Вiд Iвана 12:1-50

Поділитись

Вiд Iвана 12:1-50 Біблія в пер. Івана Огієнка 1962 (UBIO)

Ісус же за шість день до Пасхи прибув до Віфанії, де жив Лазар, що його воскресив Ісус із мертвих. І для Нього вечерю там справили, а Марта прислуговувала. Був же й Лазар одним із тих, що до столу з Ним сіли. А Марія взяла літру мира, з найдорожчого нарду пахучого, і намастила Ісусові ноги, і волоссям своїм Йому ноги обтерла... І пахощі мира наповнили дім! І говорить один з Його учнів, Юда Іскаріотський, що мав Його видати: Чому мира оцього за триста динарів не продано, та й не роздано вбогим? А це він сказав не тому, що про вбогих журився, а тому, що був злодій: він мав скриньку на гроші, і крав те, що вкидали. І промовив Ісус: Позостав її ти, це вона на день похорону заховала Мені... Бо вбогих ви маєте завжди з собою, а Мене не постійно ви маєте! А натовп великий юдеїв довідався, що Він там, та й поприходили не з-за Ісуса Самого, але щоб побачити й Лазаря, що його воскресив Він із мертвих. А первосвященики змовилися, щоб і Лазареві смерть заподіяти, бо багато з юдеїв з-за нього відходили, та в Ісуса ввірували. А другого дня, коли безліч народу, що зібрався на свято, прочула, що до Єрусалиму надходить Ісус, то взяли вони пальмове віття, і вийшли назустріч Йому та й кричали: Осанна! Благословенний, хто йде у Господнє Ім’я! Цар Ізраїлів! Ісус же, знайшовши осля, сів на нього, як написано: Не бійся, дочко Сіонська! Ото Цар твій іде, сидячи на ослі молодому! А учні Його спочатку того не зрозуміли були, але, як прославивсь Ісус, то згадали тоді, що про Нього було так написано, і що цеє вчинили Йому. Тоді свідчив народ, який був із Ним, що Він викликав Лазаря з гробу, і воскресив його з мертвих. Через це й зустрів натовп Його, бо почув, що Він учинив таке чудо. Фарисеї тоді між собою казали: Ви бачите, що нічого не вдієте: ось пішов увесь світ услід за Ним! А між тими, що в свято прийшли поклонитись, були й деякі геллени. І вони підійшли до Пилипа, що з Віфсаїди Галілейської, і просили його та казали: Ми хочемо, пане, побачити Ісуса. Іде Пилип та Андрієві каже; іде Андрій і Пилип та Ісусові розповідають. Ісус же їм відповідає, говорячи: Надійшла година, щоб Син Людський прославивсь. Поправді, поправді кажу вам: коли зерно пшеничне, як у землю впаде, не помре, то одне зостається; як умре ж, плід рясний принесе. Хто кохає душу свою, той погубить її; хто ж ненавидить душу свою на цім світі, збереже її в вічне життя. Як хто служить Мені, хай іде той за Мною, і де Я, там буде й слуга Мій. Як хто служить Мені, того пошанує Отець. Затривожена зараз душа Моя. І що Я повім? Заступи Мене, Отче, від цієї години! Та на те Я й прийшов на годину оцю... Прослав, Отче, Ім’я Своє! Залунав тоді голос із неба: І прославив, і знову прославлю! А народ, що стояв і почув, говорив: Загреміло! Інші казали: Це Ангол Йому говорив! Ісус відповів і сказав: Не для Мене цей голос лунав, а для вас. Тепер суд цьому світові. Князь світу цього буде вигнаний звідси тепер. І, як буду піднесений з землі, то до Себе Я всіх притягну. А Він це говорив, щоб зазначити, якою то смертю Він має померти. А народ відповів Йому: Ми чули з Закону, що Христос перебуває повік, то чого ж Ти говориш, що Людському Сину потрібно піднесеному бути? Хто такий Цей Син Людський? І сказав їм Ісус: Короткий ще час світло з вами. Ходіть, поки маєте світло, щоб вас темрява не обгорнула. А хто в темряві