Луки 17:1-19

І сказав Iсус учням: Неможливо, щоб не прийшли спокуси, та горе тому, через кого вони приходять. Йому було б краще, якби йому повісили на шию велике жорно і кинули в море, аніж щоб він спокусив одного з цих малих. Дивіться за собою. Якщо згрішить проти тебе твій брат, докори йому; а якщо покається, прости йому. I якщо сім разів на день згрішить проти тебе і сім разів на день вернеться до тебе і скаже: Каюсь, — прости йому. I сказали апостоли Господу: Примнож нашу віру. Господь же сказав: Якби ви мали віру з гірчичне зерно і сказали цій шовковиці: Вирвись із коренем і посадись у морі, — то вона послухалася б вас. Хто з вас, маючи раба, що оре чи пасе, коли той прийде з поля, відразу скаже: Iди сідай за стіл? Навпаки, чи не скаже йому: Приготуй мені щось повечеряти, підпережись і прислуговуй мені, поки я не поїм і не поп’ю, а після цього будеш їсти й пити сам? Хіба він стане дякувати тому рабові за те, що той зробив наказане йому? Не думаю. Так і ви, коли зробите все наказане вам, кажіть: Ми нікчемні раби, бо зробили те, що повинні були зробити. Коли Він ішов у Єрусалим, то проходив через Самарію і Галілею. I коли входив в одне село, зустріли Його десять прокажених чоловіків, які стали вдалині. I вони піднесли голос, кажучи: Iсусе, наставнику, змилуйся над нами! Побачивши їх, Він сказав їм: Підіть покажіться священникам. I коли вони йшли, то очистилися. Один з них, побачивши, що зцілився, вернувся, гучним голосом славлячи Бога, і впав ниць Йому в ноги, дякуючи Йому; а він був самаря´нином. Iсус сказав у відповідь: Хіба не десять очистилося? А де ж дев’ять? Невже не знайшлося нікого, хто вернувся б віддати славу Богу, крім цього чужинця? I сказав йому: Устань і йди; твоя віра уздоровила тебе.