Вiд Iвана 11:28-54
Вiд Iвана 11:28-54 Біблія в пер. Івана Огієнка 1962 (UBIO)
І промовивши це, відійшла, та й покликала нишком Марію, сестру свою, кажучи: Учитель тут, і Він кличе тебе! А та, як зачула, квапливо встала й до Нього пішла. А Ісус не ввійшов був іще до села, а знаходивсь на місці, де Марта зустріла Його. Юдеї тоді, що були з нею в домі й її розважали, як побачили, що Марія квапливо встала й побігла, подалися за нею, гадаючи, що до гробу пішла вона, плакати там. Як Марія ж прийшла туди, де був Ісус, і Його вгледіла, то припала до ніг Йому та й говорила до Нього: Коли б, Господи, був Ти отут, то не вмер би мій брат! А Ісус, як побачив, що плаче вона, і плачуть юдеї, що з нею прийшли, то в дусі розжалобився та й зворушився Сам, і сказав: Де його ви поклали? Говорять Йому: Іди, Господи, та подивися! І закапали сльози Ісусові... А юдеї казали: Дивись, як кохав Він його! А з них дехто сказали: Чи не міг же зробити Отой, Хто очі сліпому відкрив, щоб і цей не помер? Ісус же розжалобивсь знову в Собі, і до гробу прийшов. Була ж то печера, і камінь на ній налягав. Промовляє Ісус: Відваліть цього каменя! Сестра вмерлого Марта говорить до Нього: Уже, Господи, чути, бо чотири вже дні він у гробі... Ісус каже до неї: Чи тобі не казав Я, що як будеш ти вірувати, славу Божу побачиш? І зняли тоді каменя. А Ісус ізвів очі до неба й промовив: Отче, дяку приношу Тобі, що Мене Ти почув. Та Я знаю, що Ти завжди почуєш Мене, але ради народу, що довкола стоїть, Я сказав, щоб увірували, що послав Ти Мене. І, промовивши це, Він скричав гучним голосом: Лазарю, вийди сюди! І вийшов померлий, по руках і ногах обв’язаний пасами, а обличчя у нього було перев’язане хусткою... Ісус каже до них: Розв’яжіть його та й пустіть, щоб ходив... І багато з юдеїв, що посходилися до Марії, та бачили те, що Він учинив, у Нього ввірували. А деякі з них пішли до фарисеїв, і їм розповіли, що Ісус учинив. Тоді первосвященики та фарисеї скликали раду й казали: Що маємо робити, бо Цей Чоловік пребагато чуд чинить? Якщо так позоставимо Його, то всі в Нього ввірують, і прийдуть римляни, та й візьмуть нам і Край, і народ! А один із них, Кайяфа, що був первосвящеником року того, промовив до них: Ви нічого не знаєте, і не поміркуєте, що краще для вас, щоб один чоловік прийняв смерть за людей, аніж щоб увесь народ мав загинути! А того не сказав сам від себе, але, первосвящеником бувши в тім році, пророкував, що Ісус за народ мав умерти, і не лише за народ, але й щоб сполучити в одне розпорошених Божих дітей. Отож, від того дня вони змовилися, щоб убити Його. І тому не ходив більш Ісус між юдеями явно, але звідти вдавсь до околиць поближче пустині, до міста, що зветься Єфрем, і тут залишався з Своїми учнями.