ходить, не знає, куди він іде... Аж доки ви маєте світло, то віруйте в світло, щоб синами світла ви стали. Промовивши це, Ісус відійшов, і сховався від них. І хоч Він стільки чуд перед ними вчинив був, та в Нього вони не ввірували, щоб справдилось слово пророка Ісаї, який провіщав: Хто повірив тому, що ми, Господи, чули, а Господнє рамено кому об’явилось? Тому не могли вони вірити, що знову Ісая прорік: Засліпив їхні очі, і скам’янив їхнє серце, щоб очима не бачили, ані серцем щоб не зрозуміли, і не навернулись, щоб Я їх уздоровив! Це Ісая сказав, коли бачив славу Його, і про Нього звіщав. Проте багато-хто навіть із старших у Нього ввірували, та не признавались через фарисеїв, щоб не вигнано їх із синагоги. Бо любили вони славу людську більше, аніж славу Божу. А Ісус підняв голос, та й промовляв: Хто вірує в Мене, не в Мене він вірує, але в Того, Хто послав Мене. А хто бачить Мене, той бачить Того, хто послав Мене. Я, Світло, на світ прийшов, щоб кожен, хто вірує в Мене, у темряві не зоставався. Коли б же хто слів Моїх слухав та не вірував, Я того не суджу, бо Я не прийшов світ судити, але щоб спасти світ. Хто цурається Мене, і Моїх слів не приймає, той має для себе суддю: те слово, що Я говорив, останнього дня воно буде судити його! Бо від Себе Я не говорив, а Отець, що послав Мене, то Він Мені заповідь дав, що Я маю казати та що говорити. І відаю Я, що Його ота заповідь то вічне життя. Тож що Я говорю, то так говорю, як Отець Мені розповідав.

Вiд Iвана 12:1-50 Свята Біблія: Сучасною мовою (UMT)

За шість днів до Пасхи Ісус подався до Віфанії, де жив Лазар, якого Він воскресив із мертвих. Там Йому приготували вечерю, і Марта прислуговувала за столом. Серед тих, хто з Ним вечеряв, був і Лазар. Марія взяла глечик, де було з півлітра дорогоцінних пахощів, зроблених із справжнього нарду, облила ними Ісусові ноги, витерла їх своїм волоссям, і чудовий аромат мирра наповнив увесь дім. Один із Ісусових учнів, Юда Іскаріот, який мав Його зрадити, сказав: «Чому було б ці пахощі не продати за триста срібних монет і не роздати гроші бідним?» Юда мовив це не тому, що дбав про бідних, а тому, що був злодієм. Він завідував скринькою з пожертвуваннями і крав гроші звідти. «Залиш її! — Сказав Ісус. — Нехай вона робить свою справу, бо прийшов час приготувати Мене для поховання. Бідні завжди будуть з вами, а Я — ні». Багато юдеїв, дізнавшись, що Ісус у Віфанії, прийшло на свято, щоб побачити Його. Вони хотіли побачити й Лазаря, якого Ісус воскресив із мертвих. Тоді головні священики змовилися вбити й Лазаря. Бо через нього багато юдеїв кидали своїх вождів і починали вірити в Ісуса. Наступного дня великий натовп людей прийшов до Єрусалиму на Пасхальне свято. Почувши, що Ісус має там бути, люди взяли пальмове гілля й пішли зустрічати Його, вигукуючи: «Осанна! Благословенний Той, Хто приходить в ім’я Господнє! Благословенний будь, Царю ізраїльський!» Знайшовши віслюка, Ісус сів на нього, як було написано у Святому Писанні: «Не бійся, місто Сіонське! Ось Цар твій їде верхи на віслюкові». Спочатку Його учні не зрозуміли цього, та після вознесіння Ісуса до слави, вони згадали, що саме так було написано про Нього у Святому Писанні, і що саме так усе і трапилося з Ним. Ті, хто був з Ісусом, коли Він воскресив Лазаря з мертвих і звелів йому вийти з могили, почали всім розповідати про те, що сталося. Через те й натовп пішов Йому назустріч, бо всі