Вiд Марка 6:45-56
Вiд Марка 6:45-56 Свята Біблія: Сучасною мовою (UMT)
Одразу ж після цього Ісус звелів Своїм учням сісти в човен і плисти на інший берег озера, до Вефсаїди, а Сам залишився, щоб відпустити людей. Відпустивши народ, Він пішов на гору помолитися. Коли настав вечір, човен був на середині озера, а Ісус лишався один на суходолі. Ісус побачив, що човен віднесло досить далеко від берега, та Своїх учнів, які ледве веслували, бо вітер був зустрічний. Десь між третьою та шостою ранку Ісус пішов до Своїх учнів, ступаючи по воді. І коли Він майже перегнав їх, учні побачили, що Він іде по воді, та вирішили, що то привід, й почали кричати. Усі, хто побачив Його, були нажахані, але тієї ж миті Він заговорив до них. Ісус сказав: «Заспокойтеся! Це Я! Не бійтеся!» Коли Ісус сів до них у човен, то вітер вщух, а учні були здивовані, бо не зрозуміли ні цього чуда, ні того, що сталося з хлібами. Перепливши озеро, Ісус та Його учні прибули до землі Ґеннісаретської. Коли вони зійшли з човна, люди впізнали Ісуса. Хоч би де люди почули, про прихід Ісуса, бігли по всіх околицях, щоб нести до Нього хворих на ліжках. І куди б Він не йшов: по селах, містах, хуторах — скрізь на майдани виносили хворих, благаючи дозволити їм хоча б торкнутися краю Його одягу. І кожен, хто торкався, одужував.
Вiд Марка 6:45-56 Переклад. Ю. Попченка. (НУП)
І відразу Iсус змусив Своїх учнів сісти в човен і пливти раніше за Нього на той бік у Віфсаїду, поки Сам відпускатиме народ. Попрощавшись із ними, Він пішов на гору помолитись. Настав вечір, човен був уже на середині моря, а Він був Сам-один на суші. Побачивши, як вони мучаться від веслування (бо дув зустрічний їм вітер), близько четвертої сторожі ночі Він підійшов до них, ідучи по морю, і хотів було минути їх. Вони ж, побачивши, що Він іде по морю, подумали, що це привид, і закричали (бо всі побачили Його і стривожились). Та Він відразу заговорив з ними і сказав їм: Підбадьортесь! Це Я, не бійтесь! І сів до них у човен, і вітер ущух. І вони були дуже сильно вражені в собі й здивовані, бо не зрозуміли чуда над хлібинами, тому що їхнє серце було закам’янілим. Перепливши на той бік, вони прибули в землю Генісаретську, і причалили. Коли вони вийшли з човна, люди відразу впізнали Його, оббігли всю ту околицю й почали приносити на постелях хворих туди, де, як чули, Він був. І куди б Він не приходив: у села, чи міста, чи хутори — люди клали хворих на площах і благали Його, щоб ті доторкнулись бодай до краю Його одягу; і всі, хто доторкався до Нього, — одужували.
Вiд Марка 6:45-56 Біблія в пер. Івана Огієнка 1962 (UBIO)
І зараз звелів Своїм учням до човна сідати, і на той бік поплинути до Віфсаїди, раніше Його, поки Сам Він відпустить народ. І Він їх відпустив, та й пішов помолитись на гору. А як вечір настав, човен був серед моря, а Він Сам один на землі. Коли ж Він побачив, як вони веслуванням мордуються, бо вітер їм був супротивний, о четвертій сторожі вночі підійшов Він до них, по морю йдучи, і хотів їх минути. А вони, як побачили, що йде Він по морю, подумали, що то мара, та й стали кричати, бо Його всі побачили та налякались. А Він зараз до них обізвався й сказав їм: Будьте смілі, це Я, не лякайтесь! І ввійшов Він у човен до них, і вітер затих. А вони здивувалися дуже в собі, бо не зрозуміли чуда про хліби, бо серце їхнє було затверділе. Перепливши ж вони, прибули в землю Генісаретську й причалили. І, як вони повиходили з човна, люди зараз пізнали Його, і порозбігались по всій тій околиці, і стали на ложах недужих приносити, де тільки прочули були, що Він є. І куди тільки Він прибував до сіл, чи до міст, чи до осель, клали недужих на майданах, і благали Його, щоб могли доторкнутись хоч краю одежі Його. І хто тільки до Нього доторкувався, той був уздоровлений!
Вiд Марка 6:45-56 Переклад Р. Турконяка (УТТ)
І негайно Він змусив Своїх учнів сісти в човен і раніше за Нього пливти на той бік, до Витсаїди, а Він тим часом відпустить людей. І, відпустивши їх, Він пішов на гору помолитися. А як настав вечір, човен був серед моря, а Він Сам-один на суходолі. Побачивши, що втомилися від веслування, — бо вітер дув супроти них, — близько четвертої сторожі ночі Він підійшов до них, ідучи по морю, і хотів їх минути. Вони ж, побачивши, що Він іде по морю, подумали, що то привид, і закричали, бо всі Його побачили і занепокоїлися. І тут же Він заговорив до них, і сказав їм: Кріпіться, це Я, не бійтеся! Він увійшов до них у човен — і вітер ущух. А в собі вони все ще були сповнені жаху, тому що не зрозуміли чуда з хлібами, бо їхнє серце було закам’янілим. І, перепливши, вони прибули до Генісаретської землі й причалили. Коли вони вийшли з човна, люди відразу, упізнавши Його, оббігли всю ту околицю і почали на носилках приносити хворих — скрізь, де б Він не з’явився. І куди б Він не входив, — до сіл, міст, хуторів, — скрізь на майданах клали недужих і благали Його, щоб хоч до краю Його одягу доторкнутися, а ті, хто торкався до Нього, зцілялися.
Вiд Марка 6:45-56 Біблія в пер. П.Куліша та І.Пулюя, 1905 (UKRK)
І зараз примусив учеників своїх увійти в човен, та плисти на той бік попереду 'д Витсаїдї, поки сам одпустить народ. І, відпустивши їх, пійшов на гору молитись. І як настав вечір, був човен серед моря, а він один на землї. І бачив, як вони силкувались, веслуючи; був бо вітер противний їм; і коло четвертої сторожи ночі приходить до них, ідучи по морю, і хотїв минути їх. Вони ж, бачивши Його, що ходить по морю, думали, що се мара, та й закричали: всї бо Його бачили, й потрівожились. І зараз заговорив до них, і рече їм: Бодріть ся; се я; не лякайтесь. І ввійшов до них у човен; і втих вітер, і вельми, над міру здумілись у собі, і дивувались. Не зрозуміли бо про хлїби: було бо серце їх заслїплене. І, перепливши, прибули в землю Генисарецьку, й причалили. І як вийшли вони з човна, зараз, пізнавши Його, кинулись по всїй тій околицї, та й почали приносити на ношах тих, що нездужали, як почули, що Він там єсть. І куди нї приходив Він, у села, чи городи, чи хутори, на майданах клали недужих, і благали Його, щоб їм хоч до краю одежі Його приторкнутись, і хто тільки доторкнувсь Його, спасав ся.