Вiд Марка 6:1-32
Вiд Марка 6:1-32 Біблія в пер. Івана Огієнка 1962 (UBIO)
І, вийшовши звідти, Він прийшов до Своєї батьківщини, а за Ним ішли учні Його. Як настала ж субота, Він навчати почав у синагозі. І багато-хто, чувши, дивуватися стали й питали: Звідки в Нього оце? І що за мудрість, що дана Йому? І що за чуда, що стаються руками Його? Хіба ж Він не тесля, син Маріїн, брат же Якову, і Йосипу, і Юді та Симонові? А сестри Його хіба тут не між нами? І вони спокушалися Ним... А Ісус їм сказав: Пророка нема без пошани, хіба тільки в вітчизні своїй, та в родині своїй, та в домі своїм. І Він тут учинити не міг чуда жадного, тільки деяких хворих, руки поклавши на них, уздоровив. І Він дивувавсь їх невірству. І ходив Він по селах навкруг та навчав. І, закликавши Дванадцятьох, зачав їх по двох посилати, і владу їм дав над нечистими духами. І звелів їм нічого в дорогу не брати, крім палиці тільки самої: ні торби, ні хліба, ані мідяків у свій черес, а ходити в сандалях, і двох убрань не носити. І промовив до них: Коли ви де ввійдете в дім, залишайтеся там, аж поки не вийдете звідти. А як місто яке вас не прийме, і не послухають вас, то, виходячи звідти, обтрусіть порох, що в вас під ногами, на свідчення супроти них. Поправді кажу вам, легше буде Содому й Гоморрі дня судного, аніж місту тому! І вийшли вони, і проповідували, щоб каялися. І багато вигонили демонів, і оливою хворих багато намащували і вздоровляли. І прочув про Ісуса цар Ірод, бо ім’я Його стало загально відоме, і сказав, що то Іван Христитель із мертвих воскрес, і тому творяться чуда від нього. Інші впевняли, що Ілля Він, а знов інші казали, що пророк, або як один із пророків. А Ірод, прочувши, сказав: Іван, якому я голову стяв був, оце він воскрес! Той бо Ірод, пославши, схопив був Івана, і в в’язниці закув його, через Іродіяду, дружину брата свого Пилипа, бо він одружився був із нею. Бо Іван казав Іродові: Не годиться тобі мати за дружину жінку брата свого! А Іродіяда лютилась на нього, і хотіла йому смерть заподіяти, та не могла. Бо Ірод боявся Івана, знавши, що він муж праведний і святий, і беріг його. І, його слухаючи, він дуже бентежився, але слухав його залюбки. Та настав день догідний, коли дня народження Ірод справляв був бенкета вельможам своїм, і тисячникам, і галілейській старшині, і коли прийшла дочка тієї Іродіяди, і танцювала, і сподобалася Іродові та присутнім із ним при столі, тоді цар промовив до дівчини: Проси в мене, чого хочеш, і дам я тобі! І поклявся він їй: Чого тільки від мене попросиш, то дам я тобі, хоча б і півцарства мого! Вона ж вийшла, і спиталася матері своєї: Чого маю просити? А та відказала: Голови Івана Христителя... І зараз квапливо вернулась вона до царя, і просила, говорячи: Я хочу, щоб дав ти негайно мені на полумиску голову Івана Христителя! І засмутився цар, але через клятву й з-за тих, що з ним були при столі, не схотів їй відмовити. І цар зараз послав вояка, і звелів принести Іванову голову. І пішов він, і стяв у в’язниці Івана, і приніс його голову на полумискові, і дівчаті віддав, а дівча віддало її своїй матері... А коли його учні зачули, то прийшли, і взяли його тіло, і до гробу поклали його. І посходилися до Ісуса апостоли, і розповіли Йому все, як багато зробили вони, і як багато навчили. І сказав Він до них: Ідіть осібно самі до безлюдного місця, та трохи спочиньте. Бо багато народу приходило та відбувало, аж навіть не мали коли й поживитись. І відпливли вони човном окремо до місця безлюдного.