почули, що саме Він здійснив це чудо. Тоді фарисеї почали говорити поміж собою: «Ви бачите, нам так і не вдасться щось зробити! Он гляньте, здається, що весь світ пішов за Ним!» Серед тих, хто прийшли поклонитися Господу на Пасху, були греки. Вони підійшли до Пилипа з Вефсаїди, що в Ґалилеї, і мовили: «Добродію, ми хочемо побачити Ісуса». Пилип пішов до Андрія і сказав йому про це. Тоді Андрій разом з Пилипом пішли й розповіли про все Ісусові. Тоді Ісус відповів їм: «Час прийшов для Сина Людського прославитися. Істинно кажу вам: якщо пшеничне зерно не впаде в ґрунт і не загине, то залишиться одне. Коли ж воно впаде в ґрунт і загине, то принесе багато зерен і дасть добрий врожай. Той, хто любить власне життя, загубить його, хто ж охоче віддає своє життя в цьому світі, той збереже його для вічного життя. Хто служить Мені, має йти слідом, і там, де Я перебуватиму, буде й слуга Мій. Того, хто служить Мені, шануватиме і Отець Мій». «Зараз Я стурбований. Що Мені сказати? Можливо, такі слова: „Отче, врятуй Мене від цього часу страждань”. Ні, тому, що саме заради цих страждань Я й прийшов. Отче, нехай станеться те, що принесе Тобі славу». І почувся Голос з неба: «Я вже прославив ім’я Своє і ще прославлю». Тоді з натовпу, який був там, ті, хто чув це, почали казати, що то був грім. Деякі з них казали: «То Ангел говорив з Ним!» І відповів Ісус: «Не для Мене той голос пролунав, а для вас. Судний час прийшов для цього світу, і скинуто буде його правителя. І коли Я вознесуся над землею, то приверну всіх людей до Себе». Він так сказав, щоб показати, яку смерть має прийняти. І тоді народ Йому відповів: «Наш Закон каже, що Христос житиме вічно, то як же ти можеш говорити, що Син Людський вознесеться? І хто ж Він, Син Людський?» І мовив Ісус: «Світло ще не довго буде з вами. Ідіть, поки Світло маєте, щоб темрява не застала вас, бо той, хто ходить у пітьмі, не знає, куди йде. Вірте у Світло, поки Світло з вами, бережіть віру в Нього, щоб стати синами Світла». Мовивши це, Ісус пішов геть і сховався від людей. Хоча Ісус і здійснив усі ці дива в присутності людей, вони однак не вірили Йому. Бо здійснилося сказане пророком Ісаєю: «Господи, хто повірив у те, що ми сказали? Хто бачив силу Господню?» Через те вони не могли повірити, бо Ісая сказав ще й таке: «Бог зробив людей сліпими, а серця їхні кам’яними, щоб вони не могли бачити очима і розуміти серцем своїм, щоб не могли вони звернутися до Господа й отримати зцілення від Нього». Ісая сказав так, бо бачив Його славу і говорив про Нього. Та багато людей, навіть дехто з юдейських правителів, повірили в Ісуса. Однак, боячись фарисеїв, вони не могли відкрито признатися в цьому, щоб їх не вигнали з синагоги. Вони любили мирську хвалу більше, ніж хвалу Божу. І мовив Ісус на весь голос: «Хто вірить у Мене, той справді вірить і в Того, Хто послав Мене. А хто Мене бачить, той бачить і Того, Хто послав Мене. Я прийшов у цей світ як Світло, щоб жоден, хто вірить у Мене, не залишався б у темряві. Якщо ж хто почує Мої слова, та не коритиметься їм, то Я йому не суддя, бо не судити світ Я прийшов, а врятувати його. Хто Мене не визнає і не приймає слова Мої, тому буде інший суд: ті слова, яким Я навчав, будуть йому суддею в Останній день. Бо говорю Я не від Себе. Отець, Який послав Мене, дав Мені заповідь, як і чого Я маю навчати. І Я знаю, що Його наказ приносить вічне життя. Тож Я кажу те, що Отець велів Мені».

