І прийшли на се ученики Його, й дивувались, що Він із жінкою розмовляв; та нїхто не сказав: Чого тобі треба? або: Про що розмовляєш із нею? Покинула тодї відро своє жінка, й пійшла в город, і каже людям: Ійдїть подивіть ся на чоловіка, котрий сказав менї все, що я зробила; чи се не Христос? Вийшли ж з города, й прийшли до Него. Тим часом просили Його ученики: Рави, їж. Він же рече їм: Я маю їжу їсти, котрої ви не знаєте. Казали ж ученики один до одного: Хиба хто принїс Йому їсти? Рече їм Ісус: Моя їжа, щоб чинити волю Пославшого мене, й скінчити Його дїло. Хиба ви не кажете: Що ще чотирі місяцї, та й жнива прийдуть? Ось глаголю вам: Здійміть очі ваші, та погляньте на ниви, що вже пополовіли на жнива. І приймає жнець плату, й збирає овощ у життє вічнє, щоб і хто сїє радував ся, і хто жне. Бо у сьому слово правдиве: що инший, хто сїє, а инший, хто жне. Я післав вас жати, коло чого ви не працювали; инші люде працювали, а ви на працю їх увійшли. З города ж того багато увірувало в Него Самарян через слово жінки, сьвідкуючої: Що сказав менї все, що зробила. Як же прийшли до Него Самаряне, просили Його зістатись у них; і зіставсь там два днї. І багато більше увірувало за слово Його. А тій жінцї казали: Що вже не задля твого оповідання віруємо; самі бо чули, й знаємо, що се справдї Спас сьвіту Христос.
Біблія
Біблія для діточок