Вiд Марка 6:1-32 Свята Біблія: Сучасною мовою (UMT)
Залишивши те місце, Ісус вирушив до Свого рідного міста, й Його учні пішли за Ним. Коли настала субота, Ісус навчав у синагозі, та багато людей були здивовані, слухаючи Його. Дивуючись, вони говорили: «Звідки цей Чоловік володіє таким вченням, та мудрістю такою? Хто дав Йому силу, що дива такі підвладні рукам Його? Хіба ж Він не тесляр, син Марії? Чи ж не Він брат Якова, Йосії, Юди й Симона? Чи не Його сестри ось тут серед нас?» Земляки не бажали сприймати Його. То Ісус мовив до них: «Немає пророка без пошани, хіба що в його рідному місті або серед родичів, або ж у своєму домі». І ніяке диво не міг Він там звершити, хіба що на кількох хворих поклав Він руки Свої, зціливши їх. Він був здивований невірою тих людей. Тож пішов Він навколишніми селами, навчаючи народ. Ісус покликав дванадцять апостолів, та почав надсилати їх по двоє, наділивши їх владою виганяти нечистих духів. І наказав їм Ісус: «Нічого не беріть з собою в дорогу, крім палиці самої: ні хліба, ні торби, ні грошей. Взуйте сандалії, а вбрання візьміть тільки те, що на вас. І як зайдете до чиєїсь оселі, то вже і лишайтеся там, доки не покинете те місто. А якщо десь вас не приймуть або не слухатимуть вашого слова, то залишіть те місто й обтрусіть порох з ніг ваших, як попередження проти тих людей». І пішли апостоли й почали проповідувати, щоб люди каялися в гріхах своїх. Багато демонів вони вигнали та багатьох недужих намащували оливою і зціляли їх. Цар Ірод почув про Ісуса, бо Його ім’я стало відоме повсюдно. Дехто казав: «Цей чоловік є Іоаном Хрестителем, який повстав із мертвих і тому має таку чудодійну силу». Інші стверджували: «То Ілля». А ще інші міркували: «То пророк, такий, які були в давні часи». Тож коли про все це почув Ірод, він сказав: «Іоан, якому я відтяв голову, повстав із мертвих». Ірод сам віддав наказ схопити Іоана й кинути його до в’язниці. І зробив він це, щоб задовольнити Іродіаду, яка була дружиною Іродового брата Пилипа, але пізніше Ірод узяв з нею шлюб. Іоан попереджав Ірода: «Не годиться тобі брати за себе дружину брата свого». Й Іродіада затаїла лють на Іоана й хотіла вбити його. Але нічого вдіяти не могла, оскільки Ірод боявся Іоана, знаючи його як чоловіка праведного й святого, і оберігав його. Ірод завжди слухав Іоана з задоволенням, але водночас він відчував занепокоєння. Та от настав сприятливий день, коли на свій день народження Ірод запросив на обід своїх урядовців, воєначальників і найможновладніших людей Ґалилеї. Дочка Іродіади прийшла на свято й дуже догодила своїм танком Іродові та його гостям. Тож цар звернувся до неї: «Проси все, що побажаєш. І я дам тобі». І він поклявся їй: «Я дам тобі все, що попросиш, хоч півцарства!» Та вийшла й запитала в матері: «Що мені попросити?» І мати навчила її сказати: «Дай мені голову Іоана Хрестителя на тарілці». Дівчина тут же попрохала царя: «Будь ласка, подай мені зараз голову Іоана Хрестителя на тарілці». Цар дуже засмутився, але вже дав обіцянку в присутності своїх гостей, й тому не хотів їй відмовити. Тож він негайно послав солдата з наказом принести Іоанову голову. І той пішов та стяв голову Іоанову і приніс її на тарілці й віддав дівчині, а та віддала її своїй матері. Коли Іоанові учні почули про те, вони прийшли й забрали його тіло та поклали у гробницю. Всі апостоли повернулися до Ісуса й розповіли про все, що зробили, та чого людей вчили. Навколо завжди було повно людей, які снували туди й сюди, навіть поїсти не було можливості. Тож Ісус сказав апостолам: «Підемо зі Мною в тихе місце, де нам вдасться трохи відпочити». От вони сіли в човен і попливли самі до безлюдного місця.
