Приповiстi 12:11-23
Приповiстi 12:11-23 Свята Біблія: Сучасною мовою (UMT)
Хто обробляє землю, той має харчі, хто за примарами женеться, розуму не має. На здобич злодіїв безбожник зазіхає, корінь праведника — непорушний. Негідник ловиться на власні теревені, а праведний таку халепу оминає. Що з уст злетить, те принесе плоди; і витвір рук — твоя винагорода. Дурний вважає правильними свої вчинки, та мудрий той, хто дослухається порад. Дурний вихлюпує свій гнів одразу, та мудрий знає, як приховати приниження своє. Чесний свідок каже правду, а брехливий свідок дурить. Плітки ранять, як меча удари, а мудре слово зціляє. Устам правдивим жити вічно, язик брехливий житиме лише мить. У серці тих, хто замишляє зло, — брехня, тому, хто добре дасть пораду — радість. З праведним не трапиться біди, в житті неправедних — самі нещастя. Уста брехливі Господу огидні, Йому приємні ті, хто заслуговує довіри. Людина мудра не показує свої знання, а серце дурня вихваляється невіглаством.
Приповiстi 12:11-23 Біблія в пер. Івана Огієнка 1962 (UBIO)
Хто оброблює землю свою, той хлібом насичується, хто ж за марницею гониться, той позбавлений розуму. Безбожний жадає ловити у сітку лихих, а в праведних корень приносить плоди. Пастка злого в гріху його уст, а праведний з утиску вийде. Людина насичується добром з плоду уст, і зроблене рук чоловіка до нього впаде. Дорога безумця пряма в його очах, а мудрий послухає ради. Нерозумного гнів пізнається відразу, розумний же мовчки ховає зневагу. Хто правду говорить, той виявлює праведність, а свідок брехливий оману. Дехто говорить, мов коле мечем, язик же премудрих то ліки. Уста правдиві стоятимуть вічно, а брехливий язик лиш на хвилю. В серці тих, хто зло оре, омана, а радість у тих, хто дораджує мир. Жодна кривда не трапиться праведному, а безбожні наповняться лихом. Уста брехливі огида у Господа, а чинячі правду Його уподоба. Приховує мудра людина знання, а серце безумних глупоту викликує.
Приповiстi 12:11-23 Переклад Р. Турконяка (УТТ)
Хто обробляє своє поле, матиме вдосталь хліба, а хто ганяється за марним, — розуму не має. Хто має задоволення в проведенні часу за вином, той залишить у своїх власних володіннях недобру славу. Бажання безбожника злі, а коріння праведних — міцні. Через гріх своїх уст грішник потрапляє в пастки, а праведний їх уникає. У кого доброзичливий погляд — той буде помилуваний, а хто має зустрічі біля брам, засмучуватиме душі. Від плодів своїх уст душа людини наповниться добром, — їй дадуть нагороду її вуст. Дороги нерозумних прямі в їхніх очах, а мудрий прислухається до порад. Нерозумний відразу виявляє свій гнів, а кмітливий приховує своє безчестя. Праведний сповідує відкриту віру, а неправдивий свідок — підступний. Є такі, що наче мечем рубають, коли вони говорять, а мова мудрих лікує. Уста праведні дають чесне свідчення, а свідок поспішний має язик неправедний. Підступність у серці того, хто замишляє зло, а ті, хто прагне миру, — радітимуть. Жодна неправедність не принесе задоволення праведникові, а безбожні сповняться злом. Брехливий язик — огида для Господа, а хто виявляє вірність, той Йому до вподоби. Розумний чоловік — осідок знання, а нерозумний зустрінеться з прокляттями.
Приповiстi 12:11-23 Біблія в пер. П.Куліша та І.Пулюя, 1905 (UKRK)
Хто поле своє порає, той має достаток хлїба, хто ж гає марно час, той розуму не має. Безбожний надиться на зло, немов полює, та корінь праведних держиться твердо. Безбожний замотується в слова уст своїх; та праведник вийде з біди. Із плодів уст своїх насичуєсь чоловік добром, і по вчинках рук його - нагорода йому. Дурному шлях його здається простим, розумен же той, хто слухає поради. Дурний досадує й зараз признається, розумний же мовчки скриває зневагу. Хто говорить (на судї) те, що, знає, той говорить правду, у сьвідка же льживого - омана. Инший пустослов ранить язиком, мов мечем, язик же мудрий - загоює. Уста правдомовні во віки пробувають, а язик ложний - на хвилину. Омана - в серцї в тих, що лихо замишляють; а радость у тих, хто мир совітує. Праведному біди нїякої не буде, а в беззаконників нещастя буде повно. Гидота в Господа уста, що лож сплїтають, хто ж правду говорить, йому благоугоден. Розсудливий чоловік ховає мовчки знаннє, дурного ж серце виголошує дурноту.