцем увіруєш, що Бог воскресив Його з мертвих, то спасешся; бо серцем вірують для праведності, а вустами визнають для спасіння. Бо Писання каже: Кожен, хто вірує в Нього, не осоромиться. Бо немає різниці між іудеєм і елліном, бо один і той самий Господь усіх — багатий для всіх, хто кличе Його. Бо кожен, хто покличе ім’я Господнє, — спасеться. Та як покличуть Того, у Кого не увірували? І як увірують у Того, про Кого не чули? І як почують без проповідника? І як будуть проповідувати, якщо не будуть послані? Як написано: Які гарні ноги тих, що благовістять мир, благовістять добро. Та не всі послухались Євангелія; бо Ісая каже: Господи, хто повірив почутому від нас? Отже, віра — від слухання, а слухання — від слова Божого.

До римлян 10:1-17 Переклад Р. Турконяка (УТТ)

Брати, бажання мого серця і молитва до Бога — [за Ізраїль] на спасіння. Свідчу їм, що вони мають Божу ревність, але не розумну. Оскільки не розуміючи Божої праведності й силкуючись встановити власну праведність, вони не підкорилися Божій праведності. Завершення Закону — Христос: для оправдання кожного, хто вірує. Мойсей пише про ту праведність, що від Закону: Людина, яка виконуватиме його, буде ним жити. А про праведність, що з віри, говорить так: Не кажи у своєму серці: Хто ж підніметься на небо? — це значить — звести Христа додолу; або: Хто ж зійде в безодню? — це значить — Христа з мертвих підняти. А що каже [Писання]? Близько до тебе слово, воно у твоїх устах і у твоєму серці, — тобто слово віри, яке проповідуємо. Якщо визнаєш своїми устами Господа Ісуса й повіриш у своєму серці, що Бог підняв Його з мертвих, то спасешся. Бо серцем віримо для праведності, а устами визнаємо для спасіння. Писання каже: Кожний, хто вірить у Нього, не буде засоромлений! Немає різниці між юдеєм і греком, бо один Бог для всіх — щедрий для всіх, хто кличе Його. Бо кожний, хто тільки прикличе Господнє Ім’я, буде спасенний. Але як прикликатимуть Того, у Кого не повірили? І як повірять у Того, про Кого не чули? І як почують без проповідника? А як можуть проповідувати, якщо не будуть послані? Так, як написано: Які гарні ноги в благовісників [миру, у благовісників] добра! Але не всі послухалися Євангелія! Ісая каже: Господи, хто ж повірив тому, що почув від нас? Тому віра — від слухання, а слухання — через Слово Христа.

До римлян 10:1-17 Біблія в пер. П.Куліша та І.Пулюя, 1905 (UKRK)

Браттє, бажаннє мого серця і молитва (йде) до Бога за Ізраїля про спасеннє. Сьвідкую бо їм, що ревність Божу мають, та не по розуму. Не розуміючи бо праведностї Божої, і шукаючи свою праведність поставити, праведностї Божій не корили ся. Кінець бо закону - Христос, на праведність кожному віруючому. Мойсей пише про праведність, що від закону: що которий чоловік робити ме се, жити ме ним. А та, що од віри, праведність, так говорить: Не кажи в серцї твоїм: Хто зійде на небо? (се єсть: Христа звести додолу;) або: Хто зійде в безодню? (се єсть: Христа з мертвих угору звести.) А що ж глаголе (писаннє)? Близько тебе слово в устах твоїх і в серцї твоїм, се єсть слово віри, що ми проповідуємо; щоб, коли визнавати меш устами твоїми Господа Ісуса, і вірувати меш в серцї твоїм, що Бог Його підняв з мертвих, ти спас ся. Серцем бо віруєть ся на праведність, устами ж визнаєть ся на спасеннє. Глаголе бо писаннє: Всяк, хто вірує в Него, не осоромить ся. Бо нема ріжницї між Жидовином і Греком; Він бо Господь усїх, богатий для всїх, хто призиває Його. Всяк бо, хто призове імя Господнє, спасеть ся. Як же призивати муть Того, в кого не увірували? як же вірувати муть, про кого не чули, як же чути муть без проповідаючого? А як же проповідати муть, коли не будуть послані? яко ж писано: Що за красні ноги благовіствуючих впокій, благовіствуючих про добре? Та не всї послухали благовістя. Ісаїя бо глаголе: Господи, хто увірував голосу нашому? Тим же то віра (приходить) через слуханнє, слуханнє ж через слово Боже.