Вiд Марка 6:1-32 Переклад. Ю. Попченка. (НУП)
Звідти Iсус вийшов і прийшов на Свою батьківщину, і з Ним прийшли Його учні. Коли настала субота, Він почав навчати в синагозі, і багато хто, слухаючи, дивувався й казав: Звідки це в Нього? І що за мудрість дана Йому, що Його руками чиняться такі чудеса? Хіба Він не тесля, син Марії, брат Якова, Іосії, Іуди й Симона? І хіба не тут, серед нас, Його сестри? І вони спокушалися через Нього. Та Ісус сказав їм: Не буває пророк без пошани, хіба що на своїй батьківщині, серед рідних та в своєму домі. І не міг учинити там ніякого чуда, а тільки зцілив небагатьох хворих, поклавши на них руки. І дивувався їхньому невір’ю. І ходив по навколишніх селах і навчав. Покликавши Дванадцятьох, Він почав посилати їх по двоє, даючи їм владу над нечистими духами. І наказав їм нічого не брати в дорогу, крім однієї палиці: ні торби, ні хліба, ні грошей у поясі, — а бути взутими в сандалі, і не одягати двох сорочок. І сказав їм: Де тільки ввійдете в дім, там залишайтеся, поки не вийдете звідти. А якщо хтось не прийме вас і не буде слухати вас, то, виходячи звідти, обтрусіть пил зі своїх ніг для свідчення проти них. Істинно вам кажу: легше буде Содому й Гоморрі в день суду, ніж тому місту. Вони пішли і проповідували, щоб усі покаялися; і виганяли багатьох бісів, і мазали оливою багатьох хворих і зціляли. Почув цар Ірод про Iсуса (бо Його ім’я стало відомим) і сказав: Це Іоан Хреститель воскрес із мертвих, і тому діють у ньому чудодійні сили. Інші казали: Це Ілля, — ще інші казали: Це пророк або як один із пророків. Ірод же, почувши про Нього, сказав: Це Іоан, якому я відтяв голову; він воскрес із мертвих. Бо цей Ірод, пославши, схопив Іоана і зв’язав його у в’язниці через Іродіаду, дружину свого брата Филипа, тому що той одружився на ній. Бо Іоан казав Іроду: Не можна тобі мати дружину твого брата. Іродіада ж таїла на нього злобу і хотіла вбити його, та не могла. Бо Ірод боявся Іоана, знаючи, що він чоловік праведний і святий, і беріг його; і, послухавши його, багато чого робив, і слухав його з задоволенням. І ось настав слушний день, коли Ірод на свій день народження влаштував бенкет для своїх вельмож, воєначальників та галілейської знаті. І коли дочка тієї Іродіади ввійшла, станцювала й догодила Іроду й тим, що возлежали з ним, цар сказав дівчині: Проси в мене, що тільки хочеш, і я дам тобі. І поклявся їй: Що тільки попросиш, я дам тобі, навіть до половини свого царства. Вона вийшла й сказала своїй матері: Що мені попросити? Та сказала: Голову Іоана Хрестителя. Вона відразу ввійшла з поспіхом до царя й попросила: Хочу, щоб ти зараз же дав мені на блюді голову Іоана Хрестителя. Цар дуже засмутився, та ради клятви й тих, що возлежали з ним, не захотів відмовити їй. І, відразу пославши охоронця, цар наказав принести голову Iоана. Той пішов, відтяв йому голову у в’язниці, і приніс його голову на блюді, і дав її дівчині, а дівчина віддала її своїй матері. Почувши про це, його учні прийшли, взяли його тіло і поклали його в гробниці. Апостоли ж зібралися до Ісуса і розповіли Йому про все, що зробили і чому навчали. І Він сказав їм: Підіть ви одні в пустельне місце і трохи відпочиньте (бо приходило й відходило багато народу, і їм нíколи було й поїсти). І вони відпливли човном у пустельне місце одні.
