Дiї 26:12-32
Дiї 26:12-32 Свята Біблія: Сучасною мовою (UMT)
Одна з таких подорожей була в Дамаск із повноваженнями й дорученням від головних священиків. По дорозі до Дамаска, десь опівдні, я побачив світло, що линуло з небес. Було воно яскравіше від сонця і сяйливо розлилося навколо мене й моїх супутників. Ми всі попадали на землю, і тут я почув голос, що звертався до мене єврейською мовою: „Савле, Савле! Навіщо ти переслідуєш Мене? Коли ти перешкоджаєш Мені, ти лише собі завдаєш шкоди”. Я запитав: „Хто ти, Господи?” І Він відповів: „Я Ісус, Якого ти переслідуєш. Але підведися, встань на ноги. Я з’явився тобі, щоб призначити тебе слугою Своїм і свідком того, що ти вже про Мене почув, і того, що Я тобі ще покажу. Я захищатиму тебе від народу юдейського і від поган, до яких тебе й посилаю. Відкрий їм очі і допоможи зрозуміти істину, поверни їх від темряви до світла, від влади сатани до Бога, щоб відпустилися гріхи їхні, і щоб вони дістали місце серед тих, хто освячений вірою в Мене”. Ось чому, царю Аґриппо, я не міг не коритися Небесному знаменню. Спершу я почав проповідувати людям Дамаска, потім у Єрусалимі й по всій Юдеї, а також і поганам, щоб вони покаялися й прийшли до Бога, і щоб вчинками своїми стверджували своє покаяння. За все це юдеї схопили мене в храмі й намагалися вбити. Але Бог допоміг мені, як і сьогодні допомагає. Тож стою я тут і свідчу людям простим і знатним. І свідчення моє — ні про що інше, як про те, що провіщали пророки й Мойсей: Христос зазнає смерті й першим воскресне з мертвих, та принесе світло істинного Бога як для народу юдейського, так і для поган». У той час, коли Павло ще продовжував говорити на свій захист, Фест голосно промовив: «Павле, ти втратив здоровий глузд! Велика вченість твоя привела тебе до божевілля». «Я не божевільний, вельмишановний Фесте, — відповів Павло. — І все, що кажу я, є правдиве і розумне. Все це добре відоме цареві Аґриппі, і я можу про це з ним вільно говорити. Я переконаний, що жодна з цих справ не пройшла повз його увагу, бо все це відбувалось на очах у всіх людей. Царю Аґриппо, чи віриш ти пророкам? Я знаю, що віриш». Аґриппа промовив до Павла: «Чи не думаєш ти, що зможеш мене так скоро переконати стати послідовником Христа?» На те Павло відповів: «Не в тому річ, скоро чи ні. Я ж молю Бога не тільки за тебе, а й за всіх, хто слухає мене сьогодні, щоб усі отримали спасіння і стали такими, як я. Звісно, я кажу не про ці кайдани, що на мені». Цар Аґриппа підвівся, а за ним підвелися намісник, Вереніка і всі ті, хто сиділи навколо. Вийшовши з кімнати, вони заговорили між собою: «Цей чоловік не зробив нічого такого, що заслуговувало б на смертну кару або ув’язнення». Аґриппа ж сказав Фестові: «Цього чоловіка можна було б звільнити, якби він не вимагав цезаревого суду».
Дiї 26:12-32 Переклад. Ю. Попченка. (НУП)
Для цього йдучи в Дамаск із владою і повноваженням від первосвященників, опівдні, царю, я побачив у дорозі світло з неба, яскравіше за сонячне сяйво, яке осяяло мене і тих, що йшли зі мною. Усі ми впали на землю, і я почув голос, що говорив до мене і казав єврейською мовою: Савле, Савле, що ти гониш Мене? Важко тобі йти проти рожна. Я сказав: Хто Ти, Господи? Він сказав: Я Ісус, Якого ти гониш. Але підведися і стань на свої ноги, бо для того Я і з’явився тобі, щоб призначити тебе служителем і свідком того, що ти бачив, і того, як Я з’явлюся тобі, визволяючи тебе від іудейського народу і від язичників, до яких Я тепер посилаю тебе відкрити їм очі і навернути їх від темряви до світла і від влади сатани до Бога, щоб вони вірою в Мене отримали прощення гріхів і спадщину серед освячених. Тому, царю Агріппо, я не став противитися небесному видінню, але спочатку в Дамаску і Єрусалимі, потім по всій землі Іудейській і язичникам проповідував, щоб вони покаялись і навернулись до Бога, роблячи діла, гідні покаяння. За це іудеї схопили мене в Храмі і намагалися вбити. Але отримавши допомогу від Бога, я до цього дня стою і свідчу малому й великому, не кажучи нічого, крім того, що говорили пророки й Мойсей, що так має бути: що Христос мав постраждати і що, першим воскресши з мертвих, мав звістити світло іудейському народу і язичникам. Коли він так захищався, Фест сказав гучним голосом: Ти божевільний, Павле! Велика вченість доводить тебе до божевілля! — Я не божевільний, вельмишановний Фесте, — сказав він, — а кажу слова істини й здорового глузду. Бо знає про це цар, перед яким я сміливо й говорю. Я ніяк не вірю, щоб від нього щось із цього втаїлося, бо це не в кутку відбувалося. Чи віриш ти, царю Агріппо, пророкам? Я знаю, що віриш. Агріппа сказав Павлу: Ти трохи не переконуєш мене стати християнином. Павло сказав: Благав би я Бога, щоб трохи чи багато, не тільки ти, а й усі, що слухають мене сьогодні, стали такими, як я, окрім цих кайданів. Коли він сказав це, цар і правитель, Верніка і ті, що сиділи з ними, устали і, відійшовши вбік, говорили між собою: Цей чоловік не робить нічого вартого смерті чи кайданів. А Агріппа сказав Фесту: Цього чоловіка можна було б звільнити, якби він не апелював до кесаря.