Вiд Iвана 11:28-54 Свята Біблія: Сучасною мовою (UMT)
Промовивши це, вона пішла й покликала свою сестру Марію і сказала їй нишком: «Учитель уже тут, Він тебе кличе». Почувши це, Марія відразу підвелася й пішла до Нього. На той час Ісус іще не прийшов до селища, а був там, де Марта зустріла Його. Юдеї, які були в домі і втішали її, побачивши, що Марія швидко встала й вийшла, подумали, що йде вона до могили плакати, й пішли за нею. Прийшовши на те місце, де був Ісус, і побачивши Його, Марія впала до ніг Його і сказала: «Господи, якби Ти був тут, то мій брат не помер би». Ісус був глибоко схвильований її горем, тим, як вона побивається і як плачуть юдеї, які прийшли разом з нею. Ісус запитав: «Де ви його поклали?» «Господи, — відповіли Йому, — йди подивись». Ісус заплакав. Тоді юдеї почали казати: «Подивіться, як Він любив Лазаря!» Та деякі обізвалися: «Цей Чоловік, Який зробив сліпого зрячим, чи не міг би Він й Лазаря захистити від смерті?» І знову Ісус, зворушений до глибини душі, пішов до могили. То була печера, вхід до якої був завалений каменем. Ісус сказав: «Заберіть цей камінь». Та Марта, сестра померлого відповіла Йому: «Господи, зараз уже відгонить, бо пройшло чотири дні, як він помер». Ісус промовив: «Хіба не казав Я тобі, що якщо повіриш, то бачитимеш Божу славу?» Тож вони відкотили камінь. Ісус, підвівши очі вгору, мовив: «Отче, дякую Тобі, що почув Мене. Я знаю, що Ти завжди чуєш Мене, та Я казав це заради людей, які стоять навколо, щоб вони повірили, що саме Ти послав Мене». Мовивши так, Він голосно покликав: «Виходь, Лазарю!» І вийшов померлий, і руки й ноги його були сповиті полотном, і обличчя загорнуте. Тоді Ісус звернувся до всіх: «Розповийте його, і нехай собі йде». Багато юдеїв, які прийшли до Марії, побачивши, що Ісус здійснив, повірили в Нього. Та деякі пішли до фарисеїв і розповіли їм про все, що зробив Ісус. Тоді первосвященики й фарисеї, зібравши Синедріон сказали: «Що нам робити? Цей Чоловік творить багато чудес! Якщо ми дозволимо Йому діяти так і далі, то всі повірять у Нього, і прийдуть римляни, зруйнують наш храм і знищать народ». Але один із них, на ім’я Каяфа, котрий у той рік був первосвящеником, мовив: «Ви нічого не знаєте, і не розумієте, що для вас буде краще, якщо один Чоловік загине за людей, ніж якщо весь народ буде знищено». І сказав це він не від себе. Оскільки Каяфа був первосвящеником того року, він пророкував, що Ісус помре за людей, і не лише заради юдейського народу, а щоб об’єднати всіх дітей Божих, розкиданих по світу. І з того самого дня юдейські лідери стали шукати зручну нагоду, щоб убити Ісуса. Тоді Він перестав відкрито ходити серед юдеїв, а подався звідти до міста Єфраїма, розташованого неподалік від пустелі, і залишався там зі Своїми учнями.
