Вiд Iвана 4:27-42
Вiд Iвана 4:27-42 Свята Біблія: Сучасною мовою (UMT)
В цей час підійшли Його учні й дуже здивувалися, що Він розмовляє з жінкою. Та ніхто з них не спитав: «Що Тобі треба від неї?» або «Чому розмовляєш із нею?» Жінка залишила свій глечик й, повернувшись до міста, сказала людям: «Ходімо побачите Чоловіка, Який розповів мені про все, що я зробила в житті! Можливо, Він і є Христос». Тоді вони залишили місто й пішли до Нього. Тим часом Ісусові учні умовляли Його: «Вчителю, Ти б чогось попоїв!» Але Він їм відповів: «Я маю їжу, про яку вам нічого невідомо». І почали учні питати один одного: «Можливо, Йому хтось вже приніс поїсти?» Ісус мовив до них: «Їжа Моя в тому, щоб виконувати волю Того, Хто послав Мене, і закінчити Його справу. Засіваючи поле, ви часто кажете: „Ще чотири місяці, а там і жнива”. Отож кажу Я вам, підведіть очі й погляньте на поля. Вони вже готові для жнив. Жнець уже одержує платню і збирає врожай для вічного життя, щоб і сіяч, і жнець удвох раділи й були щасливі. І справді слушна приказка: „Один сіє, другий жне”. Я послав вас збирати те, над чим ви не трудилися: інші працювали, а ви прийшли, щоб зібрати прибуток». Багато самаритян із цього міста повірили в Ісуса зі слів жінки, яка свідчила: «Він розповів мені про все, що я робила в житті». Коли самаритяни прийшли до Нього, то попросили Його побути з ними, тож Він залишився там на два дні. І багато хто ще повірив в Ісуса, почувши, що Він їм розповідав. Вони сказали тій жінці: «Спочатку ми повірили в Ісуса з твоїх слів, а зараз ми почули Його самі. Отже, ми бачимо, що цей Чоловік і справді Спаситель світу».
Вiд Iвана 4:27-42 Переклад. Ю. Попченка. (НУП)
У цей час прийшли Його учні і здивувалися, що Він розмовляє з жінкою; проте ніхто з них не сказав: Що Ти хочеш? — чи: Чому Ти розмовляєш із нею? Тоді жінка залишила свій глек, пішла в місто і каже людям: Ідіть подивіться на Чоловіка, Який розказав мені все, що я зробила: чи не Він Христос? Вони вийшли з міста і пішли до Нього. Тим часом учні просили Його: Равві, їж. Та Він сказав їм: У мене є їжа, про яку ви не знаєте. Тоді учні почали говорити між собою: Невже хтось приніс Йому їсти? Ісус каже їм: Моя їжа — чинити волю Того, Хто Мене послав, і виконати Його діло. Чи не кажете ви: Ще чотири місяці, і настануть жнива? Ось Я кажу вам: Підніміть свої очі і подивіться на ниви, як вони вже побіліли й поспіли до жнив. Хто жне, той отримує нагороду і збирає плід у вічне життя, так що разом радітимуть і хто сіє, і хто жне. Бо в цьому випадку справедливий вислів: Один сіє, а інший жне. Я послав вас жати те, над чим ви не трудилися; інші трудилися, а ви увійшли в їхній труд. І багато самарян з того міста увірувало в Нього через слово жінки, яка свідчила: Він розказав мені все, що я зробила. Тому, коли самаряни прийшли до Нього, то просили Його залишитись у них, і Він пробув там два дні. І набагато більше увірувало через Його слово, а тій жінці казали: Уже не через твою розповідь віруємо, бо самі почули Його і пізнали, що Він справді Спаситель світу, Христос.
