Вiд Луки 17:1-19
Вiд Луки 17:1-19 Свята Біблія: Сучасною мовою (UMT)
Ісус сказав Своїм учням: «Спокуси, що кидають людину в гріх, завжди існуватимуть. Але горе тому, через кого вони приходять! Та якщо хтось введе в гріх одного з малих оцих, які вірують в Мене, то краще було б для нього, щоб почепили йому на шию жорно і втопили в морі. Пильнуйте себе! Якщо брат твій грішить, вкажи йому на те. І якщо він покається, прости його. Якщо ж він грішить проти тебе сім разів на день і сім разів повертається до тебе й каже: „Я каюся”, — прости його». Тоді апостоли попросили Господа: «Дай нам більше віри!» На те відповів Господь: «Якби ваша віра була завбільшки з гірчичне зернятко, ви могли б сказати цій шовковиці: „Вирви коріння своє з землі й переселися в море”, — і вона послухалася б вас». «Уявіть, що ви маєте раба, який обробляє землю або доглядає овець. Коли він з поля повертається додому, чи скажете ви йому: „Негайно іди і сідай поїж?” Чи ви не скажете: „Приготуй вечерю, вдягни фартух і прислужи мені, поки я їм та п’ю, а потім і сам можеш поїсти й попити?” Чи подякуєте ви слузі за те, що він виконує ваші накази? Так само й з вами: коли ви виконали те, що вам було доручено, скажіть собі: „Ми слуги, котрі не заслуговують ніякої подяки. Ми лише виконували свій обов’язок”». По дорозі до Єрусалиму Ісус мандрував уздовж кордону між Самарією та Ґалилеєю. Коли Він увійшов в одне з селищ, Його зустріли десять чоловік хворих на проказу. Вони стояли віддалік і голосно гукали: «Ісусе, Володарю, змилуйся над нами!» Побачивши їх, Ісус наказав: «Підіть і покажіться священикам». І поки ті десятеро йшли, вони цілком очистилися. Та один із них, коли побачив, що він зцілений, повернувся й голосно славив Бога. Він простягся долілиць біля Ісусових ніг і дякував Йому. Він був самаритянином. У відповідь Ісус запитав: «Хіба не десятеро очистилися? Де ті дев’ятеро? Невже жоден із них, крім цього іноземця, не повернувся віддати дяку Богові?» І сказав йому Ісус: «Підведися і йди. Твоя віра зцілила тебе».
Вiд Луки 17:1-19 Переклад. Ю. Попченка. (НУП)
І сказав Iсус учням: Неможливо, щоб не прийшли спокуси, та горе тому, через кого вони приходять. Йому було б краще, якби йому повісили на шию велике жорно і кинули в море, аніж щоб він спокусив одного з цих малих. Дивіться за собою. Якщо згрішить проти тебе твій брат, докори йому; а якщо покається, прости йому. I якщо сім разів на день згрішить проти тебе і сім разів на день вернеться до тебе і скаже: Каюсь, — прости йому. I сказали апостоли Господу: Примнож нашу віру. Господь же сказав: Якби ви мали віру з гірчичне зерно і сказали цій шовковиці: Вирвись із коренем і посадись у морі, — то вона послухалася б вас. Хто з вас, маючи раба, що оре чи пасе, коли той прийде з поля, відразу скаже: Iди сідай за стіл? Навпаки, чи не скаже йому: Приготуй мені щось повечеряти, підпережись і прислуговуй мені, поки я не поїм і не поп’ю, а після цього будеш їсти й пити сам? Хіба він стане дякувати тому рабові за те, що той зробив наказане йому? Не думаю. Так і ви, коли зробите все наказане вам, кажіть: Ми нікчемні раби, бо зробили те, що повинні були зробити. Коли Він ішов у Єрусалим, то проходив через Самарію і Галілею. I коли входив в одне село, зустріли Його десять прокажених чоловіків, які стали вдалині. I вони піднесли голос, кажучи: Iсусе, наставнику, змилуйся над нами! Побачивши їх, Він сказав їм: Підіть покажіться священникам. I коли вони йшли, то очистилися. Один з них, побачивши, що зцілився, вернувся, гучним голосом славлячи Бога, і впав ниць Йому в ноги, дякуючи Йому; а він був самаря´нином. Iсус сказав у відповідь: Хіба не десять очистилося? А де ж дев’ять? Невже не знайшлося нікого, хто вернувся б віддати славу Богу, крім цього чужинця? I сказав йому: Устань і йди; твоя віра уздоровила тебе.