Вiд Iвана 11:28-54 Переклад. Ю. Попченка. (НУП)
Сказавши це, вона пішла й покликала тайкома свою сестру Марію, кажучи: Учитель прийшов і кличе тебе. Та, як тільки почула про це, швидко встала й пішла до Нього. Ісус же ще не зайшов у село, а був на тому місці, де зустріла Його Марфа. Тоді іудеї, які були з нею в домі і втішали її, побачивши, що Марія швидко встала й вийшла, пішли за нею, кажучи: Вона пішла до гробниці, щоб там поплакати. Марія ж, коли прийшла туди, де був Ісус, і побачила Його, впала Йому в ноги і сказала Йому: Господи, якби Ти був тут, то не помер би мій брат. Коли ж Ісус побачив, що плаче вона і плачуть іудеї, які прийшли з нею, то застогнав духом, і стривожився, і сказав: Де ви поклали його? Вони кажуть Йому: Господи, піди й подивися. Ісус просльозився. Тоді іудеї сказали: Бач, як він любив його. А деякі з них сказали: Чи не міг Той, що відкрив очі сліпому, зробити так, щоб і цей не помер? Ісус же, знову стогнучи в Собі, приходить до гробниці. Це була печера, і до неї прилягав камінь. Ісус каже: Заберіть камінь. Марфа, сестра померлого, каже Йому: Господи, він уже смердить, бо вже чотири дні, як у гробниці. Ісус каже їй: Чи не сказав Я тобі, що, коли повіриш, побачиш славу Божу? Тоді забрали камінь від печери, де лежав померлий. Ісус же звів очі вгору й сказав: Отче, дякую Тобі, що Ти почув Мене. Я і знав, що Ти завжди чуєш Мене, але сказав це ради людей, які стоять навколо, щоб вони повірили, що Ти Мене послав. Сказавши це, Він вигукнув гучним голосом: Лазарю, виходь! І вийшов померлий, зв’язаний по руках і ногах поховальними пеленами, а обличчя його було обв’язане хусткою. Ісус каже їм: Розв’яжіть його, нехай іде. Тоді багато хто з іудеїв, які прийшли до Марії і побачили, що зробив Ісус, увірували в Нього. Та деякі з них пішли до фарисеїв і розказали їм, що зробив Ісус. Тоді первосвященники й фарисеї зібрали Синедріон і сказали: Що нам робити? Цей Чоловік чинить багато чудес. Якщо залишимо Його так, то всі увірують у Нього, і прийдуть римляни і захоплять і наше місце, і народ. А один з них, Каяфа, який був того року первосвященником, сказав їм: Ви нічого не розумієте і не думаєте про те, що для нас краще, щоб одна людина померла за народ, а не щоб увесь народ загинув. Це він сказав не сам від себе, але, будучи того року первосвященником, передрік, що Ісус мав померти за народ; і не тільки за народ, а щоб і розсіяних дітей Божих зібрати воєдино. З того дня вони змовилися вбити Його. Тому Ісус уже не ходив серед іудеїв відкрито, а пішов звідти в місцевість поблизу пустелі, в місто, яке називається Єфрем, і там знаходився зі Своїми учнями.
Вiд Iвана 11:28-54 Біблія в пер. Івана Огієнка 1962 (UBIO)
І промовивши це, відійшла, та й покликала нишком Марію, сестру свою, кажучи: Учитель тут, і Він кличе тебе! А та, як зачула, квапливо встала й до Нього пішла. А Ісус не ввійшов був іще до села, а знаходивсь на місці, де Марта зустріла Його. Юдеї тоді, що були з нею в домі й її розважали, як побачили, що Марія квапливо встала й побігла, подалися за нею, гадаючи, що до гробу пішла вона, плакати там. Як Марія ж прийшла туди, де був Ісус, і Його вгледіла, то припала до ніг Йому та й говорила до Нього: Коли б, Господи, був Ти отут, то не вмер би мій брат! А Ісус, як побачив, що плаче вона, і плачуть юдеї, що з нею прийшли, то в дусі розжалобився та й зворушився Сам, і сказав: Де його ви поклали? Говорять Йому: Іди, Господи, та подивися! І закапали сльози Ісусові... А юдеї казали: Дивись, як кохав Він його! А з них дехто сказали: Чи не міг же зробити Отой, Хто очі сліпому відкрив, щоб і цей не помер? Ісус же розжалобивсь знову в Собі, і до гробу прийшов. Була ж то печера, і камінь на ній налягав. Промовляє Ісус: Відваліть цього каменя! Сестра вмерлого Марта говорить до Нього: Уже, Господи, чути, бо чотири вже дні він у гробі... Ісус каже до неї: Чи тобі не казав Я, що як будеш ти вірувати, славу Божу побачиш? І зняли тоді каменя. А Ісус ізвів очі до неба й промовив: Отче, дяку