Вiд Марка 14:1-31
Вiд Марка 14:1-31 Свята Біблія: Сучасною мовою (UMT)
То було якраз за два дні до Пасхи та свята Прісних Хлібів. Головні священики та книжники все шукали спосіб, як би обманом і таємно від народу, схопити та вбити Ісуса. Вони говорили між собою: «Тільки це не можна робити на свята, бо народ може збунтуватись». Коли Ісус був у Віфанії та сидів за столом у домі Симона прокаженого, до Нього підійшла жінка з алебастровим глечиком, наповненим надзвичайно дорогими пахощами з нарду. Вона відкрила посудину й почала лити олію Ісусові на голову. Побачивши це, деякі з учнів дуже розсердилися й загомоніли поміж собою: «Навіщо таке марнотратство? Це мирро можна було б дорого продати. Це принесло б більше трьохсот динарів, які можна було б роздати бідним». Учні продовжували докоряти їй, кажучи, що негідне вдіяла вона. Та Ісус сказав: «Облиште її. Навіщо ви докоряєте цій жінці? Вона зробила добре діло для Мене. Адже бідні завжди будуть з вами, то й допомагати їм ви зможете, коли схочете, а Я — ні. Вона зробила, що змогла. Помазавши запашною олією Моє тіло, вона приготувала Мене до похорону. Істинно кажу вам: відтепер хоч би де проповідувалась у світі Євангелія, люди завжди будуть згадувати про те, що зробила ця жінка». Один з дванадцятьох апостолів, який звався Юдою Іскаріотом, прийшов до головних священиків і почав говорити з ними про те, як він може допомогти їм заарештувати Ісуса. Ті дуже зраділи, почувши його, й пообіцяли добре заплатити йому за це. Тож Юда почав шукати слушної нагоди, аби видати їм Ісуса. Першого дня свята Прісних Хлібів, коли за звичаєм належало приносити в жертву Пасхальне ягня, Ісусові учні запитали Його: «Де б Ти хотів, щоб ми приготували Тобі Пасхальну вечерю?» Ісус послав двох Своїх учнів, сказавши: «Ідіть у місто, там ви зустрінете чоловіка, який нестиме глечик з водою. Ідіть за ним до тієї оселі, куди він зайде, та скажіть господареві цього дому, що Вчитель питає: „Де кімната для гостей, в котрій Я їстиму Пасхальну вечерю зі Своїми учнями?” Та той чоловік приведе вас у велику вмебльовану кімнату нагорі. Там і приготуйте нам усе для вечері». Отож учні пішли до міста, і все сталося так, як Він казав їм. Там вони і приготували Пасхальну вечерю. Коли настав вечір, Ісус із дванадцятьма апостолами прийшов до тієї оселі. І коли вони їли за столом, Ісус сказав: «Істинно кажу вам: один із вас, хто тут зараз їсть зі Мною, зрадить Мене». Всі учні дуже засмутилися й почали питати Його: «Напевне, це не я?» Ісус відказав їм: «Так, це один із вас. Той, хто опустив хліб в чашу разом зі Мною і зрадить Мене. Син Людський прийме страждання, як і було написано про Нього в Святому Писанні. Та горе тому, хто видасть Сина Людського на смерть! Краще б йому було зовсім не народжуватися». За вечерею Ісус узяв хлібину, та, віддавши дяку Господу, благословив її. Після того Він розломив хліб і роздав Своїм учням зі словами: «Візьміть хліб цей і їжте його. Це тіло Моє». Потім узяв Він чашу й подякувавши Богові, подав цю чашу учням Своїм, і всі пили з неї. І сказав Ісус: «Це кров Моя, що засновує Новий Заповіт Божий для людей Його і що проллється на користь багатьох народів. Істинно кажу вам, що Я не питиму більш від плоду лози виноградної аж до того дня, коли питиму молоде вино в Царстві Божому». І заспівавши хвальну пісню Богові, вони вирушили на Оливну гору. Тоді Ісус сказав учням Своїм: «Усі ви втратите віру свою. Кажу так, бо написано у Святому Писанні: „Як ударю пастуха, то й вівці порозбігаються”. Але коли Я воскресну з мертвих, то піду до Ґалилеї та дістануся того міста раніше за вас». Але ж Петро відповів: «Навіть якщо всі втратять віру в Тебе, я ніколи не втрачу!» Тоді Ісус мовив йому: «Істинно кажу тобі: цієї ж ночі, ще до того, як двічі проспіває півень, ти тричі зречешся Мене». Та Петро й далі вперто наполягав: «Навіть якщо я маю вмерти разом з Тобою, я ніколи не зречуся». І всі інші учні мовили те ж саме.