Вiд Марка 6:1-32 Біблія в пер. Івана Огієнка 1962 (UBIO)
І, вийшовши звідти, Він прийшов до Своєї батьківщини, а за Ним ішли учні Його. Як настала ж субота, Він навчати почав у синагозі. І багато-хто, чувши, дивуватися стали й питали: Звідки в Нього оце? І що за мудрість, що дана Йому? І що за чуда, що стаються руками Його? Хіба ж Він не тесля, син Маріїн, брат же Якову, і Йосипу, і Юді та Симонові? А сестри Його хіба тут не між нами? І вони спокушалися Ним... А Ісус їм сказав: Пророка нема без пошани, хіба тільки в вітчизні своїй, та в родині своїй, та в домі своїм. І Він тут учинити не міг чуда жадного, тільки деяких хворих, руки поклавши на них, уздоровив. І Він дивувавсь їх невірству. І ходив Він по селах навкруг та навчав. І, закликавши Дванадцятьох, зачав їх по двох посилати, і владу їм дав над нечистими духами. І звелів їм нічого в дорогу не брати, крім палиці тільки самої: ні торби, ні хліба, ані мідяків у свій черес, а ходити в сандалях, і двох убрань не носити. І промовив до них: Коли ви де ввійдете в дім, залишайтеся там, аж поки не вийдете звідти. А як місто яке вас не прийме, і не послухають вас, то, виходячи звідти, обтрусіть порох, що в вас під ногами, на свідчення супроти них. Поправді кажу вам, легше буде Содому й Гоморрі дня судного, аніж місту тому! І вийшли вони, і проповідували, щоб каялися. І багато вигонили демонів, і оливою хворих багато намащували і вздоровляли. І прочув про Ісуса цар Ірод, бо ім’я Його стало загально відоме, і сказав, що то Іван Христитель із мертвих воскрес, і тому творяться чуда від нього. Інші впевняли, що Ілля Він, а знов інші казали, що пророк, або як один із пророків. А Ірод, прочувши, сказав: Іван, якому я голову стяв був, оце він воскрес! Той бо Ірод, пославши, схопив був Івана, і в в’язниці закув його, через Іродіяду, дружину брата свого Пилипа, бо він одружився був із нею. Бо Іван казав Іродові: Не годиться тобі мати за дружину жінку брата свого! А Іродіяда лютилась на нього, і хотіла йому смерть заподіяти, та не могла. Бо Ірод боявся Івана, знавши, що він муж праведний і святий, і беріг його. І, його слухаючи, він дуже бентежився, але слухав його залюбки. Та настав день догідний, коли дня народження Ірод справляв був бенкета вельможам своїм, і тисячникам, і галілейській старшині, і коли прийшла дочка тієї Іродіяди, і танцювала, і сподобалася Іродові та присутнім із ним при столі, тоді цар промовив до дівчини: Проси в мене, чого хочеш, і дам я тобі! І поклявся він їй: Чого тільки від мене попросиш, то дам я тобі, хоча б і півцарства мого! Вона ж вийшла, і спиталася матері своєї: Чого маю просити? А та відказала: Голови Івана Христителя... І зараз квапливо вернулась вона до царя, і просила, говорячи: Я хочу, щоб дав ти негайно мені на полумиску голову Івана Христителя! І засмутився цар, але через клятву й з-за тих, що з ним були при столі, не схотів їй відмовити. І цар зараз послав вояка, і звелів принести Іванову голову. І пішов він, і стяв у в’язниці Івана, і приніс його голову на полумискові, і дівчаті віддав, а дівча віддало її своїй матері... А коли його учні зачули, то прийшли, і взяли його тіло, і до гробу поклали його. І посходилися до Ісуса апостоли, і розповіли Йому все, як багато зробили вони, і як багато навчили. І сказав Він до них: Ідіть осібно самі до безлюдного місця, та трохи спочиньте. Бо багато народу приходило та відбувало, аж навіть не мали коли й поживитись. І відпливли вони човном окремо до місця безлюдного.