Вiд Iвана 12:1-50 Переклад. Ю. Попченка. (НУП)

За шість днів до Пасхи Ісус  прийшов у Віфанію, де був Лазар померлий, якого Він воскресив з мертвих. Там приготували Йому вечерю, і Марфа прислуговувала, а Лазар був одним із тих, що возлежали з Ним. І ось Марія, узявши фунт чистого нардового дорогоцінного мира, помазала Ісусові ноги і витерла Його ноги своїм волоссям, і дім наповнився пахощами від мира. Тоді один з Його учнів, Іуда Симонів Іскаріот, який мав зрадити Його, каже: Чому це миро не було продано за триста динаріїв і гроші не роздано бідним? Сказав же це не тому, що дбав про бідних, а тому, що був злодієм: у нього була скринька для грошей, і він брав те, що туди клали. Та Ісус сказав: Облиш її, вона зберегла його на день Мого поховання. Бо бідних ви завжди матимете з собою, а Мене не завжди матимете. Багато ж людей з іудеїв дізналися, що Він там, і прийшли не тільки ради Ісуса, а щоб побачити й Лазаря, якого Він воскресив з мертвих. Первосвященники ж змовились убити й Лазаря, бо через нього багато хто з іудеїв відходив від них і починав вірувати в Ісуса. Наступного дня багато людей, які прийшли на свято, почувши, що Ісус іде в Єрусалим, узяли пальмове віття, вийшли Йому назустріч і вигукували: Осанна! Благословенний Цар Ізраїлю, що йде в ім’я Господнє! Ісус же, знайшовши осля, сів на нього, як написано: Не бійся, дочко Сіону! Ось твій Цар іде, сидячи на дитинчаті ослиці. Його учні спочатку не зрозуміли цього, а коли Ісус прославився, то згадали, що так було написано про Нього і що так зробили Йому. Люди ж, які були з Ним, коли Він викликав Лазаря з гробниці і воскресив його з мертвих, свідчили про це. Тому люди й вийшли Його зустрічати, бо почули, що Він вчинив таке чудо. Фарисеї ж сказали один одному: Бачите, ви нічого не вдієте. Он увесь світ пішов за Ним. Серед тих, що прийшли поклонитись у свято, були деякі елліни. Вони підійшли до Филипа з Віфсаїди Галілейської і попросили його: Пане, ми хочемо побачити Ісуса. Филип іде й каже про це Андрію, а потім Андрій і Филип кажуть Ісусу. Ісус же сказав їм у відповідь: Прийшов час прославитися Сину Людському. Істинно, істинно вам кажу: якщо пшеничне зерно, упавши в землю, не помре, то залишиться одне, а якщо помре, то принесе багато плоду. Хто любить своє життя, той втратить його, а хто ненавидить своє життя в цьому світі, той збереже його для вічного життя. Хто служить Мені, хай іде за Мною; і де Я, там буде і Мій слуга; і хто служить Мені, того вшанує Отець. Моя душа тепер стривожена, і що Мені сказати? Отче, спаси Мене від цього часу. Та на те Я і прийшов — для цього часу. Отче, прослав Своє Ім’я. Тоді пролунав голос із неба: І прославив, і ще прославлю! А народ, який стояв і чув це, сказав, що це був грім. Інші ж казали: Це ангел говорив до Нього. Ісус сказав у відповідь: Не для Мене був цей голос, а для вас. Тепер настав суд цьому світу, тепер князь цього світу буде вигнаний геть. І коли Я буду піднесений від землі, усіх приверну до Себе. Це Він сказав, указуючи, якою смертю мав померти. Народ відповів Йому: Ми чули з Закону, що Христос пробуває вічно. Як же Ти кажеш, що Син Людський має бути піднесений? Хто Цей Син Людський? Тоді Ісус сказав їм: Ще трохи часу світло буде з вами. Ходіть, поки маєте світло, щоб не огорнула вас темрява; а хто ходить у темряві, той не знає, куди йде. Поки маєте світло, віруйте у світло, щоб бути синами світла. Сказавши це, Ісус пішов і скрився від них. Хоча стільки чудес Він учинив перед ними, вони не вірували в Нього, щоб збулося слово пророка Ісаї, яке він сказав: Господи, хто повірив почутому від нас і кому відкрилась рука Господня? Тому вони не могли вірувати, що ще сказав Ісая: Він засліпив їм очі і закам’янив їм серце, щоб вони не побачили очима, і не зрозуміли серцем, і не навернулись, і Я не зцілив їх. Це сказав Ісая, коли побачив Його славу і сказав про Нього. Проте й з начальників багато хто увірував у Нього, але через фарисеїв не визнавав Його, щоб не бути відлученим від синагоги; бо полюбили славу людську, а не славу Божу. Ісус же вигукнув і сказав: Хто вірує в Мене, той не в Мене вірує, а в Того, Хто Мене послав; і хто бачить Мене, той бачить Того, Хто Мене послав! Я, Світло, прийшов у світ, щоб кожен, хто вірує в Мене, не залишався в темряві. І хто почує Мої слова і не увірує, Я не суджу його, бо Я прийшов не судити світ, а спасти світ. Хто відкидає Мене і не приймає Моїх слів, той має собі суддю: слово, яке Я говорив, воно буде судити його в останній день. Бо Я не Сам від Себе говорив, а Отець, що послав Мене, Він дав Мені заповідь, що казати і що говорити. І Я знаю, що Його заповідь — це вічне життя. Тому, що говорю, Я говорю так, як сказав Мені Отець.

