А до Своїх учнів Він промовив: Неможливо, щоби спокуси не прийшли, та горе тому, через кого вони приходять;
йому було б краще почепити жорновий камінь на свою шию і кинутися в море, ніж щоби спокусив одного із цих малих.
Зважайте на себе! Коли згрішить твій брат, — докори йому, а коли покається, — прости йому.
І якщо сім разів на день згрішить проти тебе і сім разів [на день] звернеться до тебе, кажучи: Каюся! — прости йому.
І сказали апостоли Господу: Додай нам віри!
А Господь промовив: Коли б ви мали віру, хоч як гірчичне зернятко, і повеліли б цій смоківниці: Вирви себе з корінням і посади себе в морі! — то послухала б вас.
Хто з вас, маючи раба, який оре або пасе, скаже йому, коли він прийде з поля: Негайно йди та сідай до столу?
Але хіба не скаже йому: Приготуй щось поїсти, підпережися і прислуговуй, поки я наїмся і нап’юся, а потім ти їстимеш і питимеш?
Чи подякує він рабові, який виконав наказане? [Не думаю].
Так і ви, коли зробите все наказане вам, кажіть: Ми, нікчемні раби, зробили те, що повинні були зробити!
І сталося, як ішов Він до Єрусалима, то проходив через Самарію і Галилею.
І як входив Він до одного села, зустріли Його десять прокажених мужів, які стали здалека.
Вони піднесли голос, гукаючи: Ісусе, Наставнику, помилуй нас!
Побачивши їх, Він сказав: Підіть і покажіться священикам! І сталося так, що коли вони йшли, — очистилися.
Один з них, побачивши, що видужав, повернувся, прославляючи Бога гучним голосом,
упав обличчям до ніг Його, дякуючи Йому; це був самарієць.
У відповідь Ісус сказав: Хіба не десять очистилося? А де ж дев’ять?
Не здогадалися повернутися, щоб віддати славу Богові, а тільки цей чужинець?
І сказав Він йому: Підведися і йди; твоя віра тебе спасла.