Марка 6:45-56

І негайно Він змусив Своїх учнів сісти в човен і раніше за Нього пливти на той бік, до Витсаїди, а Він тим часом відпустить людей. І, відпустивши їх, Він пішов на гору помолитися. А як настав вечір, човен був серед моря, а Він Сам-один на суходолі. Побачивши, що втомилися від веслування, — бо вітер дув супроти них, — близько четвертої сторожі ночі Він підійшов до них, ідучи по морю, і хотів їх минути. Вони ж, побачивши, що Він іде по морю, подумали, що то привид, і закричали, бо всі Його побачили і занепокоїлися. І тут же Він заговорив до них, і сказав їм: Кріпіться, це Я, не бійтеся! Він увійшов до них у човен — і вітер ущух. А в собі вони все ще були сповнені жаху, тому що не зрозуміли чуда з хлібами, бо їхнє серце було закам’янілим. І, перепливши, вони прибули до Генісаретської землі й причалили. Коли вони вийшли з човна, люди відразу, упізнавши Його, оббігли всю ту околицю і почали на носилках приносити хворих — скрізь, де б Він не з’явився. І куди б Він не входив, — до сіл, міст, хуторів, — скрізь на майданах клали недужих і благали Його, щоб хоч до краю Його одягу доторкнутися, а ті, хто торкався до Нього, зцілялися.