І відразу Iсус змусив Своїх учнів сісти в човен і пливти раніше за Нього на той бік у Віфсаїду, поки Сам відпускатиме народ.
Попрощавшись із ними, Він пішов на гору помолитись.
Настав вечір, човен був уже на середині моря, а Він був Сам-один на суші.
Побачивши, як вони мучаться від веслування (бо дув зустрічний їм вітер), близько четвертої сторожі ночі Він підійшов до них, ідучи по морю, і хотів було минути їх.
Вони ж, побачивши, що Він іде по морю, подумали, що це привид, і закричали
(бо всі побачили Його і стривожились). Та Він відразу заговорив з ними і сказав їм: Підбадьортесь! Це Я, не бійтесь!
І сів до них у човен, і вітер ущух. І вони були дуже сильно вражені в собі й здивовані,
бо не зрозуміли чуда над хлібинами, тому що їхнє серце було закам’янілим.
Перепливши на той бік, вони прибули в землю Генісаретську, і причалили.
Коли вони вийшли з човна, люди відразу впізнали Його,
оббігли всю ту околицю й почали приносити на постелях хворих туди, де, як чули, Він був.
І куди б Він не приходив: у села, чи міста, чи хутори — люди клали хворих на площах і благали Його, щоб ті доторкнулись бодай до краю Його одягу; і всі, хто доторкався до Нього, — одужували.
Біблія
Біблія для діточок