Вiд Iвана 12:1-50 Переклад Р. Турконяка (УТТ)

За шість днів до Пасхи Ісус прийшов до Витанії, де був Лазар, [який помер] і якого Ісус воскресив із мертвих. Там Йому влаштували вечерю, а Марта обслуговувала. Лазар був одним із тих, хто був з Ним при столі. Марія, взявши літру мира зі справжнього дорогоцінного нарду, помазала Ісусові ноги й своїм волоссям обтерла їх. Дім наповнився запахом мира. Каже один з Його учнів, Юда Іскаріотський, [син Симона], який мав Його видати: Чому б не продати це миро за триста динаріїв і не роздати бідним? Він сказав це не тому, що турбувався про бідних, але тому, що був злодієм і, маючи скриньку на гроші, носив те, що вкидали. А Ісус сказав: Облиш її, це вона на день Мого похорону зберегла: бідних ви завжди із собою маєте, Мене ж — не завжди маєте. Багато юдеїв довідалося, що Він там, і прийшли не тільки задля Ісуса, а й щоби побачити Лазаря, якого Він воскресив із мертвих. Тож первосвященики змовилися, щоб і Лазаря вбити, бо через нього багато хто відходив від юдеїв і починав вірити в Ісуса. Наступного дня велика кількість людей, котрі, почувши, що Ісус іде в Єрусалим, прийшли на свято. Вони взяли віття пальм, вийшли назустріч Йому і вигукували, [промовляючи]: Осанна! Благословенний, Хто йде в Ім’я Господнє! Цар Ізраїлю! А Ісус, знайшовши осля, сів на нього, — згідно з написаним: Не бійся, дочко Сіонська! Ось Цар твій іде, сидячи на молодому ослі. Його учні спочатку не зрозуміли цього. Але коли Ісус був прославлений, тоді згадали, що це було про Нього написано, і це Йому зробили. Свідчили люди, які були з Ним, коли Він викликав Лазаря з гробу і воскресив його з мертвих. Тому і зустрів Його натовп, бо почув, що Він зробив це чудо. А фарисеї гомоніли між собою: Дивіться, нічого не вдієте: ось увесь світ пішов за Ним! Деякі з тих, хто прийшов поклонитися у свято, були греками. Вони підійшли до Филипа, який був з Витсаїди Галилейської, і просили його, кажучи: Пане, ми хочемо бачити Ісуса! Филип іде і каже про це Андрієві, а [далі] Андрій з Филипом ідуть, та й повідомляють Ісуса. А Ісус сказав їм у відповідь: Прийшов час прославитися Синові Людському. Знову й знову запевняю вас: якщо зерно пшениці, упавши на землю, не вмре, воно залишиться одне. Якщо ж умре, — принесе великий урожай. Хто любить душу свою, той погубить її; хто ж ненавидить душу свою в цьому світі, той збереже її для вічного життя. Якщо хто Мені служить, нехай іде за Мною, і де Я, там буде і Мій слуга. Якщо хто Мені служить, того пошанує [Мій] Отець. Нині душа Моя стривожена. І що Я скажу? Отче, спаси Мене від цієї години! Але ж задля цього Я і прийшов — на цю годину. Отче, прослав Своє Ім’я! Почувся тоді голос із неба: І прославив Я, і знову прославлю! А люди, які стояли й чули це, говорили: То був грім. Інші казали: То ангел до Нього заговорив. У відповідь Ісус сказав: Не для Мене був цей голос, а для вас. Нині настав суд цьому світові; нині князь цього світу буде вигнаний геть. Якщо Я буду піднятий від землі, то притягну всіх до Себе! Він говорив це, зазначаючи, якою смертю мав померти. А з юрби Йому відповіли: Ми чули із Закону, що Христос перебуває вічно, а