Книга Суддiв 5:1-31

Поділитись

Книга Суддiв 5:1-31 Біблія в пер. Івана Огієнка 1962 (UBIO)

І співала Девора й Барак, син Авіноамів, того дня, говорячи: Що в Ізраїлі закнязювали князі, що народ себе жертвувати став, поблагословіте ви Господа! Почуйте, царі, уші наставте, князі: я Господеві я буду співати, виспівувати буду Господа, Бога Ізраїля! Господи, як Ти йшов із Сеїру, як виходив із поля едомського, то тремтіла земля, також капало небо, і хмари дощили водою. Перед Господнім лицем розпливалися гори, цей Сінай перед Господом, Богом Ізраїля. За днів Шамґара, сина Анатового, спорожніли дороги, подорожні ж ходили крутими дорогами. Не стало селянства в Ізраїлі, не стало, аж поки я не повстала, Девора, аж поки я не повстала, мати в Ізраїлі. Коли вибрав нових він богів, тоді в брамах війна зачалась. Поправді кажу вам, небачений щит був і спис в сорок тисяч Ізраїля! Серце моє до Ізраїлевих тих начальників, що жертвуються для народу, поблагословіте ви Господа! Ті, хто їздить на білих ослицях, хто сидить на килимах та дорогою ходить, оповідайте! Через крик при ділінні здобичі між місцями, де воду беруть, там виспівують правди Господні, правди селянства Його у Ізраїлі. Тоді то зійшов був до брам Господній народ. Збудися, збудися, Деворо! Збудися, збудися, і пісню співай! Устань, Бараку, і візьми до неволі своїх полонених, сину Авіноамів! Тоді позосталий зійшов до потужних народу, проти хоробрих Господь був до мене зійшов. Від Єфрема прийшли були ті, що в Амалику їх корень; Веніямин за тобою, серед народів твоїх; від Махіра зійшли були провідники; а від Завулона оті, хто веде пером писаря. І князі Іссахарові разом з Деворою, і Іссахар, як Барак, був відпущений пішки в долину. Великі вивідування у Рувимових відділах! Чого ти усівсь між кошарами, щоб слухати мекання стад? Великі вивідування у Рувимових відділах! Пробуває Ґілеад на тім боці Йордану, а Дан чому на кораблях буде мешкати він? На березі моря осівся Асир, і при потоках своїх пробуває. Завулон це народ, що прирік свою душу на смерть, а Нефталим на польових висотах. Царі прибули, воювали, тоді воювали царі ханаанські в Таанах при воді Меґідда, та здобичі срібла не взяли. Із неба войовано, зорі з доріг своїх битих воювали з Сісерою. Кішонський потік позмітав їх, потік стародавній, Кішонський потік. З силою будеш ступати, о душе моя! Тоді стукотіли копита коня від бігу швидкого, від бігу його скакунів! Прокляніте Мероза, каже Ангол Господній, проклясти прокляніть його мешканців, бо вони не прийшли Господеві на поміч, Господеві на поміч з хоробрими! Нехай буде благословенна між жінками Яїл, жінка кенанеянина Хевера, нехай буде благословенна вона між жінками в наметі. Води він просив подала молока, у царській чаші принесла п’янке молоко. Ліву руку свою до кілка простягає, а правицю свою до молотка робітничого. І вгатила Сісеру, і розбила вона йому голову, і скроню розбила й пробила йому. Між ноги її він схилився, упав і лежав, між ноги її він схилився, упав, де схиливсь, там забитий упав. Через вікно виглядала та голосила Сісерина мати крізь ґрати: Чому колесниця його припізнилась вернутись? Чому припізнились колеса запряжок його? Мудрі княгині її дають відповідь їй, та й вона сама відповідає собі: Ось здобич знаходять та ділять вони, бранка, дві бранці на кожного мужа! А здобич із шат кольорових Сісері, здобич із шат кольорових, різнобарвна тканина, на два боки гаптована, жінці на шию. Нехай отак згинуть усі вороги Твої, Господи! А хто любить Його, той як сонце, що сходить у силі своїй! І Край мав мир сорок літ.