Вiд Марка 6:1-32 Переклад Р. Турконяка (УТТ)
Ісус вийшов звідти і попрямував до свого рідного краю, а за Ним йшли слідом Його учні. А коли настала субота, Він почав навчати в синагозі. І багато хто слухав і дивувався, кажучи: Звідки в Нього це? І що за мудрість дана Йому? І що за чудеса творяться Його руками? Хіба Він — не тесля, не син Марії та не брат Якова, Йосії, Юди і Симона? Хіба не Його сестри серед нас? І вони спокушалися через Нього. А Ісус їм відповідав, що пророк буває без пошани лише у своєму рідному краї, серед своїх рідних і у своєму домі. І не міг Він там жодного чуда зробити, тільки оздоровив декількох недужих, поклавши на них руки. І дивувався їхньому невірству. Тож обходив довколишні села, навчаючи. Покликавши дванадцятьох, Він почав посилати їх по двох, наділяючи їх владою над нечистими духами. І сказав їм, щоб нічого не брали в дорогу — тільки одну палицю: ні хліба, ні торби, ні мідяків у пояс, але щоби взули сандалі й не одягалися у дві одежини. І Він говорив їм: Куди тільки ввійдете в дім, там перебувайте, доки не вийдете звідти. І коли б у якомусь місці не прийняли вас і не послухали вас, то, виходячи звідти, обтрусіть пил з ніг — як свідчення проти них. [Запевняю вас: легше буде Содому й Гоморрі в день судний, ніж місту цьому]. І, вийшовши, вони проповідували, щоб люди покаялися, і виганяли численних бісів, а багатьох недужих помазували олією і зціляли. І почув цар Ірод, оскільки відоме стало Його Ім’я, і люди говорили, що це — Іван Хреститель устав з мертвих, тому й такі чудеса здійснюються Ним. Інші ж казали, що це — Ілля, ще інші вважали, що це — пророк або один із пророків. А Ірод, почувши, сказав: Той Іван, якому я відтяв голову, це він воскреснув! Адже Ірод, пославши воїнів, схопив Івана і посадив його у в’язницю через Іродіяду, дружину свого брата Филипа, бо одружився з нею. А Іван сказав Іродові: Не годиться мати тобі жінку твого брата! Тож Іродіяда таїла злобу на нього й бажала його вбити, та не могла. Бо Ірод боявся Івана, знаючи його як чоловіка праведного та святого, і оберігав його, а слухаючи, дуже непокоївся, але слухав з насолодою. Як настав слушний день, коли Ірод з нагоди дня свого народження влаштував бенкет для своїх вельмож, тисяцьких, галилейських старшин, увійшла дочка Іродіяди і, танцюючи, догодила Іродові й тим, які з ним сиділи при столі. Цар же сказав дівчині: Проси в мене, чого тільки хочеш, і дам тобі! І він поклявся їй: Чого тільки попросиш у мене, дам тобі, хоч би й півцарства мого. І вона, вийшовши, запитала в матері: Що попросити? Та ж сказала: Голови Івана Хрестителя! І, повернувшись відразу з поспіхом до царя, вона попросила, кажучи: Хочу, щоб негайно дав ти мені на полумиску голову Івана Хрестителя! І цар сильно засмутився, але через клятву й тих, які сиділи при столі, він не захотів їй відмовити. Тож відразу цар послав свого охоронця, наказавши принести голову Івана. Той пішов, відтяв його голову у в’язниці та приніс його голову на полумиску, дав дівчині, а дівчина віднесла її своїй матері. А коли його учні почули, то прийшли, взяли тіло і поховали його в гробниці. І посходилися апостоли до Ісуса та сповістили Йому про все: що зробили і чого навчили. А Він каже їм: Ви підіть самі подалі в пустинне місце та відпочиньте трохи! Бо так багато було тих, які приходили й відходили, що навіть не було їм коли попоїсти. Тож вони самі відпливли човном до відлюдного місця.
