Книга Суддiв 5
5
1Засьпівали тодї Дебора та Барак Абиноаменко такими словами: 2Ізраїль відомщен, народ схаменувся, прославіте Господа! 3Чуйте се, царі з князями, чуйте й памятайте: Я сьпіваю, в струни граю в Господнюю славу! 4Як ійшов єси з Сеїру, Господи, з Едому, стався трус по всїй вселенній на землї й на небі; на землї все затремтїло, (небеса гучали), краплями взялися хмари, ринули водою. 5Істаялись перед Богом (віковічні) гори, й Синай великий танув од лиця Господня. 6За Самгора Анатенка, за Яїли стало пусто по шляхах (пробойних); ті що перше прохожали прямими шляхами, обходили тоті місця хиба манівцями. 7Не стало людей по містах, в Ізраїля селах, покіль ти не встала, Деборо, Ізраїля мати! 8Нових богів вибирали, з того й війна у воротах. А чи видїв хто щит або спис у сорока тисяч Ізраїля? 9Я всїм серцем прихиляюсь до всїх тих гетьманів, що обстали за народом бідним Ізраїля, хвалїте ж Господа! 10Ви, що їздите звичайно на ослицях білих, що на келимах прилюдно судите суд право, та проходжаєтесь: по дорозї, сьпівайте пісню! 11Серед гомону зганяючих стада при криницях нехай лунає хвала Господу, хвала гетьманам Ізраїля, як виступив 'д воротам народ Господень! 12Вставай, вставай, Деборо! Вставай, пісню засьпівай! Ти ж, Бараче, підіймайся, веди полонників твоїх, сину Абиноаменів! 13Не многим із сильних підхилив він народ, Господь підхилив менї хоробрих. 14І прийшли від Ефраїма ті що в Амалику вкоренились; за тобою Бенямине, серед люду твого; від Махира йшли начальники, й від Забулону люде поважнії вивели військо до бою. 15І князї від Іссахара вийшли з Деборою; а Іссахар так як Барак кинувся в долину пішки. Тільки у племен Рубена була незгода. 16Ой чи довго ж вам седїти посеред вівчарень, та прислуховатись блеянню стад? Так, у племен Рубенових була незгода. 17Галаад живе собі тихо за Йорданню, а Данові чого боятись із кораблями? А й Ассер опочиває уз морські затони. 18Забулон же (люд-одвага), душу смертї оддав він; так і Нафталїй на гори на високі знявся. 19Повиходили до бою царі, царі Канаанські в Танаах у вод Мегидонських, та не здобули анї трохи срібла. 20Воювали з неба зорі, били на Сизару, (із доріг своїх на його) виступили боєм. 21Той Кисон, бурчак (потужний), різко рвав і нїс їх. Поток Кедумим, потік Кисон. Жени, душе моя, сильних у ростїч! 22Ой ламалися ж у коней копита від бігу, від утечі сильних. 23Проклинайте Мероз, каже ангел Господень, прокленїть, прокленїть осадників його, що не прийшли на підмогу Господеві, на поміч Господу з сильними своїми! 24Ти ж бувай благословенна між жінками, Яїле, Геберихо Кенеянко, між жінками в шатрах бувай благословенна! 25Він води прохав у тебе, молока дала ти; піднесла ти в пишній чаші сьвіжого, густого. 26Праворуч колка вхопила, лїворуч довбеньку, наскрізь голову проткнула (пишному) Сизарі. 27В ноги їй упав - простягся, в ноги їй упав він, і лежав без духу лїжма, лїжма лїг убитий. 28Мати же Сизари в вікно позирає, крізь решітку позирає, і так промовляє: гаються щось колесницї, не тупотять конї! 29З князївень же розумнїщі гарно їй толкують, а сама вона слова їх залюбки мовляє: 30Певно ще паюють добич, одному по дївцї чи й по дві; а луп Сизарин - шати златошиті, в мережках барвистих шати, зняті з плечей врага. 31Господи! нехай так гинуть всї тобі противні, люде ж вірні най, як сонце на востоцї, сяють! І втішалась супокоєм земля сорок год.
Поточний вибір:
Книга Суддiв 5: UKRK
Позначайте
Поділитись
Копіювати
Хочете, щоб ваші позначення зберігалися на всіх ваших пристроях? Зареєструйтеся або увійдіть