Вiд Марка 14:1-31 Переклад. Ю. Попченка. (НУП)
Через два дні була Пасха й Опрісноки, і первосвященники й книжники шукали, як би підступом схопити Його і вбити. Але казали: Тільки не в свято, щоб не було заворушення в народі. Коли Він був у Віфанії в домі Симона прокаженого і возлежав, прийшла жінка з алебастровою пляшечкою чистого нардового дорогоцінного мира і, розбивши пляшечку, вилила миро Йому на голову. Деякі обурювалися між собою й казали: Навіщо таке марнування мира? Його ж можна було продати більше ніж за триста динаріїв і гроші роздати бідним! І вони сварили її. Та Ісус сказав: Облиште її, чого ви турбуєте її? Вона добре діло зробила для Мене. Бо бідних ви завжди матимете з собою і, коли схочете, зможете зробити їм добро, а Мене не завжди матимете. Вона зробила, що могла: заздалегідь помазала Моє тіло для поховання. Істинно вам кажу: де тільки буде проповідане це Євангеліє в усьому світі, буде розказано на пам’ять про неї і те, що вона зробила. Іуда ж Іскаріот, один з Дванадцятьох, пішов до первосвященників, щоб видати Його їм. Вони, почувши про це, зраділи й пообіцяли дати йому грошей, і він шукав, як би при нагоді видати Його. У перший день Опрісноків, коли заколювали пасху, Його учні кажуть Йому: Де Ти хочеш, щоб ми пішли й приготували Тобі їсти пасху? І Він посилає двох Своїх учнів і каже їм: Ідіть у місто, і вас зустріне чоловік, який нестиме глек з водою. Підіть за ним і, куди він увійде, скажіть господарю дому: Учитель каже: Де кімната, у якій Мені їсти пасху зі Своїми учнями? І він покаже вам велику горницю, застелену й готову: там і приготуйте для нас. Його учні пішли, прийшли в місто і знайшли все так, як Він сказав їм, і приготували пасху. Коли настав вечір, Він прийшов з Дванадцятьма. І коли вони возлежали і їли, Ісус сказав: Істинно вам кажу: один з вас, що їсть зі Мною, зрадить Мене. Вони почали сумувати й казати Йому один за одним: Невже я? — і інший: Невже я? Він сказав їм у відповідь: Один з Дванадцятьох, що вмочає зі Мною в миску. Утім, Син Людський відійде, як написано про Нього, та горе тій людині, яка зрадить Сина Людського. Краще було б тій людині не родитися. І коли вони їли, Ісус узяв хліб, благословив, розламав, роздав їм і сказав: Беріть, їжте; це Моє тіло. І, взявши чашу, віддав подяку і подав їм, і всі з неї пили. І сказав їм: Це Моя кров Нового Завіту, яка проливається за багатьох. Істинно вам кажу, що не буду вже пити плоду виноградної лози до того дня, коли буду пити його новим у Царстві Божому. І, заспівавши гімн, вони пішли на Оливну гору. І Ісус каже їм: Усі ви спокуситеся через Мене в цю ніч, бо написано: Уражу пастуха — і розбіжаться вівці. Та після Мого воскресіння Я піду перед вами в Галілею. Петро сказав Йому: Навіть якщо всі спокусяться, то я — ні. Ісус каже йому: Істинно тобі кажу: сьогодні, в цю ніч, перш ніж двічі заспіває півень, ти тричі зречешся Мене. Та він ще більше запевняв: Якщо мені треба буде й померти з Тобою, я не зречуся Тебе. Те саме казали й усі інші.