Книга Суддiв 5:1-31 Свята Біблія: Сучасною мовою (UMT)

Того дня Дебора та Варак, син Авіноама, співали таку пісню: Як відростало волосся в ізраїльтян, і люди добровільно йшли до війська. Слався, Господи! Слухайте, царі! Правителі, зважайте! Я співатиму до Господа, і музика моя — теж Господу, Богу Ізраїлю. О Господи, коли з Сеїра Ти зійшов, коли пройшов Ти із Едома, земля тряслася і з небес лило, так хмари воду проливали. І гори рушились перед лицем Господнім, перед Отим з гори Синай, перед Господом, Богом Ізраїлю. За днів Шамґара, Анатового сина, та у дні Яель каравани не могли пройти, і доводилось мандрівникам шукати об’їзні шляхи. Не стало воїнів серед селян, хоробрих воїнів в Ізраїлі не стало, аж доки ти, Деборо, не прийшла до них, мов мати Ізраїлю ти прийшла. Коли Господь обрав нових лідерів, щоб битись при брамі міський, то не знайшлося жодного щита чи меча в Ізраїлі, хоч люду сорок тисяч там жило. І моє серце з суддями Ізраїлю, які на бій зібрали добровольців. Благословімо Господа! Ви, ті хто верхи на ослицях білих, хто на розкішних попонах сидить, хто йде дорогою — усі ви говоріть про це! Прислухайтесь до голосу джерел, які співають Господній перемозі славу і воїнів Господніх перемозі, коли Господнє військо до міської брами вийшло. Вставай, вставай, Деборо! Піднімайся! Підводься! І пісень співай! Вставай і ти, Вараче, син Авіноама, і полонених у неволю поведи. Та купка воїнів пішла з могутнім ворогом на бій, Господнє військо билося за Нього. Від Ефраїма ті прийшли, хто жив поміж амаликійців. За Веніамином, за його людьми. Законодавці вийшли від Макіра, від Завулона йшли писарчуки. Вожді Іссаха́ра з Деборою вийшли, аби підтримати Варака, вони в долину разом з ним пішли. Рувимові бійці були рішучі. Чому ж ви, воїни, із вівцями лишились? Чому ріг пастуший замінив вам сурми звук? Рувимові бійці вкрай стали нерішучі. А за Йорданом дома залишився Ґілеад, а Дан, чому він теж лишився з кораблями? Й коліно Ашера від моря не пішло, воно за гавані свої трималось, в той час, коли люди Завулона й Нафталі життям своїм ризикували в горах. Царі прийшли на бій, і бились царі ханаанські при Таанаху, при меґіддських водах, та срібла їм награбувати не вдалось. Зірки йшли війною з небес на Сісеру, з небесних шляхів своїх йшли на борню. І води Кішона, старої ріки, поглинули ті колісниці Сісери. Вперед сміливо, моя душе! Потім розлігся тупіт копит, то могутня кіннота Сісери наступала. «Прокляття Мерозу!» — Ангел Господній гукнув. «Прокляття страшні його мешканцям», — Ангел гукнув, «бо не прийшли вони Господу допомогти, допомогти Йому у битві з ворогом могутнім». Благословенна навічно Яель, благословенна дружина кенійця Хевера. Благословенна вона між жінок, що в наметах живуть. Води попросив він, вона ж молока принесла, принесла вершків йому в глечику тому, який подавати належить вождям. У ліву руку кийок непомітно взяла, а в праву взяла молоток непомітно. До скроні Сісери приклала кийок і невідпорним ударом у скроню ввігнала. До ніг її зсунувшись, мертвий упав і лежить. До ніг її зсунувшись, впав і сконав він негайно. Мати Сісера в вікно виглядала і голосила: «Чом же так довго не їде його колісниця? Чом же не чутно тупоту кінських копит?» Наймудріші із служок їй відповідають, й сама себе хоче запевнить вона: «Чи не здобич там вони розподіляють: кожному воїну жінку чи й дві. Захоплений одяг розшитий Сісері, одяг захоплений, весь різнобарвний, коштовне вбрання для переможця!» О Господи, всі вороги твої отак нехай загинуть! А ті, хто любить Господа, хай будуть могутні, мов ранкове сонце!

