Вiд Марка 8:1-30

Поділитись

Вiд Марка 8:1-30 Свята Біблія: Сучасною мовою (UMT)

Іншого разу, коли знову зібрався великий натовп біля Ісуса, а їсти було нічого, Він покликав Своїх учнів і сказав їм: «Мене обирає жаль до цих людей, бо вони зі Мною вже три дні й тепер не мають що їсти. Мені не варто відпускати їх додому голодних, бо вони заслабнуть по дорозі до дому, адже дехто з них прийшов дуже здалеку». Учні відповіли Йому: «Хіба у цьому віддаленому місці знайдеш достатньо хліба, аби нагодувати стільки людей?» Ісус запитав їх: «Скільки у вас є хлібин?» Ті відповіли: «Сім». Ісус звелів людям посідати на землю. Тоді Він узяв сім хлібин, віддав подяку Богу, а потім розломив хліб й почав роздавати його Своїм учням, аби ті нагодували народ. І вони роздали хліб людям. Вони також мали кілька дрібних рибин. Ісус віддав подяку й звелів учням роздати рибу. Люди їли, поки не наїлися, а опісля учні зібрали сім кошиків, повних залишків їжі. І було тих, хто їли, чотири тисячі чоловіків, а потому Ісус відпустив їх. Опісля Ісус сів у човен разом з учнями Своїми й поплив до землі Далманутської. Фарисеї підійшли до Ісуса, й почали розпитуватися в Нього, та, бажаючи випробувати Його, попросили здійснити їм диво, як знамення від Господа. Глибоко зітхнувши, Ісус відповів: «Чому ви вимагаєте від Мене знамення? Істинно кажу вам: ніякого знамення не буде здійснено, аби вам щось довести». Після того Ісус залишив їх і, повернувшись в човен, поплив до іншого берега озера. Тут з’ясувалося, що учні Його забули взяти з собою хліб, і в човні не було нічого, крім однієї буханки. Тоді Ісус остеріг їх: «Глядіть, остерігайтеся закваски фарисейської та Іродової». Учні почали обговорювати це між собою, міркуючи: «Можливо, Він це сказав, бо ми взагалі не маємо хліба». Знаючи, про що учні говорять, Ісус спитав: «Навіщо ви говорите один одному, що ви не взяли з собою хліба? Невже й досі ви нічого не бачите й не розумієте? Невже ж розум ваш потьмарився? Ви маєте очі — то невже не бачите? Маєте вуха — невже не чуєте? Чи не пам’ятаєте, що коли Я розломив п’ять хлібів для п’яти тисяч їдців, скільки кошиків із залишками ви зібрали?» «Дванадцять», — відказали вони. «А коли Я розломив сім хлібин, що нагодували чотири тисячі чоловік, скільки кошиків зібрали ви тоді?» «Сім», — відповіли вони. І запитав їх Ісус: «Якщо ви все пам’ятаєте, чому ж й досі ви нічого не зрозуміли?» Коли Ісус та Його учні прийшли до Вефсаїди, люди привели до Ісуса сліпого й благали доторкнутися до нього. Він узяв сліпого за руку й повів його за село. Там, послинивши йому очі, Ісус поклав руки на нього й запитав: «Ти щось бачиш?» Чоловік кинув погляд навкруги і відповів: «Я бачу людей. Вони подібні до дерев, що походжають собі». Ісус знову поклав руки на повіки сліпому і той широко розплющив очі. Зір йому відновився, й він чітко побачив усе навколо. Тоді Ісус відпустив його додому, застерігши: «Не заходь до Вефсаїди». Ісус і Його учні подалися до поселень довкола Кесарії Пилипової. Й по дорозі Він запитав учнів: «Що кажуть люди — хто Я?» Ті відповіли: «Одні кажуть, що Ти — Іоан Хреститель, інші — Ілля, а дехто вважає, що Ти — один з пророків». Тоді Ісус запитав їх: «А ви як думаєте, хто Я такий?» І відповів Йому Петро: «Ти — Христос». Тоді Ісус суворо застеріг Своїх учнів нікому не казати, хто Він такий.

