Неемія 4:6-14
Неемія 4:6-14 Біблія в пер. Івана Огієнка 1962 (UBIO)
І сталося, як приходили ті юдеяни, що сиділи при них, то говорили нам про це разів десять, зо всіх місць, де вони пробували. Тоді поставив я сторожу здолу того місця за муром у печерах. І поставив я народ за їхніми родами, з їхніми мечами, їхніми ратищами та їхніми луками. І розглянув я це, і встав і сказав я до шляхетних, і до заступників, і до решти народу: Не бійтеся перед ними! Згадайте Господа великого та грізного, і воюйте за ваших братів, ваших синів, дочок ваших, жінок ваших та за доми ваші! І сталося, як почули наші вороги, що нам те відоме, то Господь зламав їхній задум, і всі ми вернулися до муру, кожен до праці своєї. І було від того дня, що половина моїх юнаків робили працю, а половина їх міцно тримала списи, щити, і луки та панцері, а зверхники стояли позад Юдиного дому. Будівничі працювали на мурі, а носії наладовували тягар, вони однією рукою робили працю, а однією міцно тримали списа... А в кожного будівничого його меч був прив’язаний на стегнах його, і так вони будували, а біля мене був сурмач. І сказав я до шляхетних, до заступників та до решти народу: Праця велика й простора, а ми повідділювані на мурі, далеко один від одного. Тому то в місце, де почуєте голос сурми, туди негайно збирайтеся до нас. Бог наш буде воювати для нас!
Неемія 4:6-14 Свята Біблія: Сучасною мовою (UMT)
Отож, ми відбудували разом мур навкруги Єрусалиму до половини. Люди були запалені на роботу. Коли Санваллат, Товія, аравійці, аммонійці та люди Ашдода почули, що відбудова муру Єрусалима просувається, що провалини замуровуються, вони страшенно розлютилися. Отож усі вони змовилися піти й напасти на Єрусалим, щоб посіяти там замішання. Але ми молилися нашому Богу й виставили сторожу проти них, яка пильнувала вдень і вночі. Але народ Юдеї сказав: «Робітники виснажені, бо дуже багато уламків. І самим нам ніколи не спромогтися відбудувати мур». Та й наші вороги говорили: «Вони й не знатимуть і не помітять, як ми опинимось поміж них і повбиваємо їх, і зупинимо роботи». Коли ж з усіх усюд приходили юдеї, що жили серед ворогів наших, вони десятки разів казали нам: «Повертайтеся до нас!» Тоді я розставив людей там, де мур найнижчий. Я розташував людей за родами, з мечами, списами та луками. Все оглянувши, я звернувся до шанованих людей, старійшин та всіх інших: «Не бійтеся їх. Пам’ятайте нашого Володаря, великого й могутнього. Бийтеся за братів своїх, за своїх синів і дочок, за жінок ваших та за свої домівки».
Неемія 4:6-14 Переклад Р. Турконяка (УТТ)
І сталося, коли прийшли юдеї, які живуть поблизу них, то вони нам сказали: На нас підіймаються з усіх місць! І я поставив у найнижчих місцях за мурами, у захищених місцях, і я розставив народ за родами з їхніми мечами, їхніми списами і їхніми луками. І я побачив, устав і сказав визначним, вождям і решті з народу: Не майте страху перед ними! Згадайте велике та грізне діяння нашого Бога і станьте до бою за ваших братів, ваших синів, ваших дочок і ваших жінок, і за ваші доми. І сталося, коли наші вороги почули, що відоме стало нам, то зрозуміли, що Бог зруйнував їхню раду, і що всі ми повернулися на мур, — кожний до своєї роботи. І сталося, що з того дня половина тих, які перебували у вигнанні, виконували роботу, а половина їх охороняла, — списи, щити, луки, панцирі, а володарі — за всім домом Юди, за тими, хто будував мур. І ті, хто носив тягарі, кожен був зі зброєю. Однією рукою він робив своє діло, а іншою — тримав списа. І ті, які будували, кожний мав свій меч підперезаний на його стегнах і будував, а той, хто трубить у ріг, був поблизу нього. І я сказав визначним, володарям і решті з народу: Робота широко розкинена і велика, і ми розсипані по мурі — кожний далеко від свого брата. Тому в місці, де тільки почуєте голос рога, туди збиратиметеся до нас, і наш Бог воюватиме за нас!
Неемія 4:6-14 Біблія в пер. П.Куліша та І.Пулюя, 1905 (UKRK)
Ми одначе будували мур, і виведений був увесь мур до половини; та й у народу не остигала щирість до роботи. Як почув Санаваллат і Товія, і Араби, й Аммонїї, й Азотїї, що мури Ерусалимські відновляються та що виломи зачиняються, то взяла їх досада. І змовились усї пійти разом війною на Ерусалим і збурити його. А ми молились Богові нашому, й ставили проти їх сторожу день і ніч задля оборони. Та Юдеї сказали: Послабшала сила у двигарів, а піску (й вапна) багато; ми не промагаємо будувати муру. А вороги наші говорили: Й не знати муть і не вглядять, як ми впадемо серед їх і повбиваємо їх та й спинимо роботу. Коли ж приходили Юдеї, що жили побіч їх, і казали нам разів з десять із усїх боків, що вони нападуть на нас, Тодї поставив я на низинах коло міста, та за муром на сухих місцях людей по родинах із мечами, з списами їх і з сагайдаками їх. І обдивився я й став, і промовив до старшин та значнїйших і до прочого народу: Не лякайтесь їх; памятайте на Господа великого й страшного й бийтесь за братів своїх, за синів своїх і за дочок своїх, за жінок своїх і за хати свої.