Ти кажеш, що Син Людський має бути піднятий. Хто Цей Син Людський? Тоді Ісус сказав їм: Ще деякий час Світло є між вами. Ходіть, доки маєте Світло, щоб вас не огорнула темрява, а хто ходить у темряві, не знає, куди йде. Доки маєте Світло, вірте у Світло, щоб ви стали синами Світла! Сказавши це, Ісус скрився і відійшов від них. Хоча Він зробив перед ними стільки чудес, вони не повірили в Нього, щоби сповнилося слово пророка Ісаї, яке він сказав: Господи, хто повірив нашій вістці? І кому відкрилася Господня правиця? Вони не могли вірити ще й тому, що, як казав Ісая: Засліпив їхні очі, зробив кам’яними їхні серця, аби вони не побачили очима, не зрозуміли серцем і не навернулися, щоб Я оздоровив їх! Це сказав Ісая, коли побачив славу Його і сповістив про Нього. Усе ж таки багато зі старших повірило в Нього, але через фарисеїв вони не зізнавалися, щоб їх не вигнали із синагоги; вони бо полюбили людську славу більше, ніж славу Божу. Тож Ісус гучним голосом сказав: Хто вірить у Мене, той вірить не в Мене, а в Того, Хто послав Мене! І хто бачить Мене, той бачить Того, Хто послав Мене. Я — Світло, яке прийшло у світ, щоб кожний, хто вірить у Мене, не перебував у темряві. Якщо хто почує Мої слова і не зберігатиме, Я його не суджу, бо Я не прийшов, аби судити світ, але щоб спасти світ. Хто відрікається від Мене і не приймає Моїх слів, той має свого суддю: слово, яке Я сказав, — воно судитиме його останнього дня. Бо не від Себе Я говорив, а Отець, Який послав Мене, це Він дав Мені заповідь, що маю сказати і що говорити. І Я знаю, що Його заповідь — це вічне життя. А що Я кажу, то так кажу, як сказав Мені Отець!

Вiд Iвана 12:1-50 Біблія в пер. П.Куліша та І.Пулюя, 1905 (UKRK)

Тодї Ісус, шестого дня перед пасхою, прийшов у Витанию, де був Лазар, що був умер, котрого воскресив із мертвих. Зробили тодї Йому вечерю там, і Марта послугувала, Лазар же був один із тих, що сидїли за столом. Мария ж, узявши литру мира нардового, правдивого, предорогого, намастила ноги Ісусу, та й обтерла волоссєм своїм ноги Його; господа ж повна була духу від мира. Каже тодї один з учеників Його, Юда Симонів Іскариоцький, що мав Його зрадити. Чому мира сього не продано за триста денариїв та не роздано вбогим? Сказав же се не того, що про вбогих дбав, а що злодїй був, і скриньку мав, і, що вкидано, носив. Рече тодї Ісус: Остав її; на день похорону мого приховала се. Вбогих бо маєте всякого часу з собою, мене ж не всякого часу маєте. Довідалось же багато народу з Жидів, що Він там, і поприходили не задля Ісуса одного, а щоб і Лазаря побачити, котрого воскресив із мертвих. Нарадили ся ж архиєреї, щоб і Лазаря вбити; бо многі через него приходили від Жидів, та й увірували в Ісуса. Назавтра багато народу, поприходивши на сьвято, почувши, що Ісус ійде в Єрусалим, побрали віттє пальмове, та й вийшли назустріч Йому, покликуючи: Осанна! благословен грядущий в імя Господнє, Цар Ізраїлїв! Знайшовши ж Ісус осля, сїв на него, як написано: Не лякайсь, дочко Сионська! ось твій Цар іде, сидячи на молодому ослї. Сього ж не зрозуміли ученики Його спершу; тільки, як прославивсь Ісус, тодї згадали, що се про