Ісус вийшов звідти і попрямував до свого рідного краю, а за Ним йшли слідом Його учні.
А коли настала субота, Він почав навчати в синагозі. І багато хто слухав і дивувався, кажучи: Звідки в Нього це? І що за мудрість дана Йому? І що за чудеса творяться Його руками?
Хіба Він — не тесля, не син Марії та не брат Якова, Йосії, Юди і Симона? Хіба не Його сестри серед нас? І вони спокушалися через Нього.
А Ісус їм відповідав, що пророк буває без пошани лише у своєму рідному краї, серед своїх рідних і у своєму домі.
І не міг Він там жодного чуда зробити, тільки оздоровив декількох недужих, поклавши на них руки.
І дивувався їхньому невірству. Тож обходив довколишні села, навчаючи.
Покликавши дванадцятьох, Він почав посилати їх по двох, наділяючи їх владою над нечистими духами.
І сказав їм, щоб нічого не брали в дорогу — тільки одну палицю: ні хліба, ні торби, ні мідяків у пояс,
але щоби взули сандалі й не одягалися у дві одежини.
І Він говорив їм: Куди тільки ввійдете в дім, там перебувайте, доки не вийдете звідти.
І коли б у якомусь місці не прийняли вас і не послухали вас, то, виходячи звідти, обтрусіть пил з ніг — як свідчення проти них. [Запевняю вас: легше буде Содому й Гоморрі в день судний, ніж місту цьому].
І, вийшовши, вони проповідували, щоб люди покаялися,
і виганяли численних бісів, а багатьох недужих помазували олією і зціляли.
І почув цар Ірод, оскільки відоме стало Його Ім’я, і люди говорили, що це — Іван Хреститель устав з мертвих, тому й такі чудеса здійснюються Ним.
Інші ж казали, що це — Ілля, ще інші вважали, що це — пророк або один із пророків.
А Ірод, почувши, сказав: Той Іван, якому я відтяв голову, це він воскреснув!
Адже Ірод, пославши воїнів, схопив Івана і посадив його у в’язницю через Іродіяду, дружину свого брата Филипа, бо одружився з нею.
А Іван сказав Іродові: Не годиться мати тобі жінку твого брата!
Тож Іродіяда таїла злобу на нього й бажала його вбити, та не могла.
Бо Ірод боявся Івана, знаючи його як чоловіка праведного та святого, і оберігав його, а слухаючи, дуже непокоївся, але слухав з насолодою.
Як настав слушний день, коли Ірод з нагоди дня свого народження влаштував бенкет для своїх вельмож, тисяцьких, галилейських старшин,
увійшла дочка Іродіяди і, танцюючи, догодила Іродові й тим, які з ним сиділи при столі. Цар же сказав дівчині: Проси в мене, чого тільки хочеш, і дам тобі!
І він поклявся їй: Чого тільки попросиш у мене, дам тобі, хоч би й півцарства мого.
І вона, вийшовши, запитала в матері: Що попросити? Та ж сказала: Голови Івана Хрестителя!
І, повернувшись відразу з поспіхом до царя, вона попросила, кажучи: Хочу, щоб негайно дав ти мені на полумиску голову Івана Хрестителя!
І цар сильно засмутився, але через клятву й тих, які сиділи при столі, він не захотів їй відмовити.
Тож відразу цар послав свого охоронця, наказавши принести голову Івана. Той пішов, відтяв його голову у в’язниці
та приніс його голову на полумиску, дав дівчині, а дівчина віднесла її своїй матері.
А коли його учні почули, то прийшли, взяли тіло і поховали його в гробниці.
І посходилися апостоли до Ісуса та сповістили Йому про все: що зробили і чого навчили.
А Він каже їм: Ви підіть самі подалі в пустинне місце та відпочиньте трохи! Бо так багато було тих, які приходили й відходили, що навіть не було їм коли попоїсти.
Тож вони самі відпливли човном до відлюдного місця.
Біблія
Біблія для діточок
