І тоді надійшли Його учні й дивувалися, що Він розмовляв із жінкою. Однак ніхто з них не спитав: Чого хочеш? — або: Чому розмовляєш з нею?
А жінка залишила своє відро, пішла до міста й каже людям:
Ходіть і подивіться на Чоловіка, Який мені сказав усе, що я зробила! Чи часом Він не Христос?
Вони вийшли з міста й пішли до Нього.
Тим часом учні просили Його, кажучи: Равві, їж!
Та Він сказав їм: Я маю їсти поживу, якої ви не знаєте.
Тоді учні почали перемовлятися між собою: Чи не приніс хто Йому їсти?
Каже їм Ісус: Моя пожива — чинити волю Того, Хто послав Мене, та довершити Його справу.
Чи не кажете ви, що за чотири місяці настануть жнива? А я кажу вам: Підійміть ваші очі й погляньте на ниви, які вже дозріли для жнив.
Хто жне, той одержує нагороду і збирає врожай для вічного життя, щоб разом раділи ті, хто сіє і хто жне.
Адже тут справджується приказка: Один сіє, а інший жне.
Я послав вас жати там, де ви не трудилися; інші трудилися, а ви пожинаєте їхню працю!
Багато самарійців з того міста повірило в Нього через слова, які засвідчила жінка: Він сказав мені все, що я зробила.
Ось чому, коли прийшли до Нього самарійці, то просили Його, щоби побув у них. І Він пробув там два дні.
Значно більше повірило через Його слово.
Жінці ж казали: Вже не через твоє свідчення віримо, а тому, що самі чули та знаємо, що Він — справжній Спаситель світу, [Христос].
Біблія
Біблія для діточок