Него писано, й що се зробили Йому. Сьвідкував же народ, що був із Ним, як Лазаря викликав із гробу й воскресив Його з мертвих. Тим і зустрів Його народ, бо чув, що Він зробив сю ознаку. Фарисеї ж казали між собою: Бачите, що не вдїєте нїчого? ось увесь сьвіт за Ним пійшов! Були ж деякі Геленяне між тими, що поприходили, щоб поклонитись у сьвято. Сї ж приступили до Филипа, що був з Витсаїди Галилейської, кажучи: Добродїю, хочемо Ісуса видїти. Приходить Филип і каже Андреєві, а знов Андрей та Филип кажуть Ісусові. Ісус же відказав їм, говорячи: Прийшла година, щоб прославив ся Син чоловічий. Істино, істино глаголю вам: Коли зерно пшеничне, впавши на землю, не вмре, то одно зостаєть ся; коли ж умре, то багато овощу приносить. Хто любить душу свою, погубить її; а хто ненавидить душу свою в сьвітї сьому, на вічнє життє збереже її. Коли менї служить хто, нехай іде слїдом за мною; і де я, там і слуга мій буде. І коли хто менї служить, пошанує його Отець. Тепер же душа моя стрівожилась, і що менї казати? Отче, спаси мене від години сієї; тільки ж для сього прийшов я на годину сю. Отче, прослав імя Твоє! Зійшов тодї голос із неба: І прославив, і знов прославлю. Народ же, що стояв і чув, казав, що грім загремів. Инші казали: Ангел Йому говорив. Озвавсь Ісус і рече: Сей голос роздавсь не ради мене, а ради вас. Тепер суд сьвіту сьому: тепер князь сьвіту сього проженеть ся геть. І я, як буду піднятий від землї, всїх притягну до себе. Се ж глаголав, означуючи, якою смертю має вмерти. Озвавсь до Него народ: Ми чули з закону, що Христос пробуває по вік; як же Ти кажеш, що треба угору піднятись Синові чоловічому? Хто се Син чоловічий? Рече ж їм Ісус: Ще малий час сьвітло з вами. Ходїть, доки сьвітло маєте, щоб темрява вас не захопила; а хто ходить у темряві, не знає, куди йде. Доки сьвітло маєте, віруйте в сьвітло, щоб синами сьвітла стали ся. Се промовив Ісус, і пійшовши, заховавсь од них. Хоч стільки ознак зробив перед ними, не увірували в Него, щоб слово Ісаїї пророка справдилось, котрий промовив: Господи, хто вірував тому, що чув од нас? і рамя Господнє кому відкрилось? Тим не змогли вірувати, що знов глаголе Ісаїя: Заслїпив очі їх і закаменив серце їх, щоб не бачили очима, нї розуміли серцем, і не обернулись, і я не сцїлив їх. Се промовив Ісаїя, як видїв славу Його й глаголав про Него. Однако ж з князїв многі увірували в Него, та задля Фарисеїв не визнавали, щоб не вилучено їх із школи. Любили бо славу чоловічу більш, нїж славу Божу. Ісус же покликнув, і рече: Хто вірує в мене, не в мене вірує, а в Пославшого мене. І хто видить мене, видить Пославшого мене. Я сьвітлом у сьвіт прийшов, щоб усякий, хто вірує в мене, в темряві не пробував. І коли хто слухає слова мої, та й не вірує, я не суджу його; бо я прийшов, не щоб судити сьвіт, а щоб спасти сьвіт. Хто цураєть ся мене, й не приймає словес моїх, має собі суддю: слово, що я глаголав, воно судити ме його останнього дня. Бо я не від себе глаголав, а пославший мене Отець, Він менї заповідь дав, що промовляти і що глаголати. І я знаю, що Його заповідь життє вічнє. Що ж промовляю я, яко ж глаголав менї Отець, так промовляю.