Вiд Марка 14:1-31 Біблія в пер. Івана Огієнка 1962 (UBIO)
За два ж дні була Пасха й Опрісноки. А первосвященики й книжники стали шукати, як би підступом взяти Його та забити. Вони говорили: Та не в свято, щоб бува колотнеча в народі не сталась. Коли ж Ісус був у Віфанії, у домі Симона, на проказу слабого, і сидів при столі, підійшла одна жінка, алябастрову пляшечку маючи щирого нардового дуже цінного мира. І розбила вона алябастрову пляшечку, і вилила миро на голову Йому! А дехто обурювались між собою й казали: Нащо таке марнотратство на миро? Бо можна було б це миро продати більше, як за три сотні динаріїв, і вбогим роздати. І нарікали на неї. Ісус же сказав: Залишіть її! Чого прикрість їй робите? Вона добрий учинок зробила Мені. Бо вбогих ви маєте завжди з собою, і коли схочете, можете їм робити добро, Мене ж не постійно ви маєте. Що могла, те зробила вона: заздалегідь намастила Моє тіло на похорон... Поправді кажу вам: де тільки ця Євангелія проповідувана буде в цілому світі, на пам’ятку їй буде сказане й те, що зробила вона! Юда ж Іскаріотський, один із Дванадцятьох, подався до первосвящеників, щоб їм Його видати. А вони, як почули, зраділи, і обіцяли йому срібняків за те дати. І він став вишукувати, як би слушного часу їм видати Його. А першого дня Опрісноків, коли пасху приношено в жертву, сказали Йому Його учні: Куди хочеш, щоб пішли й приготували ми Тобі пасху спожити? І посилає Він двох із Своїх учнів, і каже до них: Підіть до міста, і стріне вас чоловік, що нестиме в глекові воду, то йдіть за ним. І там, куди він увійде, скажіть до господаря дому: Учитель питає: Де кімната Моя, в якій Я споживу зо Своїми учнями пасху? І він вам покаже великую горницю, вистелену та готову: там приготуйте для нас. І учні пішли, і до міста прийшли, і знайшли, як Він їм сказав, і зачали вони пасху готувати. А коли настав вечір, Він приходить із Дванадцятьма. І як сиділи вони при столі й споживали, промовив Ісус: Поправді кажу вам, що один з-поміж вас, який споживає зо Мною, видасть Мене... Вони зачали сумувати, і один по одному питати Його: Чи не я? А Він їм сказав: Один із Дванадцятьох, що в миску мачає зо Мною... Людський Син справді йде, як про Нього написано; та горе тому чоловікові, що видасть він Людського Сина! Було б краще тому чоловікові, коли б він не родився!... Як вони ж споживали, Ісус узяв хліб, і поблагословив, поламав, і дав їм, і сказав: Прийміть, споживайте, це тіло Моє! І взяв Він чашу, і, вчинивши подяку, подав їм, і пили з неї всі. І промовив до них: Це кров Моя Нового Заповіту, що за багатьох проливається. Поправді кажу вам, що віднині не питиму Я від плоду виноградного до того дня, як новим буду пити його в Царстві Божім! А коли відспівали вони, на гору Оливну пішли. Промовляє тоді їм Ісус: Усі ви спокуситесь ночі цієї, як написано: Уражу пастиря, і розпорошаться вівці! По воскресенні ж Своїм Я вас випереджу в Галілеї. І відізвався до Нього Петро: Хоч спокусяться й усі, та не я! Ісус же йому відказав: Поправді кажу тобі, що сьогодні, цієї ось ночі, перше ніж заспіває півень двічі, відречешся ти тричі від Мене! А він ще сильніш запевняв: Коли б мені й умерти з Тобою, я не відречуся Тебе! Так же само сказали й усі...
Вiд Марка 14:1-31 Переклад Р. Турконяка (УТТ)
Через два дні була Пасха й Опрісноки. Первосвященики та книжники шукали, як би Його підступом схопити та вбити. Але, казали, щоб не на свято, аби не сталося якогось заколоту в народі. Коли був Він у Витанії в домі Симона прокаженого і сидів за столом, прийшла жінка, яка мала алебастрову посудину чистого дорогоцінного нардового мира. Надбивши алебастрову посудину, вона вилила миро на Його голову. Деякі обурювалися між собою [і говорили]: Навіщо така трата мира? Це миро можна продати більше ніж за триста динаріїв і роздати бідним! Тож докоряли їй. А Ісус сказав: Облиште її. Навіщо завдаєте їй болю? Вона добре діло зробила Мені! Ви завжди маєте бідних біля себе і будь-коли можете робити їм добро; Мене ж не завжди ви маєте. Що вона могла — те й зробила: заздалегідь намастила Моє тіло перед похороном. Запевняю вас: де тільки буде проповідуватися [це] Євангеліє в усьому світі, — те, що вона зробила, буде сказано в її пам’ять! Юда Іскаріотський, один з дванадцятьох, пішов до первосвящеників, щоб видати їм Його. А як вони це почули, то зраділи й обіцяли йому срібняків дати. І він шукав, як би Його в слушний час видати. Першого дня Опрісноків, коли приносили пасхальну жертву, Його учні говорять Йому: Де Ти хочеш, щоб ми пішли приготувати пасху, аби Ти спожив? Він посилає двох Своїх учнів і каже їм: Ідіть до міста, зустріне вас чоловік, який буде нести в глечикові воду, — ступайте за ним. Куди він увійде, скажіть господареві того дому, що Вчитель каже: Де Моя світлиця, в якій Я буду споживати з Моїми учнями пасху? І він вам покаже велику кімнату: прибрану, готову; там ви і приготуйте для нас. І відійшли учні, і прийшли в місто, і знайшли так, як Він сказав їм, — і приготували пасху. А коли настав вечір, Він прийшов з дванадцятьма. І як вони сиділи за столом та їли, Ісус сказав: Запевняю вас, що один з вас, який їсть зі Мною, видасть Мене. Вони почали сумувати й один за одним запитували Його: Чи не я? [І інший: Чи це не я?] Він же сказав їм: Один з дванадцятьох, хто вмочає зі Мною в одній мисці. І хоча Син Людський іде так, як написано про Нього, та горе тій людині, через яку Син Людський буде виданий. Краще було б тій людині не народитися! Коли вони їли, [Ісус] узяв хліб, поблагословив, переломив, подав їм і сказав: Прийміть, [споживайте], це тіло Моє! І взявши чашу, Він віддав подяку, подав їм — і всі пили з неї. І Він промовив до них: Це кров Моя [Нового] Завіту, яка проливається за багатьох. Запевняю вас, що більше не буду пити з плоду виноградного аж до того дня, коли його буду пити новим у Божому Царстві! І, заспівавши, вони вийшли на Оливну гору. І каже їм Ісус: Усі ви спокуситеся, бо написано: Вражу Пастиря — і розбредуться вівці. Але потім, коли Я воскресну, то випереджу вас у Галилеї. А Петро сказав Йому: Хоч і всі спокусяться, але не я! Та Ісус йому сказав: Запевняю тебе, що ти нині, цієї ж ночі, перш ніж двічі заспіває півень, тричі відречешся від Мене! Однак він ще сильніше запевняв: Хоч мав би я померти з Тобою, — все одно не відречуся від Тебе! Так само говорили й усі інші.
