І Девора та Варак, син Авінеема, заспівали в той день, і вона виголосила: Коли постали вожді в Ізраїлі, — у виборі народу благословіть Господа! Послухайте, царі, послухайте, сильні сатрапи! Я співатиму Господу, заспіваю Богові Ізраїля. Господи, при Твоєму виході із Сиїра, коли підводився Ти з поля Едома, земля затремтіла, небо засмутилося, і хмари крапали водою. Гори порушилися в присутності Господа, — цей Синай в присутності Господа, Бога Ізраїля. У дні Самеґара, сина Аната, у дні Яіли забракло царів і пішли протоптаними стежками, пішли покрученими шляхами. Не стало порадника в Ізраїлі, не стало, аж доки не постала Девора, бо постала матір в Ізраїлі! Забажали нових богів, як хліб ячмінний, чи побачу захист від списів у сорока тисячах. Серце моє — в заповіданому Ізраїлеві. Сильні народу, благословіть Господа!
Ви, які сидите на ослах, які сидите на колісницях, проголошуйте голосом тих, хто повертається, між тими, які веселяться! Там віддадуть справедливість Господу. Праведні отримали міць в Ізраїлі. Тоді Господній народ спустився до своїх міст. Підіймись, підіймись, Деворо! Збуди десятки тисяч в народі! Підіймись, підіймись, говори в пісні! Устань, зміцнюючись, Вараче, — зміцни, Деворо, Варака! Захопи в полон твоїх бранців, сину Авінеема! Коли зміцніла його сила? Господи, приборкай мені сильніших за мене. Народ Єфрема нехай помститься їм у долині свого брата Веніаміна серед Твоїх народів. З мене, Махіра, вийшли допитливі, а із Завулона Господь воює за мене між сильними, які звідти, спроможного вести скіпетром. В Іссахарі з Деворою послав своїх піших у долину. Навіщо ти живеш посеред губ? Простягнув ноги свої? У поділах Рувима — великі пошуки серця. Навіщо мені сидіти між масфатемцями, щоб вислуховувати свистіння тих, які встають? Щоб перейти до того, що Рувима, великі пошуки серця. Ґалаад отаборився на другому боці Йордану, і навіщо Дан живе в кораблях? Асир поселився біля берега морів і отаборився на його берегах. Завулон — народ, який зганьбив свою душу до смерті, та Нефталим на висоті поля. Прийшли царі й стали до бою, тоді воювали царі Ханаана в Тенаху біля води Маґедда, багато срібла вони не взяли. З неба воювали зорі, зі свого чину воювали із Сісарою. Потік Кісон викинув їх, потік кадимімський, потік Кісон. Потопче їх моя сильна душа. Тоді відрубали копита коневі, тупотіння його сильних. Прокляніть Марозу, — сказав Господній ангел, — прокляттям прокляніть тих, хто живе в ній, бо не пішли на допомогу Господу! Наш помічник — Господь — у сильних бійцях.
Нехай благословенна буде з жінок Яіла, дружина Хавера, кінейця, з-поміж жінок у наметах нехай буде благословенна. Води він попросив у неї, і дала йому молока, у посудині сильних піднесла масло. Свою ліву руку простягнула до кілка, праву свою — до робочої киянки, і вбитий був Сісара! Вона зранила його голову, розбила і пробила його скроню. Між її стопами, схилившись, він упав, — заснув поміж її ніг. Де прихилив свою голову, там нещасний і поліг.
Через вікно гляділа матір Сісари, через решітку вдивляючись за тими, які були із Сісарою. Чому забарилася прибути його колісниця? Чому затрималися стопи його колісниць? Мудрі її провідні жінки відповідали їй, і вона давала відповідь собі словами: Хіба ж не знайдуть його, як він ділить здобич? Як приємне чинить приятелям — на голову сильного; здобич кольорова Сісарі, — розфарбована різнокольорова здобич, різнобарвно розфарбована здобич довкола його шиї… Так, Господи, хай загинуть усі Твої вороги, а ті, хто Його любить, будуть наче схід сонця в його силах.
І земля мала спокій сорок років.
Біблія
Біблія для діточок