Книга Суддiв 5:1-31 Переклад Р. Турконяка (УТТ)

І Девора та Варак, син Авінеема, заспівали в той день, і вона виголосила: Коли постали вожді в Ізраїлі, — у виборі народу благословіть Господа! Послухайте, царі, послухайте, сильні сатрапи! Я співатиму Господу, заспіваю Богові Ізраїля. Господи, при Твоєму виході із Сиїра, коли підводився Ти з поля Едома, земля затремтіла, небо засмутилося, і хмари крапали водою. Гори порушилися в присутності Господа, — цей Синай в присутності Господа, Бога Ізраїля. У дні Самеґара, сина Аната, у дні Яіли забракло царів і пішли протоптаними стежками, пішли покрученими шляхами. Не стало порадника в Ізраїлі, не стало, аж доки не постала Девора, бо постала матір в Ізраїлі! Забажали нових богів, як хліб ячмінний, чи побачу захист від списів у сорока тисячах. Серце моє — в заповіданому Ізраїлеві. Сильні народу, благословіть Господа! Ви, які сидите на ослах, які сидите на колісницях, проголошуйте голосом тих, хто повертається, між тими, які веселяться! Там віддадуть справедливість Господу. Праведні отримали міць в Ізраїлі. Тоді Господній народ спустився до своїх міст. Підіймись, підіймись, Деворо! Збуди десятки тисяч в народі! Підіймись, підіймись, говори в пісні! Устань, зміцнюючись, Вараче, — зміцни, Деворо, Варака! Захопи в полон твоїх бранців, сину Авінеема! Коли зміцніла його сила? Господи, приборкай мені сильніших за мене. Народ Єфрема нехай помститься їм у долині свого брата Веніаміна серед Твоїх народів. З мене, Махіра, вийшли допитливі, а із Завулона Господь воює за мене між сильними, які звідти, спроможного вести скіпетром. В Іссахарі з Деворою послав своїх піших у долину. Навіщо ти живеш посеред губ? Простягнув ноги свої? У поділах Рувима — великі пошуки серця. Навіщо мені сидіти між масфатемцями, щоб вислуховувати свистіння тих, які встають? Щоб перейти до того, що Рувима, великі пошуки серця. Ґалаад отаборився на другому боці Йордану, і навіщо Дан живе в кораблях? Асир поселився біля берега морів і отаборився на його берегах. Завулон — народ, який зганьбив свою душу до смерті, та Нефталим на висоті поля. Прийшли царі й стали до бою, тоді воювали царі Ханаана в Тенаху біля води Маґедда, багато срібла вони не взяли. З неба воювали зорі, зі свого чину воювали із Сісарою. Потік Кісон викинув їх, потік кадимімський, потік Кісон. Потопче їх моя сильна душа. Тоді відрубали копита коневі, тупотіння його сильних. Прокляніть Марозу, — сказав Господній ангел, — прокляттям прокляніть тих, хто живе в ній, бо не пішли на допомогу Господу! Наш помічник — Господь — у сильних бійцях. Нехай благословенна буде з жінок Яіла, дружина Хавера, кінейця, з-поміж жінок у наметах нехай буде благословенна. Води він попросив у неї, і дала йому молока, у посудині сильних піднесла масло. Свою ліву руку простягнула до кілка, праву свою — до робочої киянки, і вбитий був Сісара! Вона зранила його голову, розбила і пробила його скроню. Між її стопами, схилившись, він упав, — заснув поміж її ніг. Де прихилив свою голову, там нещасний і поліг. Через вікно гляділа матір Сісари, через решітку вдивляючись за тими, які були із Сісарою. Чому забарилася прибути його колісниця? Чому затрималися стопи його колісниць? Мудрі її провідні жінки відповідали їй, і вона давала відповідь собі словами: Хіба ж не знайдуть його, як він ділить здобич? Як приємне чинить приятелям — на голову сильного; здобич кольорова Сісарі, — розфарбована різнокольорова здобич, різнобарвно розфарбована здобич довкола його шиї… Так, Господи, хай загинуть усі Твої вороги, а ті, хто Його любить, будуть наче схід сонця в його силах. І земля мала спокій сорок років.