Дiї 26:12-32 Біблія в пер. Івана Огієнка 1962 (UBIO)
Коли в цих справах я йшов до Дамаску зо владою та припорученням первосвящеників, то опівдні, о царю, на дорозі побачив я світло із неба, ясніше від світлости сонця, що осяяло мене та тих, хто разом зо мною йшов!... І як ми всі повалились на землю, я голос почув, що мені говорив єврейською мовою: Савле, Савле, чому ти Мене переслідуєш? Трудно тобі бити ногою колючку! А я запитав: Хто Ти, Господи? А Він відказав: Я Ісус, що Його переслідуєш ти. Але підведися, і стань на ноги свої. Бо на те Я з’явився тобі, щоб тебе вчинити слугою та свідком того, що ти бачив та що Я відкрию тобі. Визволяю тебе від твого народу та від поган, до яких Я тебе посилаю, відкрити їм очі, щоб вони навернулись від темряви в світло та від сатаниної влади до Бога, щоб вірою в Мене отримати їм дарування гріхів і долю з освяченими. Через це я, о царю Агріппо, не був супротивний видінню небесному, але мешканцям перше Дамаску, потім Єрусалиму й усякого краю юдейського та поганам я проповідував, щоб покаялися й навернулись до Бога, і чинили діла, гідні покаяння. Через це юдеї в святині схопили мене та й хотіли роздерти. Але, поміч від Бога одержавши, я стою аж до дня сьогоднішнього та свідкую малому й великому, нічого не розповідаючи, окрім того, що сказали Пророки й Мойсей, що статися має, що має Христос постраждати, що Він, як перший воскреснувши з мертвих, проповідувати буде світло народові й поганам! Коли ж він боронився отак, то Фест проказав гучним голосом: Дурієш ти, Павле! Велика наука доводить тебе до нерозуму! А Павло: Не дурію сказав, о Фесте достойний, але провіщаю слова правди та щирого розуму. Цар бо знає про це, до нього з відвагою я й промовляю. Бо не гадаю я, щоб із цього щобудь сховалось від нього, бо не в закутку діялось це. Чи віруєш, царю Агріппо, Пророкам? Я знаю, що віруєш. Агріппа ж Павлові: Ти малощо не намовляєш мене, щоб я став християнином... А Павло: Благав би я Бога, щоб чи мало, чи багато, не тільки но ти, але й усі, хто чує сьогодні мене, зробились такими, як і я, крім оцих ланцюгів... І встав цар та намісник, і Верніка та ті, хто з ними сидів. І набік вони відійшли, і розмовляли один до одного й казали: Нічого, вартого смерти або ланцюгів, чоловік цей не робить! Агріппа ж до Феста сказав: Міг би бути відпущений цей чоловік, якби не відкликавсь був до кесаря.