Вiд Марка 6:1-32 Біблія в пер. П.Куліша та І.Пулюя, 1905 (UKRK)
І вийшовши звідтіля, прибув у свою країну; і йшли слїдом за Ним ученики Його. І, як настала субота, почав у школї навчати; й многі, слухаючи, дивувались, кажучи: Звідкіля се в Него? і що се за розум даний Йому, що дива такі руками Його роблять ся? Хиба ж сей не тесля, син Мариї, брат Яковів, і Йосиїв, і Юдин, і Симонів? і хиба не тут між нами сестри Його? І поблазнились Ним. Рече ж їм Ісус: Не єсть пророк без чести, хиба що в країнї своїй, та в родинї, і в домівцї своїй. І не міг там нїякого чуда зробити, тільки на деяких недужих положивши руки, сцїлив їх. І дивувавсь недовірством їх. І ходив кругом по селах, навчаючи. І покликав дванайцятьох, та й почав їх посилати по двоє, і дав їм власть над духами нечистими; і звелїв їм, щоб нїчого не брали на дорогу, тільки одну палицю: нї торбини, нї хлїба, нї у черес грошей, щоб обувались у постоли й не вдягались у дві одежинї. І рече їм: Де б ви нї зайшли в яку господу, там пробувайте, аж поки вийдете звідтіля. А хто не прийме вас, анї слухати ме вас, то, виходячи звідтіля, обтрусїть і порох із під ніг ваших, на сьвідкуваннє їм. Істино глаголю вам: Одраднїще буде Содомові та Гоморі суднього дня, нїж городові тому. І вийшовши вони, проповідували, щоб каялись. І бісів багато виганяли, й намащували оливою багато недужих, і сцїляли. І дочув ся цар Ірод (явне бо зробилось імя Його), і каже: Що Йоан Хреститель із мертвих устав, і того роблять ся чудеса від него. Инші казали, що се Ілия; инші ж казали, що се пророк або один з пророків. Почувши ж Ірод, сказав: Що се Йоан, котрого я стяв, він устав з мертвих. Сей бо Ірод, піславши, взяв Йоана, та й звязав його в темницї за Іродияду, жінку Филипа, брата свого; бо оженивсь із нею. Сказав бо Йоан Іродові: Що не годить ся тобі мати жінку брата твого. Іродияда ж лютувала на него, й хотїла його вбити, та не могла. Ірод бо боявсь Йоана, знавши його, яко чоловіка праведного й сьвятого, то й беріг його й, слухаючи його, багато робив, і залюбки його слухав. Як же настав день нагідний, коли Ірод на свої родини бенкет справив дукам своїм, та гетьманам, та значним Галилейським, і як увійшла дочка тієї Іродияди, танцювала, й догодила Іродові, й тим, що сидїли з ним, озвав ся цар до дївицї: Проси в мене, чого бажаєш, а дам тобі. І поклявсь їй: Що, чого б у мене нї попросила, дам тобі, хоч би й половину царства мого. Вона ж, вийшовши, каже матері своїй: Чого просити? Та ж каже: Голови Йоана Хрестителя. І, ввійшовши зараз швидко до царя, просила, кажучи: Хочу, щоб менї дав зараз на блюдї голову Йоана Хрестителя. І зажурившись вельми цар, та задля клятьби й задля тих, що з ним сидїли, не хотїв їй відмовити. І зараз піславши цар ката, звелїв принести голову його; він же пійшовши, стяв його в темницї. І принїс голову його на блюдї, і дав її дївицї, а дївиця дала її матері своїй. І, довідавшись ученики його, пійшли і взяли тїло його, та й положили його в гробі. І посходились апостоли до Ісуса, й сповістили Його про все, й що робили, й чого навчали. І рече до них: Ійдїть ви самі окроме в пусте місце, та відпочиньте трохи; було бо багато, що приходили й відходили, й навіть нїколи було їм їсти. І поплили в пусте місце човном, окроме.