Книга Суддiв 5:1-31 Біблія в пер. П.Куліша та І.Пулюя, 1905 (UKRK)

Засьпівали тодї Дебора та Барак Абиноаменко такими словами: Ізраїль відомщен, народ схаменувся, прославіте Господа! Чуйте се, царі з князями, чуйте й памятайте: Я сьпіваю, в струни граю в Господнюю славу! Як ійшов єси з Сеїру, Господи, з Едому, стався трус по всїй вселенній на землї й на небі; на землї все затремтїло, (небеса гучали), краплями взялися хмари, ринули водою. Істаялись перед Богом (віковічні) гори, й Синай великий танув од лиця Господня. За Самгора Анатенка, за Яїли стало пусто по шляхах (пробойних); ті що перше прохожали прямими шляхами, обходили тоті місця хиба манівцями. Не стало людей по містах, в Ізраїля селах, покіль ти не встала, Деборо, Ізраїля мати! Нових богів вибирали, з того й війна у воротах. А чи видїв хто щит або спис у сорока тисяч Ізраїля? Я всїм серцем прихиляюсь до всїх тих гетьманів, що обстали за народом бідним Ізраїля, хвалїте ж Господа! Ви, що їздите звичайно на ослицях білих, що на келимах прилюдно судите суд право, та проходжаєтесь: по дорозї, сьпівайте пісню! Серед гомону зганяючих стада при криницях нехай лунає хвала Господу, хвала гетьманам Ізраїля, як виступив 'д воротам народ Господень! Вставай, вставай, Деборо! Вставай, пісню засьпівай! Ти ж, Бараче, підіймайся, веди полонників твоїх, сину Абиноаменів! Не многим із сильних підхилив він народ, Господь підхилив менї хоробрих. І прийшли від Ефраїма ті що в Амалику вкоренились; за тобою Бенямине, серед люду твого; від Махира йшли начальники, й від Забулону люде поважнії вивели військо до бою. І князї від Іссахара вийшли з Деборою; а Іссахар так як Барак кинувся в долину пішки. Тільки у племен Рубена була незгода. Ой чи довго ж вам седїти посеред вівчарень, та прислуховатись блеянню стад? Так, у племен Рубенових була незгода. Галаад живе собі тихо за Йорданню, а Данові чого боятись із кораблями? А й Ассер опочиває уз морські затони. Забулон же (люд-одвага), душу смертї оддав він; так і Нафталїй на гори на високі знявся. Повиходили до бою царі, царі Канаанські в Танаах у вод Мегидонських, та не здобули анї трохи срібла. Воювали з неба зорі, били на Сизару, (із доріг своїх на його) виступили боєм. Той Кисон, бурчак (потужний), різко рвав і нїс їх. Поток Кедумим, потік Кисон. Жени, душе моя, сильних у ростїч! Ой ламалися ж у коней копита від бігу, від утечі сильних. Проклинайте Мероз, каже ангел Господень, прокленїть, прокленїть осадників його, що не прийшли на підмогу Господеві, на поміч Господу з сильними своїми! Ти ж бувай благословенна між жінками, Яїле, Геберихо Кенеянко, між жінками в шатрах бувай благословенна! Він води прохав у тебе, молока дала ти; піднесла ти в пишній чаші сьвіжого, густого. Праворуч колка вхопила, лїворуч довбеньку, наскрізь голову проткнула (пишному) Сизарі. В ноги їй упав - простягся, в ноги їй упав він, і лежав без духу лїжма, лїжма лїг убитий. Мати же Сизари в вікно позирає, крізь решітку позирає, і так промовляє: гаються щось колесницї, не тупотять конї! З князївень же розумнїщі гарно їй толкують, а сама вона слова їх залюбки мовляє: Певно ще паюють добич, одному по дївцї чи й по дві; а луп Сизарин - шати златошиті, в мережках барвистих шати, зняті з плечей врага. Господи! нехай так гинуть всї тобі противні, люде ж вірні най, як сонце на востоцї, сяють! І втішалась супокоєм земля сорок год.