Марка 14:1-31

Через два дні була Пасха й Опрісноки, і первосвященники й книжники шукали, як би підступом схопити Його і вбити. Але казали: Тільки не в свято, щоб не було заворушення в народі. Коли Він був у Віфанії в домі Симона прокаженого і возлежав, прийшла жінка з алебастровою пляшечкою чистого нардового дорогоцінного мира і, розбивши пляшечку, вилила миро Йому на голову. Деякі обурювалися між собою й казали: Навіщо таке марнування мира? Його ж можна було продати більше ніж за триста динаріїв і гроші роздати бідним! І вони сварили її. Та Ісус сказав: Облиште її, чого ви турбуєте її? Вона добре діло зробила для Мене. Бо бідних ви завжди матимете з собою і, коли схочете, зможете зробити їм добро, а Мене не завжди матимете. Вона зробила, що могла: заздалегідь помазала Моє тіло для поховання. Істинно вам кажу: де тільки буде проповідане це Євангеліє в усьому світі, буде розказано на пам’ять про неї і те, що вона зробила. Іуда ж Іскаріот, один з Дванадцятьох, пішов до первосвященників, щоб видати Його їм. Вони, почувши про це, зраділи й пообіцяли дати йому грошей, і він шукав, як би при нагоді видати Його. У перший день Опрісноків, коли заколювали пасху, Його учні кажуть Йому: Де Ти хочеш, щоб ми пішли й приготували Тобі їсти пасху? І Він посилає двох Своїх учнів і каже їм: Ідіть у місто, і вас зустріне чоловік, який нестиме глек з водою. Підіть за ним і, куди він увійде, скажіть господарю дому: Учитель каже: Де кімната, у якій Мені їсти пасху зі Своїми учнями? І він покаже вам велику горницю, застелену й готову: там і приготуйте для нас. Його учні пішли, прийшли в місто і знайшли все так, як Він сказав їм, і приготували пасху. Коли настав вечір, Він прийшов з Дванадцятьма. І коли вони возлежали і їли, Ісус сказав: Істинно вам кажу: один з вас, що їсть зі Мною, зрадить Мене. Вони почали сумувати й казати Йому один за одним: Невже я? — і інший: Невже я? Він сказав їм у відповідь: Один з Дванадцятьох, що вмочає зі Мною в миску. Утім, Син Людський відійде, як написано про Нього, та горе тій людині, яка зрадить Сина Людського. Краще було б тій людині не родитися. І коли вони їли, Ісус узяв хліб, благословив, розламав, роздав їм і сказав: Беріть, їжте; це Моє тіло. І, взявши чашу, віддав подяку і подав їм, і всі з неї пили. І сказав їм: Це Моя кров Нового Завіту, яка проливається за багатьох. Істинно вам кажу, що не буду вже пити плоду виноградної лози до того дня, коли буду пити його новим у Царстві Божому. І, заспівавши гімн, вони пішли на Оливну гору. І Ісус каже їм: Усі ви спокуситеся через Мене в цю ніч, бо написано: Уражу пастуха — і розбіжаться вівці. Та після Мого воскресіння Я піду перед вами в Галілею. Петро сказав Йому: Навіть якщо всі спокусяться, то я — ні. Ісус каже йому: Істинно тобі кажу: сьогодні, в цю ніч, перш ніж двічі заспіває півень, ти тричі зречешся Мене. Та він ще більше запевняв: Якщо мені треба буде й померти з Тобою, я не зречуся Тебе. Те саме казали й усі інші.