Вiд Луки 22:60-71
Вiд Луки 22:60-71 Свята Біблія: Сучасною мовою (UMT)
Але Петро відповів: «Чоловіче, я не знаю, про що ти говориш!» І тієї ж миті, коли Петро ще не закінчив речення, проспівав півень. Тоді Ісус обернувся й подивився в очі Петру. І згадав Петро Господні слова: «Перш ніж сьогодні проспіває півень, ти тричі зречешся Мене». Тоді Петро пішов геть, гірко ридаючи. Люди, які тримали Ісуса під охороною, почали насміхатися над Ним й бити Його. Вони також затулили Ісусу очі й почали бити Його, кажучи: «Доведи ж нам що Ти пророк, назви того із нас, хто вдарив Тебе!» І говорили вони багато іншого Ісусу, щоб образити Його. Вранці наступного дня, зібралися разом старійшини народу, головні священики й книжники, та привели Ісуса на своє зібрання. Вони сказали: «Якщо Ти Христос, то скажи нам це». Та Ісус відповів їм: «Навіть якщо Я і скажу вам, що Я Христос, ви Мені не повірите. І якщо Я запитаю вас про щось, ви не дасте відповіді. Але віднині, Син Людський сидітиме праворуч від Всемогутнього Бога». Вони всі запитали: «Тож скажи нам: Ти — Син Божий?» Ісус сказав їм: «Ви вірно сказали, хто Я є». І тоді вони мовили: «Навіщо нам іще якісь додаткові свідчення? Ми самі все чули від Нього Самого!»
Вiд Луки 22:60-71 Переклад. Ю. Попченка. (НУП)
Та Петро сказав: Чоловіче, я не знаю, про що ти говориш. I відразу, ще він говорив, заспівав півень. Тут Господь обернувся і поглянув на Петра. I згадав Петро слова Господа, як Він сказав йому: Перш ніж заспіває півень, ти тричі зречешся Мене. I, вийшовши назовні, Петро гірко заплакав. А люди, що тримали Iсуса, насміхались над Ним і били Його; і, закривши Йому обличчя, били Його по обличчю, і питали Його: Проречи, хто вдарив Тебе. I багато чого іншого, лихословлячи, говорили проти Нього. А коли настав день, зібралися старійшини народу, первосвященники й книжники, і привели Його у свій Синедріон, і сказали: Чи Ти Христос? Скажи нам. Та Він сказав їм: Якщо Я скажу вам, ви не повірите, а якщо запитаю, ви не відповісте Мені і не відпустите Мене. Віднині Син Людський буде сидіти праворуч Сили Божої. Тоді всі сказали: То Ти Син Божий? Він сказав їм: Ви самі кажете, що Я. Вони ж сказали: Навіщо нам ще свідчення? Адже ми самі чули з Його вуст.
Вiд Луки 22:60-71 Біблія в пер. Івана Огієнка 1962 (UBIO)
А Петро відказав: Чоловіче, не відаю, про що ти говориш... І зараз, як іще говорив він, півень заспівав. І Господь обернувся й подививсь на Петра. А Петро згадав слово Господнє, як сказав Він йому: Перше, ніж заспіває півень, відречешся ти тричі від Мене. І, вийшовши звідти, він гірко заплакав! А люди, які ув’язнили Ісуса, знущалися з Нього та били. І, закривши Його, вони били Його по обличчі, і питали Його, приговорюючи: Пророкуй, хто то вдарив Тебе? І багато інших богозневаг говорили на Нього вони... А коли настав день, то зібралися старші народу, первосвященики й книжники, і повели Його в синедріон свій, і казали: Коли Ти Христос, скажи нам. А Він їм відповів: Коли Я вам скажу, не повірите ви. А коли й поспитаю вас Я, не дасте Мені відповіді. Незабаром Син Людський сидітиме по правиці сили Божої! Тоді всі запитали: То Ти Божий Син? А Він їм відповів: Самі кажете ви, що то Я... А вони відказали: Нащо потрібні ще свідки для нас? Бо ми чули самі з Його уст!
Вiд Луки 22:60-71 Переклад Р. Турконяка (УТТ)
Та Петро промовив: Чоловіче, не знаю, про що ти говориш! І тут же, як він говорив, заспівав півень. Обернувшись, Господь поглянув на Петра; і Петро згадав слова Господа, коли Він йому сказав: Перше ніж півень сьогодні заспіває, відречешся від Мене тричі! І, вийшовши геть, він гірко заплакав. А мужі, які тримали Ісуса, глумилися з Нього, б’ючи; вони, зав’язавши Йому очі, [били Його в обличчя і] запитували Його, кажучи: Пророкуй, хто Тебе вдарив? І багато іншого, зневажливого, наговорювали на Нього. Коли почався день, зібралася рада старших народу, первосвящеників і книжників, і повели Його на свої збори, кажучи: Якщо Ти — Христос, то скажи нам! Він відповів їм: Якщо Я вам скажу, не повірите; якщо ж запитаю, не відповісте [Мені й не відпустите]. Віднині ж буде, що Син Людський сидітиме по правиці Божої сили. Тоді всі запитали: Чи Ти — Син Божий? А Він їм відповів: Ви самі говорите, що Я є. Вони ж сказали: Навіщо нам потрібне ще якесь свідчення? Адже ми самі почули з Його вуст!
Вiд Луки 22:60-71 Біблія в пер. П.Куліша та І.Пулюя, 1905 (UKRK)
Каже Петр: Чоловіче, не знаю, що кажеш. І зараз, як ще говорив він, запіяв півень. І обернувшись Господь, поглянув на Петра. І згадав Петр слово Господнє, як глаголав йому: Що перш нїж півень запіє, відречеш ся мене тричі. І вийшовши геть Петр, заплакав гірко. А чоловіки, що держали Ісуса, насьміхались із Него, бючи. І, закривши Його, били в лице Його, та й питали Його, кажучи: Проречи, хто вдарив Тебе. І иншого багато, хуливши, казали на Него. А як настав день, зібралась старшина людська, та архиєреї і письменники, та й повели Його в раду свою, кажучи: Чи Ти єси Христос? скажи нам. Рече ж їм: Коли вам скажу, не піймете віри; коли ж і спитаю вас, не відповісте менї й не відпустите. Від нинї сидїти ме Син чоловічий по правицї сили Божої. І сказали всї: То се Ти Син Божий? Він же до них рече: Ви кажете, що се я. Вони ж сказали: На що нам ще сьвідчення? самі бо чули з уст Його.