Вiд Марка 8:1-30 Переклад. Ю. Попченка. (НУП)

У ті дні, коли було дуже багато людей і їм нíчого було їсти, Ісус підізвав Своїх учнів і сказав їм: Жаль Мені цих людей, бо вони вже три дні знаходяться зі Мною і їм нíчого їсти. Якщо ж відпущу їх додому голодними, вони ослабнуть у дорозі, бо деякі з них прийшли здалека. Його учні відповіли Йому: Як зможе хтось тут у пустелі нагодувати їх хлібом? Він запитав їх: Скільки хлібин у вас є? Вони сказали: Сім. Тоді Він наказав людям возлягти на землю, і, взявши сім хлібин і віддавши подяку, розламав їх, і став роздавати Своїм учням, щоб вони подали; і ті подали людям. Було в них і кілька рибин, і Він благословив та сказав подати і їх. І всі їли, і наїлися, і ще набрали сім кошиків шматків, що залишилися. А тих, що їли, було близько чотирьох тисяч. Він відпустив їх, і відразу сів зі Своїми учнями в човен, і приплив в околиці Далмануфи. І ось прийшли фарисеї, і почали сперечатися з Ним, і, спокушаючи Його, вимагали від Нього знамення з неба. Та Він, глибоко зітхнувши у Своєму дусі, сказав: Чому цей рід вимагає знамення? Істинно вам кажу: не дасться цьому роду знамення. І, залишивши їх, знову сів у човен і відплив на той бік. Учні ж забули взяти хліба і мали з собою в човні лише одну хлібину. А Iсус наказував їм: Дивіться, стережіться закваски фарисейської і закваски Іродової. Вони ж почали міркувати між собою, кажучи: Це ж у нас хліба немає. Ісус, зрозумівши це, каже їм: Чому ви міркуєте, що у вас хліба немає? Ви ще не бачите й не розумієте? У вас ще закам’янілі серця? Маючи очі, не бачите? І маючи вуха, не чуєте? І не пам’ятаєте? Коли Я розламав п’ять хлібин для п’яти тисяч, скільки повних кошиків шматків ви зібрали? Вони кажуть Йому: Дванадцять. — А коли сім хлібин для чотирьох тисяч, скільки повних кошиків шматків ви зібрали? Вони сказали: Сім. Він сказав їм: Як же ви не розумієте? Припливає Він у Віфсаїду, і ось приводять до Нього сліпого й просять Його, щоб Він доторкнувся до нього. Він, узявши сліпого за руку, вивів його із села і, плюнувши на його очі, поклав на нього руки й запитав його, чи щось бачить. Той подивився й сказав: Бачу перехожих людей, як дерева. Потім Він знову поклав руки на його очі і звелів йому подивитися, і той одужав і став бачити всіх чітко. І Він послав його додому, сказавши: У село не заходь і нікому в селі не розказуй. І пішов Ісус зі Своїми учнями в се́ла Кесарії Филипової і дорогою запитав Своїх учнів: За кого вважають Мене люди? Вони відповіли: За Іоана Хрестителя, інші за Іллю, а ще інші — за одного з пророків. Він каже їм: А ви за кого вважаєте Мене? Петро сказав Йому у відповідь: Ти Христос. І Він суворо наказав їм, щоб нікому не розказували про Нього.

Вiд Марка 8:1-30 Біблія в пер. Івана Огієнка 1962 (UBIO)

Тими днями, коли було знову багато народу, а їсти не мали чого, покликав Він учнів Своїх та й промовив до них: Жаль мені тих людей, що вже три дні зо Мною знаходяться, та їсти не мають чого. А коли відпущу їх голодних до їхніх домівок, то ослабнуть у дорозі, бо деякі з них поприходили здалека. І відказали Йому Його учні: Звідки зможе хто нагодувати їх хлібом отут у пустині? А Він їх запитав: Скільки маєте хліба? Вони ж повідомили: Семеро. Тоді Він народу звелів на землі посідати. І, взявши семеро хліба, віддавши подяку, Він поламав і дав учням Своїм, щоб роздати. А вони роздавали народові. І мали вони трохи рибок; і Він їх поблагословив, і роздати звелів також їх. І всі їли й наїлися, а з позосталих кусків сім кошів назбирали... А їдців було тисяч з чотири! І всів Він негайно до човна з Своїми учнями, та й прибув до землі Далманутської. І вийшли фарисеї, і почали сперечатися з Ним, і, Його випробовуючи, хотіли від Нього ознаки із неба. А Він тяжко зідхнув у Своїм дусі й промовив: Якої ознаки цей рід вимагає? Поправді кажу вам, що родові цьому ознака не буде дана! І покинув Він їх, усів знову до човна, і на той бік відбув. І забули вони взяти хліба, і крім одного буханця, у човні не мали з собою нічого. А Він їм наказував та говорив: Стережіться уважливо фарисейської розчини й розчини Іродової! Вони ж міркували й казали один до одного, що хліба не мають вони. А Ісус, знавши те, промовляє до них: Чого ви міркуєте, що хліба не маєте? Чи ви ще не знаєте й не розумієте? Чи ще маєте серце своє затверділим? Мавши очі не бачите, і мавши вуха не чуєте? І не пам’ятаєте, коли п’ять хлібів Я ламав на п’ять тисяч, скільки повних кошів із кусків ви зібрали? Вони кажуть до Нього: Дванадцять. А як сім на чотири тисячі, скільки кошиків повних з кусків ви зібрали? І відказують: Сім. І сказав Він до них: Ви ще не розумієте?... І приходять вони в Віфсаїду. І приводять до Нього сліпого, і благають Його, щоб доторкнувся до нього. І взяв Він сліпого за руку, та й вивів його за село. І послинивши очі йому, поклав руки на нього, і питався його, чи що бачить. І, зиркнувши, сказав той: Я бачу людей, які ходять, немов би дерева... Потім знов Він поклав Свої руки на очі йому, і прозрів той, і одужав, і виразно став бачити все! І послав Він додому його й наказав: До села й не заходь, і нікому в селі не розповідай! Потому пішов Ісус й учні Його до сіл Кесарії Пилипової, а в дорозі питав Своїх учнів, говорячи їм: За кого Мене люди вважають? Вони ж відповіли Йому, кажучи: За Івана Христителя, другі за Іллю, а інші за одного з пророків. І Він запитав їх: А ви за кого Мене маєте? Петро Йому в відповідь каже: Ти Христос! І Він заборонив їм, щоб нікому про Нього вони не казали!

Вiд Марка 8:1-30 Переклад Р. Турконяка (УТТ)

У ті дні, як знову зібралося дуже багато людей і не мали що їсти, Він покликав учнів і каже їм: Жаль Мені людей, бо вже три дні перебувають зі Мною, і не мають що їсти; якщо Я відпущу їх голодними додому, вони ослабнуть у дорозі, бо деякі з них прийшли здалека. Та Його учні відповіли Йому: Звідкіля в цій пустелі хтось зможе їх нагодувати хлібом? А Він запитав їх: Скільки маєте хлібів? Вони ж відповіли: Сім. І звелів Ісус людям посідати на землю і, взявши сім хлібів, віддав подяку, переломив і дав Своїм учням, щоб роздавали. І роздали людям. Мали вони також трохи риби. Він її поблагословив і сказав також роздати. І вони поїли й наситилися; і зібрали сім кошиків залишених кусків. А було їх близько чотирьох тисяч. І Він відпустив їх. І відразу, сівши з учнями в човен, Він прибув до Далманутської землі. Вийшли фарисеї і почали сперечатися з Ним, вимагаючи ознаки з неба, щоб випробувати Його. Зітхнувши Своїм духом, Він каже: Чому оцей рід ознаки шукає? Запевняю вас, що не буде дано цьому родові ознаки! Залишивши їх, Він сів знову [в човен] і вирушив на другий бік. Та забули вони взяти хліб і, крім однієї хлібини, не мали нічого із собою в човні. І Він застерігав їх, кажучи: Глядіть, стережіться закваски фарисейської та закваски Іродової. А вони почали перемовлятися між собою, що хліба не мають. Знаючи це, Він каже їм: Чому думаєте, що хліба не маєте? Хіба й досі не збагнули, чи ще не розумієте? Чи ваше серце все ще скам’яніле? Маючи очі, не бачите, маючи вуха, не чуєте? Хіба не пам’ятаєте, коли п’ять хлібів Я розділив на п’ять тисяч, то скільки повних кошиків кусків зібрали? Кажуть Йому: Дванадцять. А як сім — на чотири тисячі, то скільки повних кошиків кусків зібрали? І вони кажуть: Сім. Тоді Він каже їм: Ви ще не розумієте? І приходять вони до Витсаїди. І приводять до Нього сліпого, благаючи, щоби доторкнувся до нього. І, взявши сліпого за руку, Він вивів його за село, послинив йому очі, поклав руки на нього й запитав: Щось бачиш? Поглянувши, той каже: Бачу людей… бачу, мов дерева ходять. Потім Він знову поклав руки на його очі — і тоді той прозрів, одужав і побачив усе виразно. І Він відіслав його додому, кажучи: До села не заходь, [не розповідай нікому в селі]. І пішов Ісус з учнями до сіл Кесарії Филипової і дорогою розпитував Своїх учнів, говорячи їм: За кого Мене люди вважають? А вони у відповідь сказали, що одні — за Івана Хрестителя, інші — за Іллю, ще інші — за одного з пророків. І ще запитав їх: А ви ж за кого Мене вважаєте? Обізвався Петро, та й каже Йому: Ти — Христос. Тоді суворо наказав їм, щоб нікому не розповідали про Нього.

