Луки 17:1-19

Луки 17:1-19 УТТ

А до Своїх учнів Він промовив: Неможливо, щоби спокуси не прийшли, та горе тому, через кого вони приходять; йому було б краще почепити жорновий камінь на свою шию і кинутися в море, ніж щоби спокусив одного із цих малих. Зважайте на себе! Коли згрішить твій брат, — докори йому, а коли покається, — прости йому. І якщо сім разів на день згрішить проти тебе і сім разів [на день] звернеться до тебе, кажучи: Каюся! — прости йому. І сказали апостоли Господу: Додай нам віри! А Господь промовив: Коли б ви мали віру, хоч як гірчичне зернятко, і повеліли б цій смоківниці: Вирви себе з корінням і посади себе в морі! — то послухала б вас. Хто з вас, маючи раба, який оре або пасе, скаже йому, коли він прийде з поля: Негайно йди та сідай до столу? Але хіба не скаже йому: Приготуй щось поїсти, підпережися і прислуговуй, поки я наїмся і нап’юся, а потім ти їстимеш і питимеш? Чи подякує він рабові, який виконав наказане? [Не думаю]. Так і ви, коли зробите все наказане вам, кажіть: Ми, нікчемні раби, зробили те, що повинні були зробити! І сталося, як ішов Він до Єрусалима, то проходив через Самарію і Галилею. І як входив Він до одного села, зустріли Його десять прокажених мужів, які стали здалека. Вони піднесли голос, гукаючи: Ісусе, Наставнику, помилуй нас! Побачивши їх, Він сказав: Підіть і покажіться священикам! І сталося так, що коли вони йшли, — очистилися. Один з них, побачивши, що видужав, повернувся, прославляючи Бога гучним голосом, упав обличчям до ніг Його, дякуючи Йому; це був самарієць. У відповідь Ісус сказав: Хіба не десять очистилося? А де ж дев’ять? Не здогадалися повернутися, щоб віддати славу Богові, а тільки цей чужинець? І сказав Він йому: Підведися і йди; твоя віра тебе спасла.

Прочитати Луки 17