Вiд Луки 17:1-19 Біблія в пер. Івана Огієнка 1962 (UBIO)
І сказав Він до учнів Своїх: Неможливо, щоб спокуси не мали прийти; але горе тому, через кого приходять вони! Краще б такому було, коли б жорно млинове на шию йому почепити та й кинути в море, аніж щоб спокусив він одного з малих цих! Уважайте на себе! Коли провиниться твій брат, докори йому, а коли він покається, то вибач йому. І хоча б сім раз денно він провинивсь проти тебе, і сім раз звернувся до тебе, говорячи: Каюся, вибач йому! І сказали апостоли Господу: Додай Ти нам віри! А Господь відказав: Коли б мали ви віру, хоч як зерно гірчичне, і сказали шовковиці цій: Вирвися з коренем і посадися до моря, то й послухала б вас! Хто ж із вас, мавши раба, що оре чи пасе, скаже йому, як він вернеться з поля: Негайно йди та сідай до столу? Але чи ж не скаже йому: Приготуй що вечеряти, і підпережись, і мені прислуговуй, аж поки я їстиму й питиму, а потому ти сам будеш їсти та пити? Чи ж він дякує тому рабові, що наказане виконав? Так і ви, коли зробите все вам наказане, то кажіть: Ми нікчемні раби, бо зробили лиш те, що повинні зробити були! І сталось, коли Він ішов до Єрусалиму, то проходив поміж Самарією та Галілеєю. І, коли входив до одного села, перестріли Його десять мужів, слабих на проказу, що стали здалека. І голос піднесли вони та й казали: Ісусе, Наставнику, змилуйсь над нами! І, побачивши їх, Він промовив до них: Підіть і покажіться священикам! І сталось, коли вони йшли, то очистились... Один же з них, як побачив, що видужав, то вернувся, і почав гучним голосом славити Бога. І припав він обличчям до ніг Його, складаючи дяку Йому. А то самарянин був... Ісус же промовив у відповідь: Чи не десять очистилось, а дев’ять же де? Чому не вернулись вони хвалу Богові віддати, крім цього чужинця? І сказав Він йому: Підведися й іди: твоя віра спасла тебе!
Вiд Луки 17:1-19 Переклад Р. Турконяка (УТТ)
А до Своїх учнів Він промовив: Неможливо, щоби спокуси не прийшли, та горе тому, через кого вони приходять; йому було б краще почепити жорновий камінь на свою шию і кинутися в море, ніж щоби спокусив одного із цих малих. Зважайте на себе! Коли згрішить твій брат, — докори йому, а коли покається, — прости йому. І якщо сім разів на день згрішить проти тебе і сім разів [на день] звернеться до тебе, кажучи: Каюся! — прости йому. І сказали апостоли Господу: Додай нам віри! А Господь промовив: Коли б ви мали віру, хоч як гірчичне зернятко, і повеліли б цій смоківниці: Вирви себе з корінням і посади себе в морі! — то послухала б вас. Хто з вас, маючи раба, який оре або пасе, скаже йому, коли він прийде з поля: Негайно йди та сідай до столу? Але хіба не скаже йому: Приготуй щось поїсти, підпережися і прислуговуй, поки я наїмся і нап’юся, а потім ти їстимеш і питимеш? Чи подякує він рабові, який виконав наказане? [Не думаю]. Так і ви, коли зробите все наказане вам, кажіть: Ми, нікчемні раби, зробили те, що повинні були зробити! І сталося, як ішов Він до Єрусалима, то проходив через Самарію і Галилею. І як входив Він до одного села, зустріли Його десять прокажених мужів, які стали здалека. Вони піднесли голос, гукаючи: Ісусе, Наставнику, помилуй нас! Побачивши їх, Він сказав: Підіть і покажіться священикам! І сталося так, що коли вони йшли, — очистилися. Один з них, побачивши, що видужав, повернувся, прославляючи Бога гучним голосом, упав обличчям до ніг Його, дякуючи Йому; це був самарієць. У відповідь Ісус сказав: Хіба не десять очистилося? А де ж дев’ять? Не здогадалися повернутися, щоб віддати славу Богові, а тільки цей чужинець? І сказав Він йому: Підведися і йди; твоя віра тебе спасла.
Вiд Луки 17:1-19 Біблія в пер. П.Куліша та І.Пулюя, 1905 (UKRK)
Рече ж до учеників: Не можна не прийти поблазням; горе ж, через кого приходять! Лучче б йому було, коли б жорно млинове почеплено на шию йому, та й укинуто в море, нїж щоб зблазнив одного з малих сих. Озирайтесь на себе. Коли погрішить проти тебе брат твій, докори йому, й коли покаєть ся, прости йому. І коли сїм раз на день погрішить проти тебе, й сїм раз на день обернеть ся до тебе, кажучи: Каюсь; прости йому. І казали апостоли Господеві: Прибав нам віри. Рече ж Господь: Коли б ви мали віру з зерно горчицї, то сказали б шовковинї оцїй: Викоренись і посадись у морю, то послухала б вас. Хто ж з вас, слугу мавши, ратая чи пастуха, як ійде з поля, скаже йому зараз: Прийшовши сїдай їсти? А чи не скаже йому: Наготов менї що вечеряти, та підперезавшись послугуй менї, поки їсти му та пити му, а потім їсти меш і пити меш ти? Чи дякує тому слузї, що зробив, що звелено йому? Так і ви, коли зробите все, що звелено вам, кажіть: Що слуги ми нїкчемні; бо, що повинні зробити, зробили. І сталось, як ійшов Він у Єрусалим, і проходив серединою Самариї та Галилеї, і, як увійшов ув одно село, зустріло Його десять прокажених чоловіків, що стояли оддалеки. І піднесли вони голос, кажучи: Ісусе, наставниче, помилуй нас. І побачивши рече їм: Ідїть покажіть себе священикам. І сталось, як пійшли вони, очистились. Один же з них, бачивши, що одужав, вернувсь, голосом великим прославляючи Бога, і, припав лицем до ніг Його, дякуючи Йому; а був він Самарянин. Озвав ся ж Ісус і рече: Чи не десять очистились? девять же де? Не знайшлись, щоб вернувшись оддати славу Богу, тільки чужоземець сей? І рече йому: Уставши йди; віра твоя спасла тебе.