приношу Тобі, що Мене Ти почув. Та Я знаю, що Ти завжди почуєш Мене, але ради народу, що довкола стоїть, Я сказав, щоб увірували, що послав Ти Мене. І, промовивши це, Він скричав гучним голосом: Лазарю, вийди сюди! І вийшов померлий, по руках і ногах обв’язаний пасами, а обличчя у нього було перев’язане хусткою... Ісус каже до них: Розв’яжіть його та й пустіть, щоб ходив... І багато з юдеїв, що посходилися до Марії, та бачили те, що Він учинив, у Нього ввірували. А деякі з них пішли до фарисеїв, і їм розповіли, що Ісус учинив. Тоді первосвященики та фарисеї скликали раду й казали: Що маємо робити, бо Цей Чоловік пребагато чуд чинить? Якщо так позоставимо Його, то всі в Нього ввірують, і прийдуть римляни, та й візьмуть нам і Край, і народ! А один із них, Кайяфа, що був первосвящеником року того, промовив до них: Ви нічого не знаєте, і не поміркуєте, що краще для вас, щоб один чоловік прийняв смерть за людей, аніж щоб увесь народ мав загинути! А того не сказав сам від себе, але, первосвящеником бувши в тім році, пророкував, що Ісус за народ мав умерти, і не лише за народ, але й щоб сполучити в одне розпорошених Божих дітей. Отож, від того дня вони змовилися, щоб убити Його. І тому не ходив більш Ісус між юдеями явно, але звідти вдавсь до околиць поближче пустині, до міста, що зветься Єфрем, і тут залишався з Своїми учнями.
Вiд Iвана 11:28-54 Переклад Р. Турконяка (УТТ)
Сказавши це, вона пішла й покликала свою сестру Марію. Вона пошепки промовила: Учитель прийшов і кличе тебе! Та ж, як почула, швидко встала й пішла до Нього, оскільки Ісус ще не прийшов до села, а був на тому місці, де зустріла Його Марта. А юдеї, які були з нею в хаті й потішали її, побачивши, що Марія швидко встала й вийшла, подалися за нею, гадаючи, що вона пішла до гробниці, щоб там поплакати. Коли Марія прийшла туди, де був Ісус, і побачила Його, то впала Йому до ніг і промовила: Господи, якби Ти був тут, мій брат не помер би! Ісус, побачивши, що вона плаче, та юдеї, які прийшли з нею, також плачуть, розжалобився духом і Сам зворушився. І Він запитав: Де ви його поклали? Йому відповіли: Господи, іди поглянь! Ісус заплакав. А юдеї загомоніли: Дивись, як Він любив його! Деякі з них зауважили: Хіба не міг Той, Хто відкрив очі сліпому, зробити так, щоб і цей не помер? Перебуваючи у внутрішній жалобі, Ісус підходить до гробниці. Це була печера, до якої прилягав камінь. Ісус промовив: Відваліть камінь! Марта, сестра померлого, сказала Йому: Господи, вже чути запах, бо чотири дні вже минуло! Ісус їй відповів: Хіба не сказав Я тобі, що коли будеш вірити, — побачиш Божу славу? Відвалили камінь від печери, [де лежав померлий]. Ісус звів очі вгору й промовив: Отче, дякую Тобі, що Ти вислухав Мене. Я знав, що Ти завжди Мене вислуховуєш, але задля натовпу, який стоїть довкола, Я сказав, — аби повірили, що Ти Мене послав! Промовивши це, Він вигукнув гучним голосом: Лазарю, вийди сюди! І померлий вийшов. Руки й ноги його були обмотані полотном, а його обличчя обв’язане хусткою. Каже їм Ісус: Розв’яжіть його й звільніть, щоб міг ходити. Тоді багато юдеїв, які прийшли до Марії та побачили, що Він зробив, повірили в Нього. Деякі з них пішли до фарисеїв і розповіли їм, що вчинив Ісус. Зібрали первосвященики й фарисеї раду і говорили: Що нам робити? Адже Ця Людина робить багато чудес! Якщо залишимо Його, то всі повірять у Нього; і прийдуть римляни, і віднімуть у нас і храм, і народ! Один же з них, Каяфа, який був того року первосвящеником, сказав їм: Ви нічого не знаєте! Хіба не розумієте, що краще для вас, щоб Одна Людина померла за народ, а не щоб увесь народ загинув? Це він сказав не від себе, але, бувши того року первосвящеником, пророкував, що Ісус мав померти за народ, — і не тільки за народ, але щоб і розсіяних Божих дітей зібрати разом. Отже, із цього дня вони змовилися вбити Його. Ісус більше не ходив відкрито між юдеями, але пішов звідти в край, що біля пустелі, до міста, яке називається Єфрем, і там залишався з учнями.