Вiд Iвана 4:27-42 Біблія в пер. Івана Огієнка 1962 (UBIO)
І тоді надійшли Його учні, і дивувались, що з жінкою Він розмовляв. Проте жаден із них не спитав: Чого хочеш? або: Про що з нею говориш? Покинула жінка тоді водоноса свого, і побігла до міста, та й людям говорить: Ходіть но, побачте Того Чоловіка, що сказав мені все, що я вчинила. Чи Він не Христос? І вони повиходили з міста, і до Нього прийшли. Тим часом же учні просили Його та й казали: Учителю, їж! А Він їм відказав: Я маю поживу на їдження, якої не знаєте ви. Питали тоді один одного учні: Хіба хто приніс Йому їсти? Ісус каже до них: Пожива Моя чинити волю Того, Хто послав Мене, і справу Його довершити. Чи не кажете ви: Ще чотири от місяці, і настануть жнива? А Я вам кажу: Підійміть свої очі, та гляньте на ниви, як для жнив уже пополовіли вони! А хто жне, той заплату бере, та збирає врожай в життя вічне, щоб хто сіє й хто жне разом раділи. Бо про це поговірка правдива: Хто інший сіє, а хто інший жне. Я вас жати послав, де ви не працювали: працювали інші, ви ж до їхньої праці ввійшли. З того ж міста багато-хто із самарян в Нього ввірували через слово жінки, що свідчила: Він сказав мені все, що я вчинила була! А коли самаряни до Нього прийшли, то благали Його, щоб у них позостався. І Він перебув там два дні. Значно ж більш вони ввірували через слово Його. А до жінки казали вони: Не за слово твоє ми вже віруємо, самі бо ми чули й пізнали, що справді Спаситель Він світу!
Вiд Iвана 4:27-42 Переклад Р. Турконяка (УТТ)
І тоді надійшли Його учні й дивувалися, що Він розмовляв із жінкою. Однак ніхто з них не спитав: Чого хочеш? — або: Чому розмовляєш з нею? А жінка залишила своє відро, пішла до міста й каже людям: Ходіть і подивіться на Чоловіка, Який мені сказав усе, що я зробила! Чи часом Він не Христос? Вони вийшли з міста й пішли до Нього. Тим часом учні просили Його, кажучи: Равві, їж! Та Він сказав їм: Я маю їсти поживу, якої ви не знаєте. Тоді учні почали перемовлятися між собою: Чи не приніс хто Йому їсти? Каже їм Ісус: Моя пожива — чинити волю Того, Хто послав Мене, та довершити Його справу. Чи не кажете ви, що за чотири місяці настануть жнива? А я кажу вам: Підійміть ваші очі й погляньте на ниви, які вже дозріли для жнив. Хто жне, той одержує нагороду і збирає врожай для вічного життя, щоб разом раділи ті, хто сіє і хто жне. Адже тут справджується приказка: Один сіє, а інший жне. Я послав вас жати там, де ви не трудилися; інші трудилися, а ви пожинаєте їхню працю! Багато самарійців з того міста повірило в Нього через слова, які засвідчила жінка: Він сказав мені все, що я зробила. Ось чому, коли прийшли до Нього самарійці, то просили Його, щоби побув у них. І Він пробув там два дні. Значно більше повірило через Його слово. Жінці ж казали: Вже не через твоє свідчення віримо, а тому, що самі чули та знаємо, що Він — справжній Спаситель світу, [Христос].
Вiд Iвана 4:27-42 Біблія в пер. П.Куліша та І.Пулюя, 1905 (UKRK)
І прийшли на се ученики Його, й дивувались, що Він із жінкою розмовляв; та нїхто не сказав: Чого тобі треба? або: Про що розмовляєш із нею? Покинула тодї відро своє жінка, й пійшла в город, і каже людям: Ійдїть подивіть ся на чоловіка, котрий сказав менї все, що я зробила; чи се не Христос? Вийшли ж з города, й прийшли до Него. Тим часом просили Його ученики: Рави, їж. Він же рече їм: Я маю їжу їсти, котрої ви не знаєте. Казали ж ученики один до одного: Хиба хто принїс Йому їсти? Рече їм Ісус: Моя їжа, щоб чинити волю Пославшого мене, й скінчити Його дїло. Хиба ви не кажете: Що ще чотирі місяцї, та й жнива прийдуть? Ось глаголю вам: Здійміть очі ваші, та погляньте на ниви, що вже пополовіли на жнива. І приймає жнець плату, й збирає овощ у життє вічнє, щоб і хто сїє радував ся, і хто жне. Бо у сьому слово правдиве: що инший, хто сїє, а инший, хто жне. Я післав вас жати, коло чого ви не працювали; инші люде працювали, а ви на працю їх увійшли. З города ж того багато увірувало в Него Самарян через слово жінки, сьвідкуючої: Що сказав менї все, що зробила. Як же прийшли до Него Самаряне, просили Його зістатись у них; і зіставсь там два днї. І багато більше увірувало за слово Його. А тій жінцї казали: Що вже не задля твого оповідання віруємо; самі бо чули, й знаємо, що се справдї Спас сьвіту Христос.