Дiї 26:12-32 Переклад Р. Турконяка (УТТ)
Ідучи в Дамаск у цих справах з уповноваженнями і наказом від первосвящеників, опівдні в дорозі побачив я, царю, світло з неба, яскравіше від сонячного світла, яке осяяло мене та тих, хто йшов зі мною. Коли ми всі попадали на землю, я почув голос, який говорив до мене [й промовляв] єврейською мовою: Савле, Савле, чого Мене переслідуєш? Тяжко тобі бити ногою колючку! Я запитав: Хто Ти, Господи? Господь відповів: Я — Ісус, Якого ти переслідуєш. Але підведися і стань на свої ноги, бо на те Я і з’явився тобі, щоби зробити тебе служителем і свідком того, що ти бачив, і того, що Я покажу тобі, визволяючи тебе від твого народу та від язичників, до яких Я тебе посилаю, — відкрити їм очі, щоб вони навернулися від темряви до світла та від влади сатани до Бога, щоб одержали вони прощення гріхів і спадок між освяченими вірою в Мене. Тому, царю Агрипо, я не став чинити опір небесному видінню, а проповідував: спочатку тим, які були в Дамаску, а потім тим, котрі в Єрусалимі, у кожній юдейській околиці, та язичникам, — щоби покаялися і навернулися до Бога, щоби чинили діла, гідні покаяння. Через це юдеї, схопивши мене в храмі, намагалися розірвати. Та одержавши допомогу від Бога, аж до цього дня стою, щоб свідчити малому й великому, не розповідаючи нічого, крім того, що говорили пророки і Мойсей, що має статися: що має постраждати Христос, що Він, перший воскреслий з мертвих, має проповідувати світло Своєму народові та язичникам. Коли він отак захищався, Фест гучним голосом сказав: Безумствуєш ти, Павле! Велика вченість приводить тебе до божевілля! Я не божевільний, високоповажний Фесте, — сказав Павло, — а звіщаю правдиві й розумні слова. Адже цар, до якого я сміливо говорю, знає про це, бо я не вірю, щоби щось із цього було скрите від нього, адже це не відбулося десь у закутку! О, царю Агрипо! Чи віриш, пророкам? Знаю, що віриш! Агрипа ж Павлові: Ще трохи і мене переконаєш стати християнином! А Павло: Чи трохи, чи багато, але благав би я Бога, щоб не тільки ти, а й усі, хто сьогодні мене чує, стали такими, як я, за винятком оцих кайданів. [І як сказав це йому], підвівся цар, і намісник, і Верніка, і ті, які сиділи з ними, і, відійшовши, говорили одне одному, зауважуючи, що нічого, вартого смерті або кайданів, цей чоловік не робить. Агрипа ж сказав Фестові: Цього чоловіка можна було би звільнити, якби не покликався на кесаря.
Дiї 26:12-32 Біблія в пер. П.Куліша та І.Пулюя, 1905 (UKRK)
І, в сих (мислях) ідучи в Дамаск з властю і наказом од архиєреїв, ополуднї, царю, в дорозї видїв я з неба сьвітло над сяєво сонця, осиявше мене й тих, що йшли зо мною. Як же всї ми попадали на землю, почув я голос, що глаголав до мене і промовив Єврейською мовою: Савле, Савле, чого гониш мене? тяжко тобі проти рожна прати (перти). Я ж сказав: Хто єси, Господи? Він же рече: Я, Ісус, котрого ти гониш. Та встань і стань на ноги твої; на се бо явивсь я тобі, щоб зробити тебе слугою і сьвідком того, що бачив єси, і що обявлю тобі, вириваючи тебе від людей і від поган, до котрих тепер тебе посилаю, відкрити очі їм, щоб обернулись від темряви до сьвітла і від власти сатаниної до Бога, щоб прийняли вони оставленнє гріхів і наслїддє між сьвятими вірою в мене. Тим, царю Агриппо, не протививсь я небесному видїнню, а найперш у Дамаску і в Єрусалимі і по всїй землї Юдейській та й поганам проповідував, щоб покаялись та обернулись до Бога, роблячи дїла, достойні покаяння. За се Жиди, вхопивши мене в церкві, хотїли вбити. Дізнавши ж помочи від Бога, аж до сего дня стою, сьвідкуючи малому й великому, нїчого иншого не говорячи, як що пророки глаголали, що має бути, і Мойсей: що мусить пострадати Христос, а будучи первий з воскресення мертвих, має сьвітло проповідувати народові і поганам. Як же він так відповів, сказав Фест голосом великим: Дурієш, Павле; великі науки до дурощів тебе приводять. Він же рече: Не дурію, вельможний Фесте, а слова правди й розуму глаголю. Знає бо про се цар, до котрого і промовляю вільно; певен бо я, що нїщо з сего перед ним не втаїлось; бо не в закутку се дїялось. Віруєш, царю Агриппо, пророкам? Знаю, що віруєш. Агриппа ж каже до Павла: О мало не вговорив єси мене бути Християнином. Павел же рече: Бажав би я від Бога, щоб чи за малий чи за довгий (час) не тільки ти, та й усї, хто чує мене сьогоднї, стались такими, як я, окрім оцїх кайданів. І, як промовив се, устав цар і ігемон і Вереникия і ті, що сидїли з ними, і, одійшовши на бік, розмовляли між собою, говорячи, що нїчого смерти достойного не робить чоловік сей. Агриппа ж каже Фестові: Можна було б випустити сего чоловіка, коли б не покликав ся до кесаря.