Вiд Iвана 11:28-54 Біблія в пер. П.Куліша та І.Пулюя, 1905 (UKRK)
І, се промовивши, пійшла та й покликала Марию, сестру свою, нишком, кажучи: Учитель прийшов, і кличе тебе. Вона ж, як почула, встає хутко, і йде до Него. Ще ж не прийшов у село Ісус, а був на місцї, де зустріла Його Марта. Тодї Жиди, що були з нею в хатї та розважали її, побачивши Марию, що хутко встала та вийшла, пійшли за нею, кажучи: Що йде до гробу, щоб плакати там. Мария ж, як прийшла, де був Ісус, і побачила Його, то впала в ноги Йому, кажучи до Него: Господи, коли б був єси тут, не вмер би брат мій. Ісус же, як побачив її, що плаче, і прийшовших з нею Жидів, що плачуть, засмутив ся духом, і зворушив ся, і рече: Де положили його? Кажуть Йому: Господи, йди та подивись. І заплакав Ісус. Казали тодї Жиди: Ось як Він любив його! Деякі ж з них казали: Чи не міг Сей, що відкрив очі слїпому, зробити, щоб і він не вмер? Тодї Ісус, зітхнувши знов у собі, пійшов до гробу. Була ж печера, й камінь лежав на нїй. Рече Ісус: Зніміть каменя. Каже Йому сестра умершого Марта: Господи, уже смердить; чотири бо днї йому. Рече їй Ісус: Чи не казав я тобі, що, коли вірувати меш, побачиш славу Божу? Зняли тодї каменя, де положено мерця. Ісус же звів очі вгору, і рече: Отче, дякую Тобі, що почув єси мене. Я ж знав, що всякого часу мене чуєш, тільки задля народу, що навколо стоїть, сказав, щоб увірували, що Ти мене післав. І, се промовивши, покликнув голосом великим: Лазаре, вийди! І вийшов мрець з завязаними в полотно ногами й руками, й лице його хусткою було завязане. Рече їм Ісус: Розвяжіть його й пустїть, нехай іде. Тодї многі з Жидів, що поприходили до Мариї, і видїли, що зробив Ісус, увірували в Него. Деякі ж з них пійшли до Фарисеїв, та й сказали їм, що зробив Ісус. Зібрали тодї архиєреї та Фарисеї раду, і казали: Що нам чинити? бо сей чоловік багато робить ознак. Коли оставимо Його так, усї увірують в Него; й прийдуть Римляне, та й заберуть у нас і місце і нарід. Один же з них, Каяфа, бувши архиєреєм року того, каже їм: Ви не знаєте нїчого, і не думаєте, що лучче нам, щоб один чоловік умер за людей, а не ввесь народ загинув. Се ж не від себе промовив, а, бувши архиєреєм того року, пророкував, що має Ісус умерти за людей, і не тільки за людей, а щоб і дїти Божі розсипані зібрати в одно. З того ж дня нарадились, щоб убити Його. Ісус же більш не ходив явно по Юдеї, а пійшов звідтіля в землю близько пустинї, у город званий Єфрем, і там пробував із учениками своїми.