Вiд Марка 8:1-30 Біблія в пер. П.Куліша та І.Пулюя, 1905 (UKRK)

Тими днями, як було пребагато народу й не мали що їсти, покликавши Ісус учеників своїх, рече їм: Жаль менї народу, що вже три днї пробувають зо мною, і не мають що їсти; А коли відпущу їх голодних до домівок їх, помлїють в дорозї; деякі бо з них здалека поприходили. І відказали Йому ученики Його: Звідкіля ж сих зможе хто тут нагодувати хлїбом у пустинї? І питав їх: Скільки маєте хлїбів? Вони ж кажуть: Сїм. І звелїв Він народові сїдати на землї; і взявши сїм хлїбів, оддавши хвалу, ламав і давав ученикам своїм, щоб клали перед ними; і клали перед народом. І мали рибок кілька; й поблагословивши, казав покласти й те. Їли ж і наситились, і назбирали останків ламаного сїм кошів. Було ж тих, що їли, з чотири тисячі; і відпустив їх. І, зараз увійшовши в човен з учениками своїми, прибув у сторони Далманутанські. І вийшли Фарисеї, та й почали перепитуватись із Ним, допевняючись у Него ознаки з неба, спокушуючи Його. І зітхнувши Він духом своїм, рече: Чого кодло се ознаки шукає? Істино глаголю вам: Не дасть ся кодлу сьому ознака. І, оставивши їх, увійшов знов у човен, і поплив на той бік. І забули взяти хлїба, й опріч одного хлїба не мали з собою в човнї. І наказував їм, глаголючи: Гледїть, остерегайтесь квасу Фарисейського й квасу Іродового. І міркували вони між собою, кажучи: Се, що хлїба не маємо. І зрозумівши Ісус, рече їм: Чого міркуєте, що хлїба не маєте? Невже ж ви ще не постерегаєте й не розумієте? Чи ще затвердїле маєте серце ваше? Очі мавши, не бачите? й, уші мавши, не чуєте, й вже не памятаєте? Як пять хлїбів ламав я на пять тисяч, скільки кошиків повних ламаного назбирали ви? Кажуть Йому: Дванайцять. Як же сїм на чотирі тисячі, скільки кошів повних ламаного назбирали ви? Вони кажуть: Сїм. І рече їм: Як же ви не розумієте? І приходить у Витсаїду; й приводять Йому слїпого, й просять Його, щоб до него приторкнув ся. І взявши за руку слїпого, вивів його осторонь села; й, плюнувши на очі його, положив руки на него, й спитав його, чи що бачить. І, позирнувши вгору, каже: Бачу людей, що мов дерева ходять. Опісля знов положив руки на очі його, й заставив його позирнути вгору; і сцїлив ся він, і бачив ясно все. І відослав його до домівки його, глаголючи: Анї в село не входь, анї розказуй нїкому в селї. І вийшов Ісус і ученики Його у села Кесариї Филипової, і дорогою питав учеників своїх, глаголючи їм: Хто я, - кажуть люде? Вони ж одказали: Йоан Хреститель; а инші: Ілия; инші ж: Один з пророків. А він рече їм: Ви ж, хто я, скажете? Озвав ся ж Петр і каже Йому: Ти єси Христос. І наказав їм, щоб нїкому не казали про Него.