Марко 8:1-30

Тими днями, як було пребагато народу й не мали що їсти, покликавши Ісус учеників своїх, рече їм: Жаль менї народу, що вже три днї пробувають зо мною, і не мають що їсти; А коли відпущу їх голодних до домівок їх, помлїють в дорозї; деякі бо з них здалека поприходили. І відказали Йому ученики Його: Звідкіля ж сих зможе хто тут нагодувати хлїбом у пустинї? І питав їх: Скільки маєте хлїбів? Вони ж кажуть: Сїм. І звелїв Він народові сїдати на землї; і взявши сїм хлїбів, оддавши хвалу, ламав і давав ученикам своїм, щоб клали перед ними; і клали перед народом. І мали рибок кілька; й поблагословивши, казав покласти й те. Їли ж і наситились, і назбирали останків ламаного сїм кошів. Було ж тих, що їли, з чотири тисячі; і відпустив їх. І, зараз увійшовши в човен з учениками своїми, прибув у сторони Далманутанські. І вийшли Фарисеї, та й почали перепитуватись із Ним, допевняючись у Него ознаки з неба, спокушуючи Його. І зітхнувши Він духом своїм, рече: Чого кодло се ознаки шукає? Істино глаголю вам: Не дасть ся кодлу сьому ознака. І, оставивши їх, увійшов знов у човен, і поплив на той бік. І забули взяти хлїба, й опріч одного хлїба не мали з собою в човнї. І наказував їм, глаголючи: Гледїть, остерегайтесь квасу Фарисейського й квасу Іродового. І міркували вони між собою, кажучи: Се, що хлїба не маємо. І зрозумівши Ісус, рече їм: Чого міркуєте, що хлїба не маєте? Невже ж ви ще не постерегаєте й не розумієте? Чи ще затвердїле маєте серце ваше? Очі мавши, не бачите? й, уші мавши, не чуєте, й вже не памятаєте? Як пять хлїбів ламав я на пять тисяч, скільки кошиків повних ламаного назбирали ви? Кажуть Йому: Дванайцять. Як же сїм на чотирі тисячі, скільки кошів повних ламаного назбирали ви? Вони кажуть: Сїм. І рече їм: Як же ви не розумієте? І приходить у Витсаїду; й приводять Йому слїпого, й просять Його, щоб до него приторкнув ся. І взявши за руку слїпого, вивів його осторонь села; й, плюнувши на очі його, положив руки на него, й спитав його, чи що бачить. І, позирнувши вгору, каже: Бачу людей, що мов дерева ходять. Опісля знов положив руки на очі його, й заставив його позирнути вгору; і сцїлив ся він, і бачив ясно все. І відослав його до домівки його, глаголючи: Анї в село не входь, анї розказуй нїкому в селї. І вийшов Ісус і ученики Його у села Кесариї Филипової, і дорогою питав учеників своїх, глаголючи їм: Хто я, - кажуть люде? Вони ж одказали: Йоан Хреститель; а инші: Ілия; инші ж: Один з пророків. А він рече їм: Ви ж, хто я, скажете? Озвав ся ж Петр і каже Йому: Ти єси Христос. І наказав їм, щоб нїкому не казали про Него.