Вiд Марка 14:1-31 Біблія в пер. П.Куліша та І.Пулюя, 1905 (UKRK)
Була ж пасха й опрісноки по двох днях; і шукали архиєреї, та письменники, як би Його, підступом узявши, вбити. Та казали: Тільки не в сьвято, щоб бучі не було в народї. А як був Він у Витаниї, в господї Симона прокаженного, та сидїв за столом, прийшла жінка, маючи любастровий збаночок мира нардового, правдивого, предорогого, й розбивши посудинку, злила Йому на голову. Були ж деякі, що сердились у собі, кажучи: На що ся втрата мира? Можна бо було се продати більш нїж за триста денариїв, та дати вбогим. І дорікали їй. Ісус же рече: Оставте її. На що завдаєте їй жалю? добре дїло вчинила на менї. Всякого бо часу вбогих маєте з собою, і коли схочете, можете їм добро робити; мене ж не всякого часу маєте. Що змогла ся, зробила: попередила намастити тїло моє на погребеннє. Істино глаголю вам: Де б нї проповідувалась євангелия ся по всьому сьвіту, казати меть ся й те, що зробила оця, на спомин її. А Юда Іскариоцький, один з дванайцятьох, пійшов до архиєреїв, щоб їм зрадити Його. Вони ж почувши, зрадїли, й обіцяли йому срібняків дати. І шукав, як би у добру годину Його зрадити. І первого дня опрісночного, як пасхове ягня кололи, кажуть Йому ученики Його: Де хочеш, щоб пійшовши, наготовили Тобі їсти пасху? І посилає двох з учеників своїх, і рече їм: Ідїть у город, і зустріне вас чоловік, несучи глек води; йдїть за ним, і куди ввійде він, скажіть господареві: Що учитель каже: Де сьвітлиця, щоб пасху з учениками моїми менї їсти? І він вам покаже гірницю простору, прибрану й готову; там приготовте нам. І вийшли ученики Його, й прийшли в город, й знайшли, як Він сказав їм, і приготовили пасху. І, як настав вечір, приходить з дванайцятьма. І, як сидїли вони за столом та їли, рече Ісус: Істино глаголю вам: Що один з вас зрадить мене, котрий їсть зо мною. Вони ж почали смутити ся і казати до Него один по одному: Аже ж не я? і другий: Аже ж не я? Він же, озвавшись, рече їм: Один з дванайцяти, що вмочає зо мною руку в миску. Син чоловічий іде, як писано про Него; горе ж чоловікові тому, що Сина чоловічого зрадить! Добре було б йому, коли б не родив ся чоловік той. Як же їли вони, взявши Ісус хлїб і поблагословивши, ламав і давав їм, і рече: Прийміть їжте: се єсть тїло моє. І, взявши чашу, й оддавши хвалу, подав їм, і пили з неї всї. І рече їм: Се єсть кров моя нового завіту, що за многих проливаєть ся. Істино глаголю вам: Що більше не пити му від плоду винограднього, аж до дня того, коли його пити му новим у царстві Божому. І засьпівавши вони, вийшли на гору Оливну. І рече їм Ісус: Що всї поблазнитесь мною ночи сієї, бо писано: Поражу пастиря і розсиплють ся вівцї. Тільки ж по воскресенню моїм попереджу вас у Галилею. Петр же рече Йому: Хоч і всї поблазнять ся, тільки не я. І рече йому Ісус: Істино глаголю тобі: Що сьогоднї, ночи сієї, перш нїж двічи півень запїє, тричі відречеш ся мене. Він же ще більш говорив: Хоч би менї і вмерти з Тобою, не відречусь Тебе